Рішення

від 25.06.2019 по справі 914/771/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2019 Справа № 914/771/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммашсервіс» , м.Дніпро

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Компанія «Світанок» , с.Містки Пустомитівського району Львівської області

про стягнення заборгованості.

Ціна позову - 10966,34грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Деркач Василь Михайлович - генеральний директор.

Заяв про відвід не поступало, та в судових засіданнях присутніми представниками сторін не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммашсервіс» до Приватного акціонерного товариства «Компанія «Світанок» про стягнення заборгованості в сумі 10966,34грн., з якої 8500,00грн. - основний борг, 1434,06грн. - пеня, 284,00грн. - 3% річних, 748,28грн. - інфляційні втрати. Також позивач просить стягнути з відповідача 2000,00грн. - витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 08.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 21.05.2019р. Ухвалами суду від 21.05.2019р. та від 11.06.2019р. розгляд справи відкладався на 25.06.2019р.

В судове засідання 25.06.2019р. позивач явки повноважного представника не забезпечив. 20.05.2019р. від позивача подано клопотання за вх.№20628/19 від 20.05.2019р., в якому позивач позовні вимоги підтримав та просить проводити судові засідання без участі повноважного представника позивача.

24.06.2019р. від відповідача через канцелярію суду подано пояснення за вх.№25940/19.

В судове засідання 25.06.2019р. представник відповідача явку забезпечив, позовні вимоги заперечив з підстав викладених у поясненнях за вх.№25940/19 від 24.06.2019р.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника позивача не обов`язковою, та те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи клопотання за вх.№20628/19 від 20.05.2019р. про проведення судових засідань без участі повноважного представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов додатку №1 до договору поставки №270 від 01.12.2017р. оплати згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 19.02.2018р. на суму 25000,00грн. (з ПДВ) в повному обсязі не здійснив, тому в позовній заяві позивач просить суд враховуючи проведені оплати стягнути з відповідача 8500,00грн. заборгованості. Також позивач просить стягнути на підставі п.10.2. договору поставки №270 від 01.12.2017р. пеню в розмірі 1434,06грн., на підставі ст.625 ЦК України 3% річних в розмірі 284,00грн. та інфляційні втрати в розмірі 748,28грн.

У поясненнях за вх.№25940/19 від 24.06.2019р. відповідач зазначає, що 01.12.2017р. між ТОВ «Проммашсервіс» (постачальник) та ПрАТ «Компанія «Світанок» (покупець) укладено договір поставки №270, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. На виконання умов вказаного договору, як зазначає відповідач, позивач поставив відповідачу кран мостовий, електричний, однобалковий, однопролітний опорний г/п 3,2 т довжина прольоту 11,7 м, укомплектований е/тельфером 3,2 т, висотою підйому 6 м (надалі по тексту - товар), а відповідач здійснив розрахунок за поставлений товар в повному обсязі, в передбачений договором строк, що додатково визнається позивачем у позовній заяві. Водночас, як зазначає відповідач, 01.12.2017р. між ТОВ «Проммашсервіс» (підрядник) та ПрАТ «Компанія «Світанок» (замовник) укладено додаток до договору №270 від 01.12.2017р., відповідно до якого, підрядник зобов`язався за завданням замовника виконати монтажні та пусконалагоджуючі роботи крана мостового електричного опорного одно балочного, вартість робіт складає - 25000,00грн. 19.02.2018р. сторони підписали акт здачі приймання виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт крана мостового електричного опорного однобалочного.

Відповідач стверджує, що між сторонами виникли два види правовідносин, а саме купівлі-продажу (поставки) товару, які врегульовані договором поставки №270 від 01.12.2017 року, положеннями ст.ст.265, 266ГК України та правовідносини щодо виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт крана, які регулюються Главою 61 розділ Підряд ЦК України, оскільки договір на виконання такого роду робіт між сторонами не було укладено. Відповідач зазначає, що у позові позивач покликаючись на п.10.2. Договору поставки №270, просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, в тому числі пеню в сумі 1434,06 грн., зокрема, пунктом 10.2. Договору передбачено за прострочення строку оплати за товар, покупець сплачує в користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, за кожен день прострочення платежу. Відповідач стверджує, що своєчасно та в повному обсязі оплатив вартість поставленого товару, що визнається позивачем, а відтак нарахування штрафних санкцій на підставі п.10.2. Договору поставки №270 від 01.12.2017 року, на думку відповідача, є незаконним. Також відповідач зазначає, що поставлений позивачем товар вийшов з ладу на третій день після виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, позивач не забезпечив усунення недоліків, такі недоліки були усунені відповідачем за власний рахунок (5300,40 грн.), а відтак, на думку відповідача, немає підстав для стягнення 8500грн. боргу, 1434.06 грн. пені, 284,00грн 3% річних, 748,28 грн. інфляційних втрат, 2000 витрат на правову допомогу, 1921 грн. витрат на оплату судового збору. З огляду на вказані обставини, відповідач зазначає, що ціна за виконанні позивачем роботи підлягає пропорційному зменшенню та сума боргу за виконанні роботи, яка визнається відповідачем, становить - 3199,60 грн. (8500 грн. сума боргу за виконання робіт - 5300,40 грн. витрати відповідача на ремонт), а також відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій, оскільки відповідно до умов договору, такі стосуються виконання зобов`язання щодо поставки товару, а не виконання робіт.

Обставини, встановлені судом.

01.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проммашсервіс» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Компанія «Світанок» (покупець) укладено договір №270 поставки, згідно із п. п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити в обумовлені строки другій стороні - покупцю - товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.4. договору поставки №270 від 01.12.2017р., ціни на товар, який постачається постачальником є вільними відпускними і вказуються в специфікації №1. Специфікація№1: Кран мостовий електричний однобалочний однопрогоновий опорний г/п 3.2 т., довжина пролета - 11,700м, укомплектований електротельфером г/п 3.2 т., висотою підйому - 6,0 м, після ревізії металоконструкцій крану, приводів, редукторів, установкою нових двигунів на пересування, установкою і розведенням нових кабелів живлення крана, установкою нового електроящика, тип управління -6-кнопковий пульт, рік виготовлення крана 2009, в кількості 1 шт., загальною вартістю 148000,00грн. (з ПДВ). Кран постачається розібраним в загрунтованому вигляді. Загальна сума договору складає 148000,00грн., в тому числі ПДВ - 24666,67грн.

За умовами п. 2.3. договору поставки №270 від 01.12.2017р., поставка товару здійснюється на умовах EXW, (Інкотермс 2010), місце поставки - постачальника, м.Дніпро, вул.Артельна, 10.

Пунктом 4.2. договору поставки №270 від 01.12.2017р., сторони дійшли згоди, що кількість товару, який підлягає поставці по даному договору, встановлюється в одиницях вимірювання і вказується в специфікації.

Згідно із п. 10.2. договору поставки №270 від 01.12.2017р., за прострочення строку оплати за товар, покупець сплачує в користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.п. 11.1. договору поставки №270 від 01.12.2017р., даний договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.18р., але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач у позові та відповідач у поясненнях за вх.№25940/19 від 24.06.2019р. зазначають, що сторони належним чином виконали зобов`язання з оплати за договором поставки №270 від 01.12.2017р. та покупець сплатив вартість товару своєчасно і в повному обсязі. Заперечень чи спору щодо оплати вартості товару у даній справі між сторонами немає.

Згідно із ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проммашсервіс» (підрядник) та Приватним акціонерним товариством «Компанія «Світанок» (замовник) укладено додаток №1 до договору №270 від 01.12.2017р., на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт крана мостового електричного опорного одно балочного г/п-3,2т L-11,700м, Н-6.0м., на загальну суму 25000,00грн. (з ПДВ). Згідно до умов додатку №1, вартість монтажних робіт вказана без врахування автокрана, умови оплати: 50% передоплата на розрахунковий рахунок підрядника, 50% після підписання акта виконаних робіт на протязі 5 робочих днів. Строк виконання робіт визначений додатком №1 становить 6 робочих днів.

На виконання умов додатку №1 до договору №270 від 01.12.2017р. позивачем були виконані роботи на загальну суму 25000грн. 00коп., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 19.02.2018р. на суму 25000,00грн. Позивачем виставлено рахунок на оплату №10 від 26.01.2018р. на загальну суму 25000,00грн.

Відповідачем за мотажні та пусконалагоджувальні роботи крана згідно рахунку №10 від 26.01.2018р. здійснено оплату на загальну суму 16500,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №175 від 07.02.2018р. на суму 12500,00грн. та №389 від 16.03.2018р. на суму 4000,00грн. Відтак, у зв`язку із проведенням лише часткової оплати у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за виконані пусконалагоджувальні роботи у розмірі 8500,00грн.

23.03.2019р. позивачем направлено відповідачу претензію №22/03 від 22.03.2019р., із вимогою оплатити заборгованість за виконані роботи в розмірі 8500,00грн. На підтвердження надіслання вказаної претензії подано фіскальний чек від 23.03.2019р. та опис вкладення в лист.

