Постанова

від 23.11.2016 по справі 813/1854/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року справа № 813/1854/16

12 год. 47 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача Рака В.М.,

представника відповідача Іванського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Ярич до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Ярич (далі - ТзОВ КФ Ярич ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.03.2016 №0000572202, №0000582202, №0000592202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача від 12.03.2016 №35/13-01-22-02/36767366 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з контрагентами - ТзОВ ТД Аннушка , ТзОВ Темпо-Логістик , ПП Орім підтверджується договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації за господарськими операціями з контрагентами; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій. Також вказує на те, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Позивач вважає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності суб`єкта господарювання, який належно виконує свої зобов`язання за правочинами та по сплаті податків. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовані неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з контрагентами, а саме з ТзОВ ТД Аннушка , ТзОВ Темпо-Логістик , ПП Орім . Відповідач зазначає про неможливість придбання позивачем у ТзОВ ТД Аннушка вишні коктейльної, оскільки у ТзОВ ТД Аннушка відсутні постачальники, які б здійснювали постачання такого товару. Відповідач також стверджує про неможливість підтвердження реальності господарських відносин позивача з ТзОВ Темпо-Логістик , з огляду на ненадання позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують якість товару (ароматизатора масло-вершки), який придбавався у вказаного контрагента. Крім того, дані перевірок звітності та інформація, яка міститься в матеріалах перевірок ТзОВ Темпо-Логістик , свідчать про участь вказаного контрагента позивача у проведенні транзитних операцій. Відповідач зазначає про неможливість підтвердження реальності господарських відносин позивача з ПП Орім , оскільки в штаті позивача є маркетологи та дистриб`ютори, що свідчить про економічну недоцільність придбання позивачем у вказаного контрагента маркетингових послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні. Просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ КФ Ярич 17.09.2010 зареєстроване виконавчим державним реєстратором Кам`янка-Бузької РДА Львівської області, код ЄДРПОУ 36767366, місцезнаходження: Львівська обл., с.Старий Яричів, вул.Заводська, 1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1 . Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Кам`янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1. ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач провів планову виїзну перевірку ТзОВ КФ Ярич (код ЄДРПОУ 36767366) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 по податку на прибуток, з 01.07.2014 по 31.12.2014 з податку на додану вартість, валютного та іншого законодавства з 01.07.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.03.2016 №35/13-01-22-02/36767366 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.138.10.3 п.138.8, п.138.10 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України)за рахунок заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 727430грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 130938грн.

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, чим завищено податковий кредит на суму 19004грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 11882грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 24.03.2016 №0000572202, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток на суму 196407грн., в тому числі 130938грн. за основним платежем та 65469грн. за штрафними санкціями;

- від 24.03.2016 №0000582202, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 17823грн., в тому числі 11882грн. за основним платежем та 5941грн.за штрафними санкціями;

- від 24.03.2016 №0000592202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 7122грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ ТД Аннушка (код ЄДРПОУ 36630355) суд встановив таке.

Між позивачем та ТзОВ ТД Аннушка укладено договір №311012 від 31.10.2012, відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ ТД Аннушка ) зобов`язується постачати і передавати у власність покупця (позивача) продукцію, а покупець зобов`язується своєчасно приймати і оплачувати вартість продукції (вишні коктейльної).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін відповідно до вимог ст. ст. 203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з дотриманням усіх істотних умов.

Відповідно до п.4.7, п.4.8 договору №311012 від 31.10.2012 постачальник (ТзОВ ТД Аннушка ) бере на себе повну відповідальність за збереження продукції в кількості та якості протягом доставки продукції на склад покупця (позивача). Поставка здійснюється постачальником на умовах СРТ м.Львів.

