Постанова

від 27.06.2019 по справі 826/9719/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №826/9719/16

адміністративне провадження №К/9901/16498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року (суддя Григорович П.О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (судді: Лічевецький І.О. (головуючий), Мацедонська В.Е., Мельничук В.П.)

у справі № 826/9719/16

за позовом дочірнього підприємства фірма Екотехніка-К

до Київської міської митниці ДФС

про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року дочірнє підприємство фірма Екотехніка-К (далі - ДПФ Екотехніка-К ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відділу митного оформлення № 2 митного поста Східний Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 12 жовтня 2015 року № 100260002/2015/000415/2 та визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПФ Екотехніка-К при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 08 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, адміністративний позов ДПФ Екотехніка-К задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 12 жовтня 2015 року № 100260002/2015/000415/2; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ДПФ Екотехніка-К в повному обсязі з огляду на правомірність прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці .

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.

06 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 13 серпня 2015 року між позивачем та Herbs Maker Co. For Imp & Ехр укладено контракт № 13/08/15 на поставку прянощів, сушеної трави, насіння, сушених овочів у кількості та за цінами, які будуть вказані в Специфікації до цього Контракту, і які є невід`ємною частиною цього Контракту.

За цим договором на територію України здійснено ввезення (імпорт) товарів, зокрема насіння анісу сушене, м`ята листя сушене подрібнене, насіння кмину сушене, селера листя сушене подрібнене, насіння гуньби сінної сушене, розмарин листя сушене подрібнене, кріп листя сушене подрібнене.

08 жовтня 2015 року з метою митного оформлення товару товариством з обмеженою відповідальністю ВР-ГРУП , яке є декларантом та діє в інтересах ДПФ Екотехніка-К , подано митну декларацію № 100260002/2015/173865, в якій митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору (контракту).

Для підтвердження правильності задекларованих показників позивачем надано: контракт від 13 серпня 2015 року № 13/08/15; специфікація від 13 серпня 2015 року №1/15; комерційний інвойс (рахунок-фактуру) від 13 серпня 2015 року № 22; коносамент від 13 вересня 2015 року № EGLV598500045375; страховий поліс від 10 вересня 2015 року № 11201028472; прайс-лист постачальника від 13.08.2015 року на умовах CIF та FOB; калькуляція витрат на одну тонну продукції від постачальника; копія експортної декларації постачальника; електронне повідомлення SWIFT про оплату товару від 06 жовтня 2015 року.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, Митниця запропонувала декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи згідно з частиною третьою статті 53 МК України, а саме: виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні/бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; митну декларацію країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію про вартість товару або сировини.

На виконання вимог митного органу ДПФ Екотехніка-К надало наступні додаткові документи: виписку з рахунку від 02 жовтня 2015 року; платіжне доручення в іноземній валюті від 02 жовтня 2015 року № 128 з відмітками банку про переказ валюти; експертний висновок Київської ТПП від 12 жовтня 2015 року № Ц-1047; переклад експортної декларації, виконаний начальником відділу перекладів Київської ТПП Головіною Т.П.

Розглянувши подані декларантом додаткові документи, 12 жовтня 2015 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №100260002/2015/000415/2, згідно з яким митну вартість імпортованих позивачем товарів визначила за резервним методом.

Вказане рішення стало підставою для складання відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260002/2015/00688 від 12 жовтня 2015 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття став висновок митного органу про те, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документально, а саме платіжний документ, який підтверджує вартість товару - SWIFT не містить банківських відміток про здійснення оплати за товар, а також у ньому відсутні посилання на документ, відповідно до якого здійснюється оплата за товар.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 12 жовтня 2015 року №100260002/2015/000415/2, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач подав до Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій дослідили зміст платіжного документа та встановили, що у наданому електронному повідомленні SWIFT від 06 жовтня 2015 року міститься посилання на контракт ( Contr. 13/08/15 DD 130815 ), зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача, а чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні.

До того ж на пропозицію митного органу позивачем надано до митного оформлення виписку по рахунку від 02 жовтня 2015 року і платіжне доручення в іноземній валюті від 02 жовтня 2015 року № 128 з відміткою банку про переказ валюти.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, суди дійшли висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), що кореспондується з положеннями частини другої статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем подано до Митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Касаційна скарга зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова