Рішення

від 27.06.2019 по справі 910/1363/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2019Справа № 910/1363/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/1363/19

За позовом акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Авантайм Україна";

2) ОСОБА_1 ;

про стягнення 290 182,47 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бригинець А.А., довіреність № 7012-К-О від 06.06.2017р.;

від відповідачів: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авантайм Україна" та ОСОБА_1 про стягнення 290 182,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1, як боржником, та відповідачем-2, як поручителем, взятих на себе зобов`язань за кредитним договором б/н від 12.01.2018р. в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019р. відкрито провадження у справі № 910/1363/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

04.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з розміром заборгованості та зазначає про те, що позивачем належними засобами доказування не підтверджено заявлені позовні вимоги.

Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З огляду на необхідність всебічного з`ясування всіх обставин справи та дослідження додаткових доказів по справі, що унеможливлює вирішення даної справи в межах спрощеного позовного провадження, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019р. постановлено розгляд справи №910/1363/19 здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.04.2019р.

27.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 фактично визнає суму заборгованості в розмірі 205 205,00 грн. та просить проводити всі судові засідання по справі за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2.

03.04.2019р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Присутній у підготовчому засіданні 04.04.2019р. представник позивача ознайомився з відзивом відповідача-1, який надійшов на адресу суду 27.03.2019р., та просив надати час для підготовки та надання суду додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог.

Представники відповідачів у підготовче засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019р. підготовче засідання у справі відкладено на 18.04.2019р.

18.04.2019р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Присутній у підготовчому засіданні 18.04.2019р. представник позивача просив залучити додаткові докази до справи, подані через канцелярію суду.

Представники відповідачів у підготовче засідання не з`явились.

Під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач не направив на адресу відповідачів додаткові докази, які були подані через канцелярію суду 18.04.2019р.

Також, судом встановлено, що відповідач-1 у своєму відзиві визнає наявність заборгованості за кредитним договором в сумі 205 205,00 грн., проте доказів на підтвердження часткового погашення заборгованості суду не надає.

Отже, суд встановив, що сторони неналежним чином виконали покладені на них процесуальним законодавством обов`язки, що позбавляло можливості закрити підготовче провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019р. підготовче провадження у справі продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30.05.2019р.

30.05.2019р. через канцелярію суду від позивача надійшли виписки по рахунках та розрахунок заборгованості.

Присутній у підготовчому засіданні 30.05.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Представники відповідачів у підготовче засідання черговий раз не з`явились, витребувані судом докази не подали, заяв або клопотань на адресу суду не направили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019р. закрито підготовче засідання у справі № 910/1363/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.06.2019р.

Присутні в судовому засіданні 27.06.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідачів судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним повідомлені про судове засідання,суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на неповідомлення відповідачами про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 27.06.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2018р. публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (зміна найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (за договором - банк, кредитодавець; позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Авантайм Україна" (за договором - позичальник; відповідач-1) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису була підписана анкета-заява про приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг "Кредит КУБ" (далі - Умови).

Згідно п.1 зазначеної анкети-заяви істотними умовами кредитного договору є: вид кредиту - строковий (п.1.1); розмір кредиту - визначається Приватбанком, вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua (п.1.2); строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів (п.1.3); проценти (комісія) за користування кредитом - 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п.1.4); порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п.1.5), у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом, становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (п.1.6).

Отже, договір "Кредит КУБ" від 12.01.2018р. складається з анкети-заяви про приєднання та Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank.ua.

Пунктами 3.2.8.1, 3.2.8.2 Умов (тут і далі - в редакції, чинній на момент подання анкети) визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати ) вказуються в заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі заява). Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі Paperless або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках Послуги, складає від 50 000 до 1 000 000 грн.

Відповідно до п.3.2.8.3. Умов визначено умови здійснення надання кредитів у рамках послуги.

16.01.2018р. на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку відповідача-1.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю у відповідача-1, як вказує позивач, заборгованості станом на 24.01.2019р. зі сплати кредиту, зі сплати відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість та зі сплати відсотків у вигляді щомісячної комісії, що стало підставою для нарахування пені.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що шляхом приєднання відповідача-1 до Умов та правил надання банківських послуг (анкета-заява про приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг "Кредит КУБ") між сторонами було укладено кредитний договір.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає кредитний договір від 12.01.2018р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача-1 взаємних цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 3.2.8.3.1 Умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Відповідно до п.3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі, що зазначені в заяві та тарифах. Датами сплати відсотків є дати сплати платежів, зазначені в заяві. При несплаті відсотків у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п.3.2.8.6.2.).

Умовами п.3.2.8.3.3 Умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві, а саме 4% на місяць від суми заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п.3.2.8.3.1, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до п.3.2.8.3.1.3. Умов, клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послуги у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі.

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1, 3.2.8.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2 (п.3.2.8.9 Умов).

За змістом п.3.2.8.3.2 Умов передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячно протягом всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та Тарифах, у вигляді щомісячної комісії в розмірі 2% від початкового розміру кредиту.

Пунктом 3.2.8.9.3 Умов передбачено, що сплата процентів за користування кредитом, передбаченої п.3.2.8.3.2, здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п.3.2.8.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення комісії, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

У п.3.2.8.9.1 Умов вказано, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1., 3.2.8.3 цього договору, клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2.

Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п.3.2.8.9.2 Умов).

Відповідно до умов підписаної між сторонами анкети-заяви про приєднання від 12.01.2018р., остаточне повернення кредиту позичальник зобов`язаний був здійснити в строк: 12 місяців з моменту видачі коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник частково виконував свої зобов`язання в частині погашення кредиту, відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість та відсотків у вигляді щомісячної комісії, що підтверджується випискою банку з рахунку відповідача-1.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ч.4 ст.1056-1 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи (виписками з рахунку відповідача-1 та меморіальним ордером у справі) підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання позичальнику кредитних коштів в сумі 400000,00 грн., внаслідок чого у відповідача-1 виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, як встановлено судом, відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 24.01.2019р. в останнього виникла заборгованість по кредиту на суму 290 182,47 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було спростовано відповідачем-1.

В свою чергу, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність заборгованості по кредиту в сумі 205 205,00 грн., проте на вимогу суду доказів погашення кредиту за договору та інші докази, які обґрунтовують наявність заборгованості саме в сумі 205 205,00 грн. суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань з надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачем-1 не спростовано факту порушення взятих на себе обов`язків за кредитним договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, яка виникла станом на 24.01.2019р. у розмірі 205 205,00 грн.

З приводу позовних вимог про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авантайм Україна" та ОСОБА_1 заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст.554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов`язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов`язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов`язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов`язання, забезпеченого порукою.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України).

Приписами чинного законодавства не передбачено окремих умов, які сторони повинні визначити та погодити під час укладання договору поруки.

Як свідчать матеріали справи, 12.01.2018р. між ОСОБА_1 (за договором - поручитель, відповідач-2) та публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (найменування якого змінене на акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (позивач, за договором - банк, кредитор) було укладено договір поруки №POR1515754320275, предметом якого відповідно до п.1.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Авантайм Україна" зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі - угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом, а саме за період користування кредитом згідно угоди 1 - 2% від суми кредиту щомісяця, за період користування кредитом згідно п.3.2.8.5.3 угоди 1 - 4% від суми кредиту щомісяця; б) кредиту в розмірі, що вказаний в угоді 1. Якщо під час виконання угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п.1.1.1).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п.1.2). У випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.5); поручитель зобов`язаний виконати обов`язки боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору (п.2.4.1); сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за угодою 1 цей договір припиняє свою дію (п.4.1).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поруки № POR1515754320275 від 12.01.2018р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу для виникнення між акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 взаємних прав та обов`язків та забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Авантайм Україна " своїх грошових зобов`язань за кредитним договором б/н від 12.01.2018р.

Судом встановлено, що договір поруки укладений/підписаний з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ "КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Посилений сертифікат відкритого ключа (далі - посилений сертифікат ключа) - сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом. Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно вимог ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

До матеріалів справи позивачем надано докази того, що договір поруки дійсно був підписаний (скріплений печатками) обома контрагентами шляхом накладення електронних цифрових підписів з посиленим сертифікатом ключа. Тобто надано докази того, що відповідач-2 підписав договір поруки шляхом накладання ЕЦП, які прирівнюються до власноручних підписів з підстав, передбачених ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис". Крім того, ЕЦП має буквенно-цифровий вираз, який може бути відображений на документах, підписаних за допомогою ЕЦП для можливості ідентифікації підисувачів. Позивач надав докази підписання договору поруки з допомогою ЕЦП, що підтверджується електронними документами, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було надано позивачем для огляду суду.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2019р. позивач звертався до відповідачів з вимогою про сплату заборгованості.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідачів належними та допустимими доказами не спростовані, станом на момент вирішення спору по суті ані відповідачем-1, ані відповідачем-2 грошові кошти банку не повернуто, заборгованість не сплачено.

За таких обставин, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредит за кредитним договором від 12.01.2018р., тоді як останній кредитних коштів не повернув. Приймаючи до уваги, що виконання зобов`язання було забезпечено порукою відповідача-2, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 290 182,47 грн. заборгованості за кредитом є законними, обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Авантайм Україна" (03680, м. Київ, пров. Радищева, 3, оф. 318; ідентифікаційний код 38138247) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1 Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800; ідентифікаційний код 14360570) 290 182 грн. 47 коп. заборгованості за кредитом та витрати по сплаті судового збору в сумі 4352 грн. 74 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.06.2019р.

Суддя А.І. Привалов