Постанова

від 27.06.2019 по справі 199/4778/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5358/19 Справа № 199/4778/18 Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. Дніпро

ніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгфрукт" на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгфрукт", третя особа - ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди , -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 24.12.2015 року сталася ДТП за участю автомобіля під керування ОСОБА_2 , який працює водієм в ТОВ ДНІПРОТОРГФРУКТ , та автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , власником якого за довіреністю на розпорядження автомобілем, є позивач. В результаті ДТП автомобіль, яким керував ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.01.2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні даного ДТП. Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля від 09.05.2016 року, вартість матеріального збитку власнику автомобіля складає 64402,23 грн., яку і просить позивач стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 64402,23 грн. та судовий збір в сумі 704,80 грн., а всього - 65107,03 грн.

ТОВ ДНІПРОТОРГФРУКТ не погодився з вказаним рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Інші учасники процесу своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу ТОВ ДНІПРОТОРГФРУКТ не скористались.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.12.2015 року сталася ДТП за участю автомобіля під керування ОСОБА_2 , який працює водієм в ТОВ ДНІПРОТОРГФРУКТ , та автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , власником якого за довіреністю на розпорядження автомобілем, є позивач. В результаті ДТП автомобіль, яким керував ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.01.2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні даного ДТП.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди позивач звернувся до судового спеціаліста суб`єкта оціночної діяльності та відповідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля від 09.05.2016 року, вартість матеріального збитку власнику автомобіля складає 64402,23 грн.

Враховуючи вищезазначене та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та права позивача на пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди на вибір: як за рахунок страховика, так і за рахунок винної особи, в даному випадку - за рахунок ТОВ ДНІПРОТОРГФРУКТ .

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає саме страховик завдавача шкоди, а саме ПрАТ «СТ «ІЛЛІЧІВСЬКЕ» . Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але, на думку апелянта, є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Така позиція апелянта підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року (справа №755/18006/15-ц).

Однак, колегія суддів не погоджується із такими доводами апеляційної скарги, з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11 , 22 , 599 , 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України ).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу , якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV ).

Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9 , 22-31 , 35 , 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України ). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу ).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи вищезазначені норми та правову позицію, яка міститься в Постановах Верховного Суду України від 14.09.2016 року у справі № 6-725цс16, від 26.10.2016 року у справі № 6-954цс16 та від 20.01.2016 року у справі № 6-2808цс15, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення з вимогою виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди.

Оскільки вимога позивача про стягнення заподіяних збитків безпосередньо з завдавача шкоди обумовлена неможливістю отримати страхове відшкодування від Страховика за Полісом ОЦПВВНТЗ у встановленому страховим законодавством порядку внаслідок фактичного припинення Страховиком господарської діяльності, та враховуючи встановлену судом вину відповідача у скоєні ДТП, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість рішення суду першої інстанції про стягнення матеріальної шкоди у сумі 64402,23 грн. з ТОВ ДНІПРОТОРГФРУКТ .

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроторгфрукт"- залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2019року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова