Рішення

від 18.06.2019 по справі 922/960/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/960/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртен", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД", м. Харків про стягнення 72018,36 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Шматько Т.М., Слуцький В.І.

відповідача - Соловей Г.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртен", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором постачання №21/12/2018 від 21.12.2018 за період з 05.01.2019 по 01.04.2019 в загальному розмірі 72018,36 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 64998,00 грн., індексу інфляції у розмірі 978,22 грн., 3% річних у розмірі 464,78 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 5577,36 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по вказаному договору щодо належної поставки товару. Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 220, 224-230, 265 ГК України та ст.ст. 509, 526, 549-552, 610-612, 623-625, 712 ЦК України.

Ухвалою суду від 03.04.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання .

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 16.04.2019, відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує на те, що поставки товару не відбулося через прострочення з боку замовника (позивача), а саме: в порушення умов п. 3.1 договору, від позивача, після здійснення ним оплати, до відповідача не надходило жодних заявок на поставку товару, доказів направлення таких заявок матеріали справи не містять, внаслідок чого позивач не може посилатись на прострочення відповідачем виконання зобов`язання з поставки товару. Відповідач також вказує на те, що оскільки від позивача не надходило заявок на поставку товару, 02.02.2019 позивачу було відправлено лист №14 від 30.01.2019, згідно з яким позивача повідомлено, що насосний агрегат АЦСП-57 з електродвигуном 55 кВт/1500 об./хв., який є предметом договору №21/12/2018 від 21.12.2018 готов до відвантаження та може бути відвантажений за адресою: м. Харків, вул. Сіриківська, 1 в будні дні з 9.00 до 15.00. Відповідач вказує на те, що, враховуючи зволікання позивача, даним листом відповідач мав на меті нагадати позивачу про необхідність отримання товару. Даним листом відповідач також просив направити представника позивача для отримання товару з оригіналом довіреності, попередньо також повідомивши ПІБ представника, марку та держ. номер транспортного засобу для пропуску на територію ТОВ "Насос Україна ЛТД". Згідно з даними сайту УДППЗ "Укрпошта", вказаний лист прибув на відділення 04.02.2019 та отриманий позивачем 01.03.2019. Проте позивач не надіслав відповіді на даний лист ні в письмовій, ні в будь-якій іншій формі. Представник позивача для отримання товару до узгодженого місця не прибув. окрім цього, відповідач вказує на те, що рекламаційний акт №1 від 29.01.2019, складений позивачем, є не чинним та за переконанням відповідача позивач відмовляється від виконання обов`язку з отримання товару шляхом складання та надсилання відповідачу фіктивного акта про недоліки товару. Щодо нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідач заперечує та вказує на те, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

03.05.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій він відхиляє заперечення відповідача проти позову та вказує на те, що оскільки умови договору не передбачали форму та порядок надання замовником заявок на поставку товару, слід визнати, що такі замовлення могли бути оформлені в будь-який прийнятний для сторін спосіб, у тому числі, в усній формі. Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що сторонами не було погоджено порядок направлення та підтвердження факту одержання заявок, останні слід вважати одержаними відповідачем із моменту письмового підтвердження такого факту, що мало місце 21.12.2018, із часу надходження позивачеві рахунку № 38, в якому відповідач пропонує сплатити вартість товару згідно до договору та специфікації. Щодо посилання відповідача на лист №14 від 30.01.2019 року, яким позивача повідомлено, що товар готовий до відвантаження та може бути відвантажений за адресою: м. Харків, вул. Сіриківська, 1 позивач зазначив, що 29.01.2019 директору ТОВ "Укртен" Слуцькому В. І. в телефонному режимі представником відповідача було повідомлено, що вищевказаний товар був поставлений ТОВ "Укртен" ТОВ "Насос Україна ЛТД" за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, будинок 17, територія заводу "НГО". В той же день директор ТОВ "Укртен" Слуцький В. І. в присутності свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оглянули вказаний товар з метою його приймання, про те, виявивши під час огляду товару значні недоліки, товар не прийняли, про що в подальшому було складено рекламаційний акт № 1 та повідомлено представника відповідача. В подальшому позивачу стало відомо, що вказаний товар відповідачем було перевезено та він знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сіриківська, 1. Отже, посилання відповідача про направлення вказаного листа позивачу в зв`язку з зволіканням останнього з направленням заявок є наміром останнього приховати порушення умов договору щодо поставки товару, адже відповідачу було достеменно відомо, що позивач 29.01.2019 товар не прийняв, і тому саме 30.01.2019 відповідачем було складено та направлено вищевказаний лист. Крім того, позивач відхиляє твердження відповідача про не чинність рекламаційного акту №1 від 29.01.2019.

