Рішення

від 26.06.2019 по справі 925/376/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/376/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у підготовчому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" в особі відокремленого підрозділу "Вінницький бройлер" приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт", Вінницька область, м. Ладижин, вул. Слобода, 141 (фактична адреса: Вінницька область, м. Ладижин, вул. П.Кравчика, 9)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Строй 2010", м. Черкаси, вул. В . Чорновола, 116/2, кв. 12

про розірвання договору та стягнення 207 950,05 грн. попередньої оплати,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Шепіль О.В. - адвокат та за довіреністю;

від відповідача: не з`явився,

Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" в особі відокремленого підрозділу "Вінницький бройлер" приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Строй 2010", в якому просить суд:

- розірвати договір поставки від 01.03.2018р. №4, що укладений між приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" в особі відокремленого підрозділу "Вінницький бройлер" приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Строй 2010";

- стягнути 207 950,05 грн. заборгованості за непоставлений пісок митний згідно договору поставки від 01.03.2018р. №4;

- та відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 08.04.2019р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.05.2019р.

У підготовчому засіданні представник позивача пояснив, що допущено помилку при формулюванні вимоги позовної заяви; фактично позивач просить стягнути попередню оплату за непоставлений пісок. Ухвалою суду від 14.05.2019р. за клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено на 05.06.2019р.

До початку підготовчого засідання представник позивача надіслав до суду заяву від 16.05.2019р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач змінює предмет позову та просить суд:

- розірвати договір поставки від 01.03.2018р. №4, що укладений між приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" в особі відокремленого підрозділу "Вінницький бройлер" приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Строй 2010";

- стягнути 207 950,05 грн. попередньої оплати по договору поставки від 01.03.2018р. №4;

- та відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 05.06.2019р. заяву про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2019р.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не направив. Відзиву на позов не надано.

Для забезпечення дотримання прав відповідача бути поінформованими про час і дату призначення наступного судового засідання судом розміщувалась інформація про виклик товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Строй 2010" на офіційній сторінці господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади України.

Крім того, ухвали суду направлено також на адресу власника ТОВ "Регіон Строй 2010": ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відому, однак повернулись до суду з відміткою пошти "причини повернення (досилання)" "за закінченням встановленого строку зберігання".

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та зібрані докази в їх сукупності, судом з`ясовані такі взаємовідносини сторін та обставини .

01.03.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Строй 2010" (далі - Контрагент, Відповідач по справі) в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту та публічним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт в особі відокремленого підрозділу птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (далі - МХП, Позивач по справі) в особі директора відокремленого підрозділу Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" Лещенко І.В., що діє на підставі довіреності №109/Д від 14.06.2017р., укладено договір поставки №4 (далі - Договір, а.с. 13-14), у відповідності до якого Відповідач зобов`язався у встановлені строки, передати у власність Позивача для подальшого використання у господарській діяльності Товар, зазначений у додатку № 2 до договору, а Позивач прийняти та сплатити певну грошову суму за Товар (п.1.1. Договору).

В п. 1 додатку №2 до Договору сторони встановили, що предметом договору є: пісок митий, конкретні характеристики якого визначаються в додатку №3 (Специфікації)

Згідно п. 2 додатку №2 до Договору загальна вартість (ціна) даного договору не перевищує 10 728 000,00 (десять мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч гривень 00 коп.) з урахуванням ПДВ. Платіжний день МХП вівторок та четвер. У вартість товару включено вартість: доставки на з/д станцію Ладижин (код станції 109009)

Згідно п.5 додатку № 3 до Договору (а.с. 22) граничний строк поставки товару 27.02.2019р.

Додатком № 4 до Договору визначено графік поставок Товару з квітня 2018р. по листопад 2018 р. включно на загальний об`єм 22 500 т. піску (а.с. 24).

Відповідно до п. 7.1. Договору первинний строк дії договору між сторонами встановлюється в 1 (один) рік від дати підписання його сторонами. Договір автоматично продовжується на кожний наступний строк в один рік, поки одна Сторона, не менше ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати закінчення поточного строку Договору, не надішле іншій стороні письмове повідомлення про небажання продовжувати дію договору.

На виконання умов Договору Позивач перерахував на рахунок Відповідача кошти в сумі 491 442,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 5172860003 від 12.04.2018р. на суму 299 997,79 грн. (а.с. 35);

- № 5263840069 від 10.05.2018р. на суму 1 666,42 грн. (а.с. 36);

- № 5287560036 від 15.05.2018р. на суму 17 194,60 грн. (а.с. 37).

- № 5296720062 від 17.05.2018р. на суму 32078,91 грн. (а.с. 38);

- № 5308810095 від 22.05.2018р. на суму 11 399,73 грн. (а.с. 39);

- № 5308810096 від 22.05.2018р. на суму 726,12 грн. (а.с. 40);

- № 5331490078 від 29.05.2018р. на суму 34944,67грн. (а.с. 41);

- № 5331490076 від 29.05.2018р. на суму 25840,27 грн. (а.с. 42);

- № 5331490077 від 29.05.2018р. на суму 17472,34 грн. (а.с. 43);

- № 5331490079 від 29.05.2018р. на суму 6072,61 грн. (а.с. 44);

- № 5399380099 від 19.06.2018р. на суму 44049,07 грн. (а.с. 45).

На виконання умов договору Відповідач поставив Позивачу товар на загальну суму 273492,48 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №РН-0000034 від 23.04.2018р. на суму 73 808,64 грн. (з ПДВ);

- №РН-0000035 від 26.04.2018р. на суму 24 960,48 грн. (з ПДВ);

- №РН-0000036 від 02.05.2018р. на суму 49 920,96грн. (з ПДВ);

- №РН-0000037 від 04.05.2018р. на суму 24960,48 грн. (з ПДВ);

- №РН-0000039 від 12.05.2018р. на суму 99841,92 грн. (з ПДВ);

- №РН-0000034 від 23.04.2018р. на суму 73808,64грн. (з ПДВ).

Також Відповідач повернув кошти в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою з банку (а.с. 51-52). Доказів про поставку товару чи повернення коштів у більшій кількості чи сумі відповідач суду не надав.

Позивач стверджує що залишається непоставленим Відповідачем товар на суму 207 950,05 грн.., що стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу (передоплати за непоставлений товар) з Відповідача.

Позивач претензією від 28.02.2019р. № 130 (а.с. 53-54) повідомив Відповідача про відмову від товару та просив повернути залишок авансових коштів в сумі 217 950,05 грн.

Відповідач вказану вимогу позивача не виконав.

На час звернення Позивача до суду заборгованість сплачена не була.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань стало правовою підставою для звернення Позивача до суду для захисту свого порушеного права та відновлення становища кредитора.

Відповідач опосередковано визнав заборгованість, частково повернувши кошти 10000 грн. за невідвантажений товар. Спір не врегульовано, кошти не повернуті.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення - з огляду на таке.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх волевиявлення та активні дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатного постачання піску на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За правовою природою договір поставки від 01.03.2018р.р. №4 відповідає вимогам статті 712 ЦК України, 264 ГК України якими передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах Договору. Договір поставки від 01.03.2018р.р. №4 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У статті 193 ГК України закріплено положення про те, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач в період з 23.04.2018р. по 12.05.2018р.здійснив поставку товару (піску) (всього 6 партій) на загальну суму 273492,48 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Також Відповідач на вимогу позивача повернув кошти в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується витягом з банківського реєстру.

На виконання умов Договору Позивач здійснив передоплату в сумі 491 442,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

На виконання умов договору Відповідачем було здійснено часткову поставку оплаченого Позивачем товару. Часткова поставка та повернення частини передоплати врахована позивачем при зверненні з позовом.

Проте, Відповідач свої зобов`язання в частині повної оплати за отриманий товар належним чином не виконав. Суд вважає, що строк поставки оплаченого товару для відповідача вже настав.

Факт невиконання Відповідачем умов Договору підтверджується видатковими накладними, витягом з банківського реєстру про рух коштів. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного виконання умов договору щодо поставки оплаченого товару, в розумінні вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України, відповідач суду не подав.

Таким чином, сума передплати, яку просить стягнути Позивач, становить 207950,05 грн.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми передоплати за отриманий товар в розмірі 207950,05 грн.

Крім того, позивач просить суд розірвати спірний Договір поставки №4 від 01.03.2018р. з підстав істотного порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним Договором та втратою інтересу до договору внаслідок його тривалого невиконання.

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

За приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

В п. 7.1 Договору сторони погодили, що первинний строк дії договору між сторонами встановлюється в 1 (один) рік від дати підписання його сторонами. Договір автоматично продовжується на кожний наступний строк в один рік, поки одна Сторона, не менше ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати закінчення поточного строку Договору, не надішле іншій стороні письмове повідомлення про небажання продовжувати дію договору.

За загальним правилом, встановленим ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у paзi неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового oбiгy, заінтересована сторона має право передати cпip на вирішення суду.

Позивач не просить встановити інший строк для дати розірвання Договору між сторонами, ніж за загальним правилом набрання судовим рішенням з цього питання законної сили.

При цьому обов`язкове досудове врегулювання спору для розірвання договору не вимагається і його недотримання не є перешкодою для звернення позивача до суду безпосередньо із відповідним позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-74гс11 від 19.09.2011р.

Станом на час розгляду справи строк дії договору автоматично продовжено до 01.03.2020р.

Суд погоджується із доводами позивача, що неотримання оплаченого товару у встановлений Договором строк є істотним порушенням його умов і позбавленням Позивача значною мірою того, на що він розраховував за результатами виконання договору. Непоставка товару з урахуванням частково повернутих позивачу коштів відбулася на 2/3 від суми авансового платежу, що є істотним негативним наслідком для позивача.

До закінчення терміну дії договору позивач має обґрунтоване право ставити питання про розірвання договору між сторонами за наслідками порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подав доказів належного виконання умов договору купівлі-продажу. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Суд зазначає, що повернення передоплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 5040,25 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати на майбутнє, з моменту набрання рішенням законної сили, договір поставки від 01.03.2018р. №4, що укладений між приватним акціонерним товариством Миронівський хлібопродукт (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25412361) в особі відокремленого підрозділу Вінницький бройлер приватного акціонерного товариства Миронівський хлібопродукт , Вінницька область, м. Ладижин, вул. Слобода, 141 (фактична адреса: Вінницька область, м. Ладижин, вул. П.Кравчика, 9), ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36287158, номер рахунку в банку невідомий

та товариством з обмеженою відповідальністю Регіон Строй 2010 , м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 116/2, кв. 12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37400349, номер рахунку в банку невідомий.

Стягнути з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Строй 2010", м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 116/2, кв. 12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37400349, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: приватного акціонерного товариства Миронівський хлібопродукт (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25412361) в особі відокремленого підрозділу Вінницький бройлер приватного акціонерного товариства Миронівський хлібопродукт , Вінницька область, м. Ладижин, вул. Слобода, 141 (фактична адреса: Вінницька область, м. Ладижин, вул. П.Кравчика, 9), ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36287158, номер рахунку в банку невідомий

207 950,05 грн. попередньої оплати та 5040,25 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 26.06.2019р.

Суддя Г.М. Скиба