Суд встановив, що поставка продукції (вишні коктейльної) здійснювалась відповідно до договору про логістичне обслуговування №081125від 25.08.2011, укладеного між позивачем та ТзОВ Софтех , на адресу: м.Львів, вул.Шевченка, 335.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ ТД Аннушка позивач надав суду копії таких документів: договору №311012 від 31.10.2012 та специфікації сировини до нього (Т.1 а.с.53 - 58), видаткових накладних №49 від 05.02.2014, №96 від 18.02.2014, №115 від 27.02.2014, №120 від 03.03.2014, №229 від 29.04.2014, №247 від 16.05.2014, №261 від 23.05.2014, №309 від 06.06.2014, №334 від 23.06.2014, №413 від 21.07.2014, №464 від 08.08.2014, №517 від 18.08.2014, №534 від 26.08.2014, №554 від 02.09.2014, №650 від 17.09.2014, №661 від 23.09.2014, №661 від 03.10.2014, №767 від 10.10.2014, №785 від 21.10.2014, №798 від 24.10.2014, №818 від 04.11.2014, №856 від 13.11.2014, №844 від 14.11.2014, №873 від 21.11.2014, №894 від 08.12.2014, №919 від 19.12.2014, №926 від 23.12.2014 (Т.1 а.с.83 - 111).

Приймання продукції, отриманої від ТзОВ ТД Аннушка , здійснював старший комірник позивача ОСОБА_1 , підпис якого міститься на видаткових накладних, який працював у відповідний період в ТзОВ КФ Ярич , що підтверджується заявами про прийняття на роботу та про звільнення з роботи з відповідними наказами, посадовою інструкцією старшого комірника, наказом №14/03-01 від 14.03.2012 Про розподіл матеріально-відповідальних осіб по складах ТзОВ КФ Ярич (Т.3 а.с.10-16, 55).

Суд встановив, що в подальшому вишня коктейльна, придбана позивачем у ТзОВ ТД Аннушка , переміщувалась зі складу сировини до кондитерського цеху, де використовувалась для приготування тортів, що підтверджується відповідними накладними про переміщення сировини, про внутрішнє списання сировини, про переміщення тортів на склад готової продукції, видатковими накладними про подальшу реалізацію тортів (Т.3 а.с.102-250, Т.4 а.с.1 - 86).

Факт оплати послуг за договором з вказаним контрагентом підтверджується платіжними дорученнями №3933 від 09.01.2015 та №154 від 16.01.2015 (Т.1 а.с.173 - 174).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність в позивача якісних посвідчень на вишню коктейльну, оскільки якість вказаної продукції підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.03.2013 №05.03.02.-04/17404 та якісними посвідченнями від 06.06.2014, 23.06.2014, 21.07.2014, 08.08.2014, 18.08.2014, 02.09.2014, 17.09.2014, 23.09.2014, 03.10.2014, 10.10.2014, 21.10.2014, 22.10.2014, 27.10.2014, 04.11.2014, 13.11.2014, 14.11.2014, 01.12.2014, 08.12.2014, 09.12.2014, 10.12.2014, 19.12.2014, 23.12.2014 (Т.1 а.с.59-82).

Суд враховує те, що позивач використав отриману від ТзОВ ТД Аннушка продукцію (вишню коктейльну) у власній господарській діяльності для приготування двох видів тортів, а саме торта Шварцвальдський та торта П`яна вишня , що підтверджується довідкою позивача від 25.05.2016 №25/1, тортовими присадками для тортів Шварцвальдський та П`яна вишня , зведеними рецептурами вказаних тортів та видатковими накладними про їх реалізацію (Т.1 а.с.141 - 169).

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні: №50 від 05.02.2014 на суму ПДВ 793,59грн., №92 від 18.02.2014 на суму ПДВ 793,59грн., №110 від 27.02.2014 на суму ПДВ 793,59грн., №115 від 03.03.2014 на суму ПДВ 793,59грн., №225 від 29.04.2014 на суму ПДВ 872,54грн., №243 від 16.05.2014 на суму ПДВ 872,54грн., №257 від 23.05.2014 на суму ПДВ 872,54грн., №307 від 06.06.2014 на суму ПДВ 872,54грн., №333 від 23.06.2014 на суму ПДВ 872,54грн., №412 від 21.07.2014 на суму ПДВ 872,54грн., №462 від 08.08.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №515 від 18.08.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №534 від 26.08.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №554 від 02.09.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №649 від 17.09.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №656 від 23.09.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №656 від 03.10.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №762 від 10.10.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №780 від 21.10.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №793 від 24.10.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №814 від 04.11.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №852 від 13.11.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №840 від 14.11.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №869 від 21.11.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №890 від 08.12.2014 на суму ПДВ 892,56грн., №900 від 09.12.2014 на суму ПДВ 959,29грн. , №905 від 10.12.2014 на суму ПДВ 1918,58грн., №915 від 19.12.2014 на суму ПДВ 959,29грн. , №922 від 23.12.2014 на суму ПДВ 959,29грн. (Т.1 а.с. 112 - 140).

Вказані податкові накладні, складені ТзОВ ТД Аннушка , не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

В період здійснення господарських операцій ТзОВ ТД Аннушка було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ ТД Аннушка чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ ТД Аннушка з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ ТД Аннушка .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ Темпо-Логістик (код ЄДРПОУ 38540646) суд встановив таке.

Між позивачем та ТзОВ Темпо-Логістик укладено договір №22.08.14/1 від 22.08.2014, відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ Темпо-Логістик ) зобов`язується постачати і передавати у власність покупця (позивача) продукцію, а покупець зобов`язується своєчасно приймати і оплачувати вартість продукції (ароматизатора масло-вершки).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін відповідно до вимог ст. ст. 203, 204, 207, 208, 655, 656 ЦК України з дотриманням усіх істотних умов.

Відповідно до п.4.9 договору №22.08.14/1 від 22.08.2014 постачальник (ТзОВ Темпо-Логістик ) бере на себе повну відповідальність за збереження продукції в кількості та якості протягом доставки продукції на склад покупця (позивача). Поставка здійснюється постачальником на умовах СРТ с.Старий Яричів.

Суд встановив, що позивач орендує нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , с.Старий Яричів, вул.Заводська,1, що підтверджується договором від 14.09.2010 №140910 з додатками (Т.3 а.с.56-101).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ Темпо-Логістик позивач надав суду копії таких документів: договору №22.08.14/1 від 22.08.2014 (Т.1 а.с.176 - 179), видаткових накладних №1429 від 22.08.2014, №1583 від 11.09.2014, №1983 від 05.11.2014, №2203 від 04.12.2014 (Т.1 а.с.183 - 184).

Приймання продукції, отриманої від ТзОВ Темпо-Логістик , здійснював старший комірник позивача ОСОБА_1 , підпис якого міститься на видаткових накладних, який працював у відповідний період в ТзОВ КФ Ярич , що підтверджується заявами про прийняття на роботу та про звільнення з роботи з відповідними наказами, посадовою інструкцією старшого комірника, наказом №14/03-01 від 14.03.2012 Про розподіл матеріально-відповідальних осіб по складах ТзОВ КФ Ярич (Т.3 а.с.10-16, 55).

Факт оплати послуг за договором з вказаним контрагентом підтверджується платіжними дорученнями №6230 від 11.09.2014 та №7065 від 10.10.2014, №8275 від 28.11.2014, №179 від 19.01.2015 (Т.1 а.с.189 - 192).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність в позивача якісних посвідчень на ароматизатор масло-вершки, оскільки якість вказаної продукції підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.06.2011 №05.03.02.-03/57267 з додатком до нього та сертифікатом якості (Т.1 а.с.180-182).

Суд враховує те, що позивач використав отриману від ТзОВ Темпо-Логістик продукцію (ароматизатор масло-вершки) у власній господарській діяльності для приготування печива BUTTER KEKS , що підтверджується довідкою позивача від 25.05.2016 №25/2, зразками етикеток печива BUTTER KEKS , зведеною рецептурою вказаного печива та видатковими накладними про їх реалізацію та ВМД з електронним підтвердженням про вибуття печива BUTTER KEKS за межі України (Т.1 а.с.193 - 203).

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні: №98 від 22.08.2014 на суму ПДВ 72грн., №69 від 11.09.2014 на суму ПДВ 267,20грн., №18 від 05.11.2014 на суму ПДВ 623,43грн., №23 від 04.12.2014 на суму ПДВ 1433,33грн. (Т.1 а.с.185 - 188).

Вказані податкові накладні, складені ТзОВ Темпо-Логістик , не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

В період здійснення господарських операцій ТзОВ Темпо-Логістик було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ Темпо-Логістик чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ Темпо-Логістик з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що надані позивачем докази, в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ Темпо-Логістик .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП Орім (код ЄДРПОУ 39355541) суд встановив таке.

Між позивачем та ПП Орім укладено договір про надання маркетингових послуг №228 від 01.09.2014, відповідно до умов якого виконавець (ПП Орім ) зобов`язується адати замовнику (позивачу) послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін відповідно до вимог ст. ст. 203, 204, 207, 208, 655, 656 ЦК України з дотриманням усіх істотних умов.

Суд встановив, що передумовою для укладення вказаного договору стало різке падіння продажу печива,виробником та реалізатором якого є позивач, в мережі магазинів ТзОВ АТБ-маркет , що підтверджується, зокрема, договорами, укладеними між позивачем та ТзОВ АТБ-маркет від 20.06.2013 №15, від 01.01.2014 №40758, а також актами звірки між позивачем та ТзОВ АТБ-маркет за період з червня 2014року по березень 2015 року (Т.2 а.с.97 - 133).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП Орім позивач надав суду копії таких документів: договору про надання маркетингових послуг №228 від 01.09.2014 з додатками (Т.1 а.с.2 - 7, 39, 64), звітів про виконання вказаного договору за жовтень - грудень 2014 року (Т.2 а.с.8 - 36, 40 - 61, 65 - 93), актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №002413 від 31.10.2014, №005426 від 30.11.2014, №008457 від 31.12.2014 (Т.2 а.с.37, 62, 94).

Факт оплати послуг за договором з вказаним контрагентом підтверджується платіжними дорученнями №1 від 26.11.2014, №8268 від 27.11.2014, №3389 від 28.11.2014, №3400 від 01.12.2014, №4168 від 23.01.2014, №4375 від 05.02.2014 (Т.2 а.с.134 - 139).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про економічну недоцільність отримання маркетингових послуг у ПП Орім , з огляду на наявність у штаті позивача маркетологів та дистриб`юторів. Суд зазначає, що в штатному розписі позивача передбачено 3 посади маркетологів, а мережа магазинів ТзОВ АТБ-маркет складає близько 700 одиниць.

Суд враховує лист ПП Орім від 14.06.2016 №14-06/3, в якому повідомляється, що з метою проведення маркетингових досліджень, базою для яких є дані магазинів ТзОВ АТБ-маркет , між ПП Орім та ТзОВ АТБ-маркет укладено договір про надання послуг від 01.09.2014 №68259 (Т.2 а.с.183-186). Відповідно до вказаного договору виконавець (ТзОВ АТБ-маркет ) надає замовнику (ПП Орін ) послуги зі збору та надання даних по обсягах продажу товарів в торговельних точках, залишках продукції в магазинах, про відносну динаміку продажу, про середньоденні обсяги продажів тощо.

Штатна чисельність ПП Орім в період здійснення господарських відносин з позивачем в жовтні-грудні 2014 року становила 20 працівників. Крім цього, для виконання маркетингових досліджень за межами м.Дніпропетровськ ПП Орім залучало третіх осіб. З метою здійснення господарської діяльності вказане підприємство орендувало 2 офісні приміщення, що підтверджується договорами від 19.08.2014 №415-2014-Н та від 01.10.2014 №774 (Т.2 а.с.186-199).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про отримання позивачем однакових маркетингових послуг від двох контрагентів, а саме від ПП Орім відповідно до договору про надання маркетингових послуг №228 від 01.09.2014 та від ТзОВ АТБ-маркет відповідно до договору про надання маркетингових послуг №01/01-12 від 01.01.2014 (Т.3 а.с.17-20), оскільки такі послуги надавались в різні періоди та в різних обсягах. З вказаних договорів вбачається, що у жовтні-грудні 2014 року позивач не отримував маркетингових послуг від ТзОВ АТБ-маркет , а лише від ПП Орім . Згідно з актом №211026 від 31.10.2014 та звітом про надані послуги (Т.3 а.с.21-37) у жовтні 2014 року ТзОВ АТБ-маркет здійснювало обробку результатів та готувало звіт для позивача про здійснені маркетингові дослідження в попередні періоди, водночас нові маркетингові дослідження не проводились. Крім того, маркетингові послуги, отримані від обох контрагентів (ПП Орім та ТзОВ АТБ-маркет ), відрізняються також і за обсягом. Так, зі звітів про надані послуги (Т.2 а.с.8 - 36, 40 - 61, 65 - 93, Т.3 а.с.21 - 37) вбачається, що висновки, зроблені за результатом маркетингових досліджень, проведених ТзОВ АТБ-маркет , є загальними та стосуються кондитерських виробів загалом (для прикладу, скільки під час однієї покупки клієнти купляють упаковок кондитерської продукції; що заохочує купляти клієнтів кондитерські вироби певного виробника тощо), водночас, висновки, зроблені за результатом маркетингових досліджень, проведених ПП Орім , конкретніші та стосуються виключно продажу печива (для прикладу, причини споживання печеня; критерії вибору печеня по торгових марках тощо).

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні: №548 від 31.10.2014 на суму ПДВ 89278,33грн., №1127 від 30.11.2014 на суму ПДВ 9311,67грн., №1146 від 01.12.2014 на суму ПДВ 3793,33грн., №1899 від 31.12.2014 на суму ПДВ 16508,33грн. (Т.2 а.с.38, 63, 95, 96).

Вказані податкові накладні, складені ПП Орім , не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

В період здійснення господарських операцій ПП Орім було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП Орім чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП Орім з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що надані позивачем докази, в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП Орім .

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідні договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вже встановлено судом на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що на момент укладення договорів з контрагентами, позивач проявив належну обачність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 вказаної статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей вказаного Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв`язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вже зазначалось судом податкові накладні, видані ТзОВ ТД Аннушка , ТзОВ Темпо-Логістик , ПП Орім , містять всі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Щодо заперечень відповідача про обов`язкову наявність у позивача товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що відсутність у суб`єкта господарювання, що купує чи перевозить товар ТТН, не може вплинути на податковий кредит з ПДВ підприємства, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими документами.

Суд також зазначає, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 вказаних Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв`язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв`язку з фактом оплати товару. Тому, відсутність товарно-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту. .

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При розгляді справи суд враховує постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі N 21-500во08, від 01.06.2010 у справі N 21-573во10, згідно з яким, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС`АД проти Болгарії (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 24.03.2016 №0000572202, №0000582202, №0000592202, прийняті відповідачем, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням наведеного, на користь позивача необхідно стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 3320,29грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви відповідно до платіжного доручення №1806 від 23.05.2016.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.03.2016 №0000572202, №0000582202, №0000592202.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Ярич (код ЄДРПОУ 36767366) судовий збір у сумі 3320 (три тисячі триста двадцять)грн. 29коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 28 листопада 2016 року.

Суддя А.Г. Гулик