13.05.2019 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач відхиляє доводи позивача.

У судовому засіданні 18.06.2019 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртен" (замовник, позивач) був укладений договір постачання №21/12/2018 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку, а замовник прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним договором. Предмет поставки по даному договору та сума визначено у специфікації, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.3 постачальник надає документи, що підтверджують якість та комплектацію товару поточних поставок (паспорт заводу-виготовлювача). Документи надаються разом з товаром, що постачається.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару на умовах ЕХW м. Харків, відповідно Інкотермс 2010 по заявкам замовника на протязі 10 (десяти) робочих днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.п. 3.2 та 3.3 договору, інші форми поставки регулюються додатковими угодами або специфікаціями, що є невід`ємною частиною договору. Датою поставки вважається дата відвантаження у видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна сума договору складається з суми всіх специфікацій. Вартість товару може бути змінена лише за згодою сторін. У випадку необхідності зміни вартості зацікавлена сторона надсилає другій стороні пропозицію у письмовому вигляді. Сторона, що отримала пропозицію про зміну вартості, зобов`язання в 5-ти денний строк з моменту його отримання письмово повідомити своє рішення іншій стороні. Розрахунок за товар що відвантажений до внесення нової вартості, здійснюється по вартості, що була встановлена даним договором на момент відвантаження.

Розрахунок по даному договору здійснюється в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі.

Згідно п. 5.2 договору, умови оплати: товар оплачується 100 % попередня оплата шляхом прямого банківського переводу на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 5.3. замовник зобов`язується провести попередню оплату 100 % за товар на протязі 10 банківських днів з моменту підписання даного договору.

Згідно п. 10.3 договору, даний договір діє з моменту підписання обома сторонами по 31.12.2019.

21.12.2018 між сторонами була підписана Специфікація №1 до договору на поставку насосного агрегату АЦСП-57 з ел.дв. 55 кВт/1500 об/хв у вибухозахищеному виконанні з ремкоплектом вартістю 54165,00 грн. та насосного агрегату АЦСЛ 20-24 з ел.дв. 18,5 кВт/1500 об/хв у вибухозахищеному виконанні з ремкоплектом вартістю 36665,00 грн., всього з ПДВ 108996,00 грн. Строк поставки: до 31.12.2018. Умови оплати: 100% попередня оплата шляхом прямого банківського переводу на розрахунковий рахунок постачальника. Умови поставки: ЕХW - Франко перевізник Харків, до правил "Інкотермс-2010", автомобільним транспортом.

22.12.2018 платіжним дорученням №846 позивач перерахував відповідачу 64998,00 грн., призначення платежу: "за насосний агрегат АЦСП-57 з ел.дв. 55 кВт/1500 об/хв у вибухозахищеному виконанні з ремкоплектом, згідно рахунку №38 від 21.12.2018 у сумі 54165,00 грн., ПДВ - 20% 10833".

Як зазначає позивач у позові, у зв`язку з тим, що вказаний товар мав певні недоліки та був поставлений із значним порушенням термінів поставки, 29.01.2019, відповідно до п.п. 6.2 та 6.3 договору, ТОВ "Укртен" було складено рекламаційний акт № 1 та направлено його кур`єром відповідачу для відома та прийняття постачальником відповідних рішень. В порушення п. 6.4 договору, постачальник протягом 3-х робочих днів не повідомив замовнику своє рішення по факту виявлення невідповідності якості товару.

04.02.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія/вимога, в якій позивач вимагав у термін трьох банківських днів повернути грошові кошти, перераховані згідно платіжного доручення №846 від 22.12.2018 в сумі 64998,00 грн. Проте, відповідач товар належної якості не поставив, сплачені за товар кошти не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 цієї ж статті).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормою 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів поставлення позивачу товару за договором, як і не надано доказів повернення передплати у розмірі 64998,00 грн.

Твердження відповідача про те, що поставка товару не відбулась оскільки позивачем, в порушення п. 3.1 договору, відповідачу не були направлені заявки на поставку товару, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідно до п. 3.1 договору, сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару на умовах ЕХW м. Харків, відповідно Інкотермс 2010 по заявкам замовника на протязі 10 (десяти) робочих днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. 22.12.2018 платіжним дорученням №846 позивач перерахував відповідачу 64998,00 грн., призначення платежу: "за насосний агрегат АЦСП-57 з ел.дв. 55 кВт/1500 об/хв у вибухозахищеному виконанні з ремкоплектом, згідно рахунку №38 від 21.12.2018 у сумі 54165,00 грн., ПДВ - 20% 10833".

Отже, кінцевим строком поставки товару за спірним договором є 05 січня 2019 року.

Дійсно, умовами спірного договору передбачено, що поставка здійснюється по заявкам замовника. Разом з тим, суд зазначає, що форма та порядок надання заявок умовами договору не передбачені. Проте, серед інших умов договору сторонами було узгоджено в тому числі і термін поставки товару - на протязі 10 (десяти) робочих днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При цьому відповідачем факт надходження коштів від позивача не заперечується, а доказів неможливості виконання ним поставки товару, пов`язаної з неотриманням від позивача заявки на поставку товару, з огляду на ч. 4 ст. 612 ЦК України, відповідачем суду не надано.

Щодо рекламаційного акту №1 від 29.01.2019 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1 договору, контроль та приймання товару по якості та за кількістю здійснюється у відповідності з правилами приймання, встановленими у нормативній документації на товар, що постачається, та в даному договорі, а також за Інструкціями Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР П-6 від 15 червня 1965 року та П-7 від 25 квітня 1966 року із внесеними доповненнями та змінами в частині, що не обговорена в умовах даного договору.

Згідно п. 6.2 договору, при виявленні невідповідності якості, укомплектованості, маркуванню товару, що надійшов, вимогам договору або даним, вказаним у супроводжуючих документах, що посвідчують якість та укомплектованість товару, замовник повідомляє постачальника про виявлені невідповідності товару.

Повідомлення про несправність та невідповідність товару надаються постачальнику у вигляді складеного належним чином рекламаційного акту із зазначенням усіх виявлених невідповідностей (п. 6.3 договору).

Постачальник зобов`язаний на протязі 3-х (трьох) робочих днів після направлення повідомлення замовником повідомити своє рішення по факту виявлення невідповідності якості товару, а також чи буде направлено представника для участі в перевірці якості товару та складення відповідного акту (п. 6.4 договору).

Згідно п. 6.5 договору, не отримання відповіді на повідомлення або неявки (відсутності) представника постачальника надає замовнику право здійснити приймання за участю представника громадськості. За результатами приймання оформляється акт.

Отже, позивач повідомив відповідача про виявлені недоліки товару повідомленням, складеним у вигляді рекламаційного акту, що відповідає умовам договору.

Посилання відповідача на листи №14 від 30.01.2019, №24 від 08.02.2019 та №42 від 12.03.2019 судом відхиляються, оскільки як зазначалося вище, строк поставки за договором - 05.01.2019. Отже, направлення вказаних листів відповідачем відбулося вже з простроченням зобов`язання щодо поставки товару за договором.

Як зазначалося вище по тексту рішення, на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів поставлення позивачу товару за договором, як і не надано доказів повернення передплати у розмірі 64998,00 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 64998,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, як така, що відповідає вимогам ст. 693 ЦК України.

Позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, також просить суд стягнути з відповідача 464,78 грн. 3% річних та 978,22 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних (або ж іншого розміру процентів, встановленого договором) входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання перед кредитором.

Натомість стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не для виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов`язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не може розцінювати як грошове зобов`язання, в розумінні статті 625 ЦК України. На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України. В даному випадку розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не був встановлений ні договором, ні законом. В разі здійснення попередньої оплати товару, та не поставлення товару, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк. Водночас застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 910/14120/14, від 15.10.2013 № 3-30гс13, від 16.09.2014 № 3-90гс14.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у даній справі.

У зв`язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5577,36 грн. на підставі п. 7.4 договору.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.4 договору, у випадку не виконання постачальником своїх зобов`язань перед замовником, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,02% за кожен день прострочення, від вартості непоставленого в строк товару.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, відповідно до діючого законодавства, пеня нараховується за порушення саме грошового зобов`язання, а не будь - якого іншого, зокрема, несвоєчасна поставка товару або не повернення передплати.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 64998,00 грн. передплати. В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 655, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 20-А, офіс 1, код ЄДРПОУ 40213705, п/р НОМЕР_1 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртен" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, код ЄДРПОУ 41198840, п/р НОМЕР_2 у філії Харківське ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) - 64998,00 грн. передплати та 1733,74 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртен" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, код ЄДРПОУ 41198840, п/р НОМЕР_2 у філії Харківське ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 20-А, офіс 1, код ЄДРПОУ 40213705, п/р НОМЕР_1 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005).

Повне рішення підписане 27 червня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова