Рішення

від 24.06.2019 по справі 927/325/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/325/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/325/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ОІЛ УКРАЇНА

вул. Віскозна, 3, м. Київ, 02094

до відповідача: Приватного транспортного малого підприємства П.Г.ВНЄШТРАНС

вул. Кільцева, 17, с. Голубівка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580

про стягнення 369081 грн 78 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Кемінь С.В. адвокат, ордер серія ЗР №63106 від 15.05.2019

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю СТАР ОІЛ УКРАЇНА подано позов до Приватного транспортного малого підприємства П.Г.ВНЄШТРАНС про стягнення 369081 грн 78 коп. боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати товару, поставленого відповідно до накладних №3813 від 09.11.2018 на суму 495669,78 грн та №3814 від 09.11.2018 на суму 83412,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/325/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2019.

В підготовче засідання 15.05.2019 прибув уповноважений представник позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400043544790, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив.

14.05.2019 на електронну адресу суду від відповідача без електронно-цифрового підпису надійшло клопотання №12 від 14.05.2019 про перенесення судового засідання, у зв`язку з тим, що на даний час директор ОСОБА_1 перебуває на лікарняному. Оригінал вказаного клопотання в паперовій формі поданий відповідачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) 15.05.2019.

З огляду на те, що заява відповідача від 14.05.2019 №12 про перенесення судового засідання не обґрунтована, до неї не подано доказів перебування директора на лікарняному, а тому задоволенню вона не підлягає, про що зазначено в протоколі судового засідання від 15.05.2019.

У підготовчому засіданні 15.05.2019, відповідно до ст.183 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 27.05.2019 о 12:30, про що представник позивача повідомлений під розписку.

Ухвала виклик від 15.05.2019 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією. В підготовче засідання 27.05.2019 прибув уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача не прибув. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

27.05.2019 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 15.05.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400043988796. Як вбачається з інформації щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта , поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400043988796 станом на 22.05.2019 вручено особисто в місці виконання операції м. Прилуки.

27.05.2019 позивачем подані письмові пояснення від 27.05.2019 з додатком копією постанови Вищого господарського суду України від 11.05.2012 № 21/5005/14068/2011, в яких позивач посилаючись на оглядовий лист Вищого господарського суду України від 18.02.2013 №01-06/374/2013, просить задовольнити позовні вимоги та зазначає, що шляхом підписання видаткових накладних сторони у спрощений спосіб уклали договір поставки, за яким у покупця виник обов`язок оплатити повну вартість товару у розмірі 369081,78 грн. Доказів направлення відповідачу вказаного пояснення позивачем не надано.

Згідно із п.1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом подачі відзиву на позов у визначений судом строк та не заперечив проти позовних вимог.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 19.04.2019 попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.06.2019.

12.06.2019, до початку судового засідання, від позивача надійшли письмові пояснення від 11.06.2019 з доказами їх направлення відповідачу. В поданих поясненнях позивач, зокрема, наводить пояснення щодо проведених відповідачем часткових оплат за поставлений товар, а також зазначає, що постачальником було зареєстровано податкові накладні, внаслідок чого покупець отримав право на формування податкового кредиту, а в постачальника у свою чергу виникли податкові зобов`язання. Позивач вважає, що підтвердженням поставки товару є рух активів, зокрема, часткова оплата за товар згідно банківських виписок, що зумовлює зміну стану зобов`язань суб`єкта господарювання та засвідчує здійснення господарської операції, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів. Позивач зазначає, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію, аналогічних висновків дійшов ВСУ у постанові у справі №903/679/14 від 29.04.2015. Суд долучив подані пояснення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.06.2019 представник позивача просила надати час для можливості укладення мирової угоди чи вирішення справи мирним шляхом, оскільки у відповідача є наміри оплатити борг.

12.06.2019 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 24.06.2019, про що представник позивача повідомлений під розписку.

Ухвала повідомлення від 12.06.2019 направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією, при цьому в ухвалі зазначено, що участь відповідача у судовому засіданні не є обов`язковою.

Після оголошеної перерви у судове засідання 24.06.2019 прибув представник позивача, представник відповідача - не прибув. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили.

24.06.2019 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 12.06.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400044217904. Як вбачається з інформації щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта , поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400044217904 вручене під час доставки 19.06.2019 в місці виконання операції м. Прилуки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи у господарському суді та його процесуальні права на надання суду заперечень і доказів. Відповідач своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав та не заперечив проти позовних вимог, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

До початку судового засідання 24.06.2019 від позивача надійшла заява про забезпечення позову від 19.06.2019. В поданій заяві позивач просить накласти арешт у розмірі 369 081,78 грн на кошти Приватного транспортного малого підприємства П.Г. ВНЄШТРАНС , що знаходяться на банківському рахунку: р/р № НОМЕР_1 в Філії Чернігівське регіональне управління АТ КБ ПРИВАТБАНК , МФО 353586, та на інших банківських рахунках, а також накласти арешт на нежитлову будівлю (свинарник) загальною площею 479,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., Прилуцький район, с. Іванківці (мовою документа), вул. Дачна, будинок 15/2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487712874241 та перебуває на праві приватної власності Приватного транспортного малого підприємства П.Г. ВНЄШТРАНС на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_2 від 29.08.2005 року.

