Постанова

від 27.06.2019 по справі 755/12038/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/12038/15-ц Головуючий 1 інстанція- Гончарук В.П.

Провадження № 22-ц/824/7947/2019 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 червня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Мережко М.В., Фінагеєва В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Тичини-16/2 та ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 08 квітня 2019 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Тичини-16/2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

У червні 2015 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Тичини-16/2 звернулося до суду із вказаним позовом, який надалі доповнило і мотивувало тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та є споживачем комунальних послуг, пов`язаних із обслуговуванням кварири. Вказані послуги надаються ОСББ Тичини-16/2 , яке є балансоутримувачем багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, що підтверджуєьтся витягом з протоколу № 14 від 17 квітня 2010 року загальнихзвітно-виборчих зборів членів ОСББ Тичини-16/2 , щодо прийняття будинку на баланс. ОСББ Тичини - 16/2 створено на підставі ст.4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території.

Вказує, що розміри обов`язкових щомісячних та розміри цільових внесків співвласників на утримання будинку та прибудинкової території затверджуються рішеннями загальних зборів. Позивач утримує вказаний будинок та прибудинкову територію, затвердив штатні розклади, відповідно до яких на умовах трудових договорів оплачує працю робітників по утриманню будинку та прибудинкової території, були укладені договори з виконавцями житлово-комунальних послуг на постачання електричної та теплової енергії, послуги водопостачання та водовідведення, технічне обслуговування ліфтів, вивіз сміття та твердих відходів, надання послуг з електропостачання та ін. Відповідач споживає вказані послуги, але оплачує їх вартість частково у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. Сума заборгованості розрахована відповідно до тарифів, які затвердженні на загальних зборах ОСББ Тичини - 16/2 та є чинними на день розгляду справи.

У зв`язку з наведеним просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСББ Тичини-16/2 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період із 01 квітня