Згідно положень ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи з умов укладеного між сторонами договору №270 від 01.12.2017р. та додатку №1 до вказаного договору, вбачається, що такий договір з врахуванням укладеного додатку є змішаним, оскільки містить в собі елементи різних договорів, договору поставки та договору підряду.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором підряду, як передбачає ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної норми договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Спір між сторонами у даній справі виник з приводу виконання умов додатку №1 до договору поставки №270 від 01.12.2017р. щодо оплати за виконані підрядні роботи.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ст.857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти-вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

За умовами ст.882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається із акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 19.02.2018р. на суму 25000,00грн., даний документ підписано та скріплено печатками обох сторін без жодних застережень та заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 8500,00грн.

Щодо покликань відповідача про зменшення суми боргу за виконані роботи на суму витрат в розмірі 5300,40грн., у зв`язку із недоліками виконаних робіт, які були усунені відповідачем за власний рахунок, згідно платіжних доручень №1184 від 30.07.2018р. та №1067 від 13.07.2018р., належить зазначити .

Згідно із ст.852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем були виконані та позивачем прийняті роботи згідно із актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 19 лютого 2018р. на суму 25000,00грн., який підписано обома сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень та/або заперечень.

Відповідачем на підтвердження усунення недоліків виконаних робіт долучено претензію від 30.08.2018р. адресовану ТзОВ Проммашсервіс про направлення працівників для комплексної перевірки та ремонту крану. При цьому, доказів на підтвердження скерування даної претензії позивачу не надано. Окрім цього, як вбачається із змісту претензії, відповідач повідомляє позивача про те, що відповідачем проведені ремонтні роботи крана із залученням третіх осіб та відповідач вимагає направити працівників позивача для комплексної перевірки та ремонту крана. Інших доказів в підтведження повідомлення позивача про виявлення недоліків до самостійного їх усунення, суду не представлено. Також до матеріалів справи не долучено належних доказів фіксування недоліків виконаних робіт, чи проведення експертизи згідно із вимогами ст.853 ЦК України. Таким чином відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх доводів щодо наявності недоліків допущених позивачем при виконанні монтажних та пусконалагоджувальних робіт та щодо підставності вимоги про зменшення розміру заборгованості за виконані роботи. Відтак, підставними є вимоги позивача про стягнення 8500грн. заборгованості за монтажні та пусконалагоджувальні роботи.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем за прострочення оплати за виконані пусконалагоджувальні роботи проведено нарахування 1434,06грн. пені на підставі п.10.2 договору №270 від 01.12.2017р.

Згідно із п.10.2 договору сторони погодили, що за прострочення строку оплати за товар, покупець сплачує в користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, за кожен день прострочення платежу. Як вбачається із п.10.2 договору №270 від 01.12.2017р. сторонами погоджено порядок та розмір оплати пені за прострочення оплати товару. При цьому, ні умовами основного договору, ні умовами додаткової угоди сторонами не передбачено порядок та розмір нарахування пені за прострочення оплати за виконання робіт. Згідно із ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відтак, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені, за даних обставин, заявлені безпідставно та необґрунтовано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано за прострочення оплати за виконані роботи згідно акту здачі-приймання робіт №3 від 19.02.2018р., 3% річних в розмірі 284,00грн. та інфляційні втрати в розмірі 748,28грн. Розрахунки долучено до матеріалів справи. Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат, 3% річних та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Також, позивач в позовній заяві просить відшкодувати судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1921,00грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00грн. В позові позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат, з яких 1921,00грн. - судовий збір, 2000,00грн. - фактично понесені, 2881,50грн. - заплановані витрати в разі необхідності звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, 3842,00грн. - заплановані витрати в разі необхідності звернення з касаційною скаргою до КСУ ВС.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у сумі 2000,00 грн. представник позивача надав: договір від 21.03.2019р. про надання правової допомоги, додаткову угоду від 21.03.2019р. до договору про надання правової допомоги від 21.03.2019р., акт приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2019р. до договору про надання правої допомоги від 21.03.2019р., рахунок-фактуру №210319 від 21.03.2019р. на суму 2000,00грн., платіжне доручення №361 від 21.03.2019р. на суму 2000,00грн. про оплату послуг з надання правової допомоги згідно рахунку, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1902 від 20.10.2008р. та ордер серія ДП №2663/05 від 09.04.2019р.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з представництва інтересів позивача розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Водночас, суд враховує, що судові витрати, у тому числі і на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача щодо стягнення основного боргу в розмірі 8500,00грн., 3% річних в розмірі 284,00грн., інфляційні втрати в розмірі 748,28грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити у зв`язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Компанія «Світанок» (81119, Львівська область, Пустомитівський район, с.Містки, ідентифікаційний код 19327755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммашсервіс» (49000, м.Дніпро, проспект Калініна, буд.67, кв.15, ідентифікаційний код 38361311) 8500грн. основного боргу, 284,00грн. - 3% річних, 748,28грн. - інфляційних втрат, 1738грн. 46коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 1669,79грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 27.06.2019р.

Суддя Іванчук С.В.