Постанова

від 19.06.2019 по справі 521/12988/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/295/19

Номер справи місцевого суду: 521/12988/18

Головуючий у першій інстанції Гранін В.Л.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

судді Сєвєрової Є.С.,

при секретарі - Чепрас А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 04 січня 2019 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України ОСОБА_1 , працюючого директором ТОВ ЛТК-ІНТЕРНЕШНЛ , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 січня 2019 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України.

Одеська митниця Державної фіскальної служби України звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення митних правил, накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу та конфіскації товарів. У скарзі посилалися на те, що переміщення товарів через митний кордон України на адресу ТОВ ЛТК-ІНТЕРНЕШНЛ здійснено шляхом надання до митниці в якості підстави для переміщення товарів, документів, які містять неправдиві дані стосовно відправника, одержувача товару, вартості товарів та умов поставки; посилання суду першої інстанції на вимоги ч. ч. 2,3 ст. 189, ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України та на ст. 632 ЦК України є недоречним, оскільки декларантом для підтвердження заявленої митної вартості у МД згідно вимог ст. 53 МК України надано рахунок-фактуру (інвойс); документами, отриманими з митних органів Туреччини доведено те, що інвойси, які подавалися до митного оформлення в Україні, відрізняються від інвойсів, що надавалися митним органам Туреччини в бік заниження вартості товарів, що потягло за собою недонарахування митних платежів; встановлена невідповідність відправника та одержувача товару і зазначені документи отримано у законний та процесуальний спосіб.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення представника апелянта та скаржника, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що митними органами не указано, в чому конкретно полягало надання особою неправдивих відомостей з метою приховування товару; жоден з документів, що подавалися митному органу при митному оформлені товару, як підстави для переміщення товарів, підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися; єдиною підставою для складання протоколу стали документи митних органів Туреччини, які не перекладені з іноземної на українську мову і не засвідчені належним чином; сторони угоди вільні при визначені ціни товару, відтак ознаки заниження вартості товару відсутні, кількість та найменування товару відповідають задекларованим відомостям.

Проте погодитися з такими висновками суду неможна з огляду на наступне.

Правопорушення, передбачене не ч.1ст.483 МК України, складає переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю , тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарівпідроблених документів чи документів , одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодонайменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача , кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості , необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості .

Отже, вказана стаття кодексу фактично визначає декілька складів адміністративних правопорушень, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

З протоколу про ПМП вбачається, що 28.04.2015 року між ТОВ ЛТК-ІНТЕРНЕШНЛ в особі директора ОСОБА_1 та компанією CHINESE INVESTMENT SERVICES COMPANY LIMITED (Китай) в особі директора Matthew Bradly було укладено контракт №28-04/15 щодо поставки в Україну товарів.

В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту до зони діяльності Одеської митниці ДФС на умовах поставки CIF UA Odessa на судні закордонного плавання BOTTENVIK прибув контейнер ADMU4976700 з товаром речі домашнього вжитку, щітки для прибирання, фурнітура для штор, дзеркала, меблі з пластмаси… , вагою брутто 7050 кг, загальною вартістю 14824,72 доларів США, відповідно інвойсу від 18.06.2015 №CIS-6700, (327124,84 грн.).

20.08.2015 року декларантом ТОВ КІБ-ТРАНС ОСОБА_2 була підготовлена та подана до митного оформлення митна декларація (далі МД) в режимі ІМ 40 ДЕ , яка була прийнята органом доходів і зборів та зареєстрована за номером №UA500060001/2015/015426.

Разом з митною декларацією, як підставу для переміщення товару, який надійшов у контейнері ADMU4976700, Одеській митниці ДФС були надані: інвойс від 18.06.2015 №CIS-6700, пакувальний лист до вказаного інвойсу, коносамент від 20.07.2015 №GCL/KUM/ODS/150318, контракт №28-04/15 від 28.04.2015 та інші товаросупровідні документи.

Продавцем товару є компанія CHINESE INVESTMENT SERVICES COMPANY LIMITED (Китай), відправником товару є компанія SALMAN TEKSTILE SAN.VE TIC.STI.ISTOK TIGARET MERKEZI 32.YOL SOKAK 29.ADA NO:17/19MAHMUTBEY/BAGCILAR/ISTANBUL (Туреччина),а покупцем та одержувачем є ТОВ ЛТК-ІНТЕРНЕШНЛ .

В той же час в порядку з`ясування питання про автентичність поданих органам доходів та зборів України документів на зазначені товари 06.07.2018 року Одеською митницею отримано відповідь від митних органів Туреччини про те, що в 2015 році вищевказаний вантаж у контейнері ADMU4976700 відправлено до України з Туреччини двома компаніями SALMAN TEKSTILE SAN.VE TIC.STI.ISTOK TIGARET MERKEZI 32.YOL SOKAK 29.ADA NO:17/19MAHMUTBEY/BAGCILAR/ISTANBUL та KARAOGLU OTO AKARYAKIT TEKSTILE PAZ.VE DIS.TIC.LTD.STI GUVEN MAH.IHONU CAD.KAYMAK IS HANI NO:38/107 GUHGOREN/IST , але на адресу компанії LLC COMPANY WITH FOREIGN INVESTMENT DOLPHIN GROUP (Office 43 Shevchenko str.7a Ilyichevsk city Odessa reg., 68000 Ukraine), і фактична вартість товарів згідно експортних декларацій №15343100ЕХ152478 від 31.07.2015, №15343100ЕХ153833 від 31.07.2015, інвойсів № 430304 від 30.07.2015 та № 94482 від 31.07.2015 складала 3 274,8 доларів США та 99 842,9 Євро (72262,30грн. та 2432498,73 згідно курсу НБУ на день митного оформлення).

Таким чином, наявні розбіжності в частині відправника товарів та їх одержувача, а також вартості поставленого товару при тому, що стосуються вони одного й того самого контейнеру та факту поставки товарів, які надійшли на територію України.

Отже, в вину ОСОБА_1 ставиться переміщення через митний кордон товарів з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача, вартості товару, з метою заниження його митної вартості.

З огляду на такі фактичні обставини, неможна погодитися з висновком суду першої інстанції про ненаведення митними органами обставин, в чому полягало надання особою неправдивих відомостей.

Доводи про те, що жоден з документів, поданих митному органу, підробленим або одержаним незаконним шляхом, або таким, що містить неправдиві відомості, не визнавався, підставою закриття провадження бути не може, оскільки надання підроблених документів є ознакою іншого складу правопорушення, який не вмінявся ОСОБА_1 , тому до суті справи не відноситься.

Зовнішньоекономічний контракт від 28.04.2015, в рамках якого була поставка, містить узагальнюючі умови поставок між контрагентами, не відображає умов конкретної поставки, щодо обставин якої складений протокол, відомості щодо вартості, кількості, найменування товару в ньому відсутні.

Документи на підтвердження факту оплати товару на суму 14824,72 доларів США у справі відсутні.

Відтак висновок суду першої інстанції про те, що вартість товару, визначена згідно контракту, була сплачена покупцем на рахунок компанії, вказаної у контракті, не підтверджений доказами і ґрунтується на припущеннях, тому не міг бути аргументом на користь існування підстав для закриття провадження у справі.

Посилання суду першої інстанції на вільне право сторін встановлення ціни договору у відповідності до ч. 1 ст. 190 ГК України, ст. 632 ЦК України до суті справи не відноситься, оскільки ознакою порушення визначені такі обставини заниження вартості, на які не впливає право визначення ціни.

Крім того, висновок суду про те, що на момент декларування товарів їх кількість та найменування відповідали зазначеним в товаросупровідних документах не підтверджений документально, адже з акту митної служби про проведення фізичного огляду товарів від 20.08.2015 року видно, що товар не вивантажувався та не перераховувався, і оглянутий лише візуально (а.с.51).

Відсутність доказів факту перевірки товару митними органами і лише його візуальний огляд унеможливлює вважати встановленим як факт відповідності кількості та найменування поданим документам, так і зворотного, тому також не є аргументом на користь закриття провадження у справі.

Не можна погодитися з висновками суду про те, що відсутність офіційного перекладу була перешкодою з`ясування обставин справи, оскільки істотні документи були наявними в перекладі.

Митним законодавством вимоги до документів, отриманих від установ інших держав, не визначені, доказів на підтвердження невідповідності перекладу на українську мову оригіналу документа не надано, тому така підстава носить формальний характер і не може впливати на наслідки вирішення справи по суті.

З огляду на викладене, висновки суду не відповідають фактичним обставинам у справі, судом невірно застосовані норми права, тому постанова підлягає скасуванню, оскільки в діях особи наявні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.483 МК України.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що логічне пояснення розбіжностей в особах учасників та вартості товару при тотожності контейнеру не наведено, в той час як таке утруднює ідентифікацію поставки, для заниження вартості оплати митних платежів.

Разом із тим, наявні перешкоди для накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 при перегляді справи апеляційним судом, виходячи з наступного.

В протоколі зазначено, що правопорушення вчинене 20.08.2015, 06.07.2018 до Одеської митниці ДФС листом Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України від 27.06.2018 № 19843/7/99-99-20-02-01-17 надійшла відповідь Генеральної дирекції з питань відноси ЄС та зовнішніх відноси № 29980007-724.01.03/UA-31620253 із наданням експортних документів, які були підставою для відправки товарів із Туреччини на Україну, що є часом виявлення порушення.

З часу виявлення правопорушення до ОСОБА_1 могло бути застосоване адміністративне стягнення не пізніше 6 місяців, тобто до 06.01.2019.

Судом першої інстанції провадження закрите 04.01.2019, до Одеського апеляційного суду справа надійшла 23.01.2019.

Відповідно до ч.1ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно до ч.3ст.3 МК України норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.

Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил - це певний період часу, протягом якого дія чи подія мають юридичне значення. Цей строк не поновлюється, і не продовжується, і є гарантією того, що будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припинені.

Правила накладення адміністративних стягнень щодо строків у вигляді матеріальних норм представлені у главі 4КУпАП, главі 67 МК України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти, не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України N 2612-VIII від 08.11.2018 року внесено зміни в статтю 467 Митного кодексу України ,якою передбачено, що строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом, а частина друга виключена.

Однак, на час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення діяли норми статті 467 МК України в редакції Закону України N 5288-VI від 18.09.2012 року, які передбачали, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469 , 477 - 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Положення ст. 467 МК України в новій редакції Закону України N 2612-VIII від 08.11.2018 року, яка почала діяти з 25.11.2018 року, впливають на притягнення особи до відповідальності, погіршують її становище, тому не можуть мати зворотної дії в часі, що відповідає вищевикладеним нормам, а також практиці Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини уп. 137 рішення від 11 грудня 2012 року за заявою N 21722/11 справі "Олександр Волков проти України" вказав на те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Таким чином, встановлення національним законодавством строку давності притягнення до адміністративної відповідальності відповідає вимогам верховенства права та забезпечує реалізацію принципу юридичної визначеності, оскільки вказані строки не застосовуються тільки до осіб, які вчинили злочини проти людяності та воєнні злочини.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню, провадження у справі - закриттю з врахуванням вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 8,247 КУпАП, ч.2ст.467 МК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 04 січня 2019 року скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 Митного Кодексу України, закрити з підстав спливу строку накладення адміністративного стягнення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду Є.С.Сєвєрова