У судовому засіданні 24.06.2019 представник позивача виклав заяву про забезпечення позову від 19.06.2019 та просив її задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю СТАР ОІЛ УКРАЇНА у задоволенні заяви про забезпечення позову від 19.06.2019 з підстав викладених в ухвалі.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 24.06.2019 позивач підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 369081 грн 78 коп. боргу, 5536 грн 23 коп. судового збору, 55 грн 36 коп. комісії за прийнятий платіж по сплаті судового збору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Доказів укладання договору як єдиного письмового документа сторони не надали.

Як свідчать матеріали, позивачем було оформлено відповідачу рахунки на оплату №3670 від 08.11.2018 на суму 495669,78 грн та №3671 від 08.11.2018 на суму 83412,00 грн.

Згідно видаткової накладної, підписаною представниками обох сторін, № 3813 від 09.11.2018 позивач передав, а відповідач прийняв товар: паливо дизельне ДП-З-Євро5-ВО в кількості 18285л, вартістю 495669,78 грн (з ПДВ). У зазначеній видатковій накладній йде посилання на рахунок на оплату покупцю №3670 від 08.11.2018. Факт отримання відповідачем товару підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р3813 від 09.11.2018 та податковою накладною від 09.11.2018 №3458 на суму 495669,78грн.

Згідно видаткової накладної, підписаною представниками обох сторін, № 3814 від 09.11.2018 позивач передав, а відповідач прийняв товар: бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 в кількості 3000 л, вартістю 83412,00 грн (з ПДВ). У зазначеній видатковій накладній йде посилання на рахунок на оплату покупцю №3671 від 08.11.2018. Факт отримання відповідачем товару підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р3814 від 09.11.2018 та податковою накладною від 09.11.2018 №3459 на суму 83412,00 грн.

У вказаних рахунках на оплату та видаткових накладних зазначено договір №590 від 12.03.2018 .

Однак сторонами не надано суду доказів укладення договору №590 від 12.03.2018. Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2019 ствердила, що договір №590 від 12.03.2018, на який йдеться посилання у видаткових накладних та рахунках на оплату, між позивачем та відповідачем не укладався.

Отже, з огляду на вище наведені обставини суд доходить висновку, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу палива дизельного ДП-З-Євро5-ВО та бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в простій письмовій формі.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 30 вересня 2014 року в справі №927/1232/13, від 19 серпня 2014 року в справі №925/1332/13

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість товару не пізніше ніж на наступний день з дня одержання товару, вказаного у накладних, а саме 12.11.2018 (10.11.2018 та 11.11.2018 - вихідні дні).

Позивач посилається на направлення відповідачу претензії від 28.11.2018, в якій просить здійснити повний розрахунок заборгованості в сумі 429081,78 грн, та залишення її відповідачем без відповіді і задоволення у повній сумі.

Як вбачається з виписок банку, відповідачем 26.11.2018 сплачено на рахунок позивача 150000,00 грн з призначенням платежу: оплата за паливо дизельне зг. рах. №3670 від 08.11.2018 , та 30.11.2018 сплачено 60000,00 грн з призначенням платежу: оплата за паливо дизельне зг. рах. №3670 від 08.11.2018 .

Інших доказів оплати заборгованості за отриманий товар сторонами суду не надано.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу товару на загальну суму 579081,78 грн відповідно до видаткових накладних №3813 від 09.11.2018 на суму 495669,78 грн та №3814 від 09.11.2018 на суму 83412,00 грн, а також здійснення відповідачем часткової оплати на загальну суму 210000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, враховуючи часткову оплату, становить 369081,78 грн.

Як вже зазначалось судом, ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.04.2019 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідності до ч.1,4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Але відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Заперечень щодо кількості та вартості поставленого позивачем відповідачу товару, а також наявності суми боргу від відповідача не надходило.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, вимоги позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю у сумі 369081 грн 78 коп.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в розмірі 5536 грн 23коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 55 грн 36 коп. комісії за прийнятий платіж.

З системного аналізу ст. 3, 12, 13, 15, 120, 121, 185, 223, 331, 338 Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в т.ч. оплата банківської комісії за сплату судового збору є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Відтак, суд доходить висновку, що витрати на оплату банківської комісії за сплату судового збору, є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем.

Відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення позивачем витрат у розмірі 55 грн 36 коп., як вартості витрат на оплату банківської комісії за сплату судового збору, позивачем надано квитанцію АТ АБ Укргазбанк №40456865 від 12.04.2019 про сплату судового збору в розмірі 5536,23 грн та квитанцією АТ АБ Укргазбанк №40456866 від 12.04.2019 з призначенням платежу Комісія за прийнятий платіж на суму 55,36грн, з відміткою банку про проведення платежів.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 55 грн 36 коп. комісії за прийнятий платіж, що фактично є витратами на оплату банківської комісії за сплату судового збору.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ОІЛ УКРАЇНА до Приватного транспортного малого підприємства П.Г.ВНЄШТРАНС про стягнення 369081 грн 78 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного транспортного малого підприємства П.Г.ВНЄШТРАНС (вул. Кільцева, 17, с. Голубівка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580, ідентифікаційний код 14228965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ОІЛ УКРАЇНА (вул. Віскозна, 3, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код 40922419) 369081 грн 78 коп. боргу, 5536 грн 23 коп. судового збору, 55 грн 36 коп. комісії за прийнятий платіж по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 27.06.2019.

Суддя Н.Ю.Книш