Рішення

від 21.05.2019 по справі 160/2589/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 160/2589/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Горбалінського В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), третя особа: Комунальний заклад Дніпропетровський обласний наркологічний диспансер (код ЄДРПОУ 01985251, вул. Новосельна, 1, м. Дніпро, 49054) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 20.03.2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), ), третя особа: Комунальний заклад Дніпропетровський обласний наркологічний диспансер (код ЄДРПОУ 01985251, вул. Новосельна, 1, м. Дніпро, 49054), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , в переведенні на пенсію по втраті годувальника після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та визнати за позивачем право на отримання пенсії по втраті годувальника та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсію по втраті годувальника після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог чинного законодавства з розрахунку 50% розміру пенсії, розраховану ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з врахуванням даних, викладених у довідці № 432 від 18.09.1998 року виданої Дніпропетровським обласним об`єднанням медичної соціальної допомоги, починаючи з 28 листопада 2018 року, тобто з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідною заявою.

- в порядку досудової підготовки справи до розгляду витребувати від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області копію пенсійної справи ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області незаконно відмовляє ОСОБА_1 в переведенні на пенсію чоловіка, а саме ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року відкрито провадження у справі № 160/ 2589/19 за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) ), третя особа: Комунальний заклад Дніпропетровський обласний наркологічний диспансер (код ЄДРПОУ 01985251, вул. Новосельна, 1, м. Дніпро, 49054) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.04.2019 року відповідачем було подано на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з огляду на те, що у разі переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника значно зменшиться розмір пенсії.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 28.07.2005 року є пенсіонером відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 та отримує пенсію за віком.

В позовній заяві зазначено та відповідачем не заперечувалось, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 28.11.2018 року з письмовою заявою щодо переведення на пенсію по втраті годувальника.

31.01.2019р. Позивач звернулась з повторною заявою до відповідача щодо переведення на інший вид пенсії - пенсію по втраті годувальника у зв`язку з тим, що її чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а позивач перебував на його утриманні.

Листом від 25.01.2018р. №948/ С-07 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення Позивача від 17.01.2019 року відмовило позивачу у переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з тим, що переведення Позивача на пенсію по втраті годувальника є невигідним.

Листом від 12.02.2019 року за №1918/С-07 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення від 31.01.2019 року щодо переведення пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника в розмірі фактичних збитків зазначено, що основним документом, який визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження являється довідка про заробітну плату або інші документ, що стверджують період роботи в зоні відчуження.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 (далі - Порядок №1210).

Приписи абз. 2 пп. 4 п. 11 вказаного Порядку визначають, що мінімальний розмір пенсії становить для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.

Згідно п. 2.3 затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, до пенсійної справи Позивачем було додані наступні документи: трудова книжка; довідку про заробітну плату; документ про стаж, копія паспорта; довідка з місця реєстрації; копія свідоцтва про шлюб; копія свідоцтва про смерть.

Таким чином, подані позивачем документи підтверджують його право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідач фактично відмовив позивачу у переході на пенсію по втраті годувальника у зв`язку із необхідністю отримання нової довідки про розрахункову заробітну плату та копії документів. Водночас суд зазначає, що законодавство передбачає як умову отримання такої пенсії наявність відповідних довідок і документів у пенсійного органу, а тому суд зазначає, що вимагання таких документів повторно створює штучні перешкоди у можливості особи користуватися соціальним захистом держави.

З матеріалів справи вбачається, що в пенсійній справі ОСОБА_2 містяться документи, які дають змогу визначити розмір пенсії позивачу у зв`язку із втратою годувальника.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у переведенні з пенсії за віком на інший вид пенсії - у зв`язку з втратою годувальника, з посиланням на те, що внаслідок переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника його розмір зменшиться, оскільки, як вбачається зі змісту ст. 10 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто право обирати вид пенсії належить виключно особі, яка звертається до органів пенсійного фонду із відповідною заявою. А відтак, відмовляючи у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, відповідач, як було встановлено раніше, обмежив відповідне право ОСОБА_1 .

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що у постанові Верховного Суду від 01.11.2018р. у справі № 361/1783/17 сформульовано такий висновок, що позивачу за Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування надано право самому обирати вид пенсії у разі, якщо він набув право на декілька видів пенсії, передбачених законом. Позивач також має право на обізнаність щодо розрахунку розміру призначеної йому пенсії, для того, щоб мати реальну можливість перевірити правильність розрахунків; в тому числі і у випадку можливості переведення на інший вид пенсії. Даним правам пенсіонера кореспондує обов`язок управління органів Пенсійного фонду України надати пенсіонеру на його вимогу детальні та наглядні роз`яснення, прозорі розрахунки розміру пенсії, її складові, оскільки без отримання таких розрахунків і повної інформації пенсіонер, по-перше, позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків, і по-друге, позбавлений можливості здійснити своє право на вибір виду пенсії, яку він бажає отримувати.

Як було встановлено раніше, у відповідь на заяву Позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надавалися розрахунки пенсії та зазначалося про наслідки переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. У зв`язку з чим, не обговорюючи питання правильності таких розрахунків органів Пенсійного фонду України, які не зазначені підставами даного позову з огляду на його предмет, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Як випливає з матеріалів справи та не заперечується сторонами, станом на день подання заяви позивач досягла пенсійного віку, а тому є непрацездатною вдовою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість твердження позивача про наявність правових підстав для переведення його на пенсію по втраті годувальника.

Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

При цьому суд враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити переведення останньої з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію на підставі довідки № 432 від 18.09.1998 року, суд зазначає, що до компетенції адміністративних судів відноситься захист порушених прав. Оскільки відповідач ще не здійснював дій по призначенню позивачу пенсії у суду відсутні підстави на майбутнє обмежувати його в прийнятті рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), третя особа: Комунальний заклад Дніпропетровський обласний наркологічний диспансер (код ЄДРПОУ 01985251, вул. Новосельна, 1, м. Дніпро, 49054) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 28.11.2018 року відповідно до ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Н.Перемоги, 26, 49094).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський