Ухвала

від 26.06.2019 по справі 420/3737/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3737/19

УХВАЛА

26 червня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду, з позовною заявою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, про:

визнання протиправним та скасувати рішення Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №525-VII від 06 листопада 2018 року Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо викупу земельної ділянки ;

зобов`язання Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, повторно розглянути та прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки площею 0,0852 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з вирішенням питання щодо проведення експертної грошової оцінки даної земельної ділянки з метою її викупу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Положенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України); суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).

Предметна юрисдикція визначена параграфом 1 Глави 2 Розділу І Загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В обґрунтування позовних вимог, ФОП ОСОБА_1 , зазначив, що йому на праві приватної власності належить магазин-закусочна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 загальною площею 105,5 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером №137217539 від 11.09.2018 року.

Об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,0852 га, за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка є комунальною власністю Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та перебуває у позивача в тимчасовому користуванні строком на 25 років, на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.06.2012 року, зареєстрованого у Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 18.09.2018 року вчинено відповідний запис НВ-5106815892018.

Відповідно до умов вказаного договору оренди, укладеного між позивачем та Борисівською сільською радою на підставі рішення відповідача №315/V від 30.09.2009 року, ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель комерційного використання в межах населеного пункту с. Борисівка Татарбунарського району Одеської області для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , № АДРЕСА_1

На цій підставі 09.10.2018 року, власник нерухомого майна у відповідності до вимог ч.2 ст.128 Земельного кодексу України надав на розгляд Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області відповідний пакет документів про викуп земельної ділянки, що перебуває у його користуванні.

06.11.2018 року Борисівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області на XXVII сесії сьомого скликання розглянула заяву позивача та ухвалила рішення №525-VII про відмову у її задоволенні.

Не погоджуючись з рішенням про відмову щодо викупу земельної ділянки на якій розташована нерухомість позивача, ФОП ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У даному випадку відповідач, як орган місцевого самоврядування, реалізує право розпорядження земельною ділянкою від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб`єктом господарських правовідносин.

Згідно із пунктами 2, 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом статті 2 Земельного кодексу України земель ні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із п. "б" ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 12 Земельного кодексу України передбачає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

З урахуванням наведеного, при здійсненні повноважень власника землі Борисівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області є рівноправним суб`єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

Отже, питання надання органами місцевого самоврядування у власність чи користування земельних ділянок фізичній особі-підприємцю, лежить у площині господарських відносин, які виникають між сільською радою, як власником земельної ділянки комунальної власності та фізичною особою-підприємцем, якому вказана ділянка передається.

Зважаючи на вказані вимоги Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України суд зазначає, що змістом позовних вимог позивача є не оскарження рішення органу місцевого самоврядування, а захист свого майнового права на конкретну земельну ділянку, на якій розташоване його нерухоме майно - магазин-закусочна.

Тобто, змістом спору є не процедура проходження заяви та прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, який є одночасно і власником земель комунальної власності, а реалізація права відведення земельної ділянки, що підлягає продажу, що вже перебуває у власності позивача згідно договору оренди.

Таким чином, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин оскільки відповідач, приймаючи рішення №525-VII від 06.11.2018 року, не мав публічно-правових відносин з позивачем. На думку суду, між сторонами виник спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Суд наголошує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За ч. 4 ст. 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Аналогічні висновки щодо розгляду даної категорії спорів у порядку цивільного судочинства викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 515/42/17 (К/9901/43043/18) від 07 листопада 2018 року.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» ) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад, суд дійшов висновку що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, має розглядатися за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по адміністративній справі №420/3737/19, за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (68112, Одеська область, Татарбунарський район, с. Борисівка, вул. Центральна 92, код ЄДРПОУ 04378959), про визнання протиправним та скасувати рішення Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №525-VII від 06 листопада 2018 року Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо викупу земельної ділянки ; зобов`язання Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, повторно розглянути та прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки площею 0,0852 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з вирішенням питання щодо проведення експертної грошової оцінки даної земельної ділянки з метою її викупу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України - відмовити.

Роз`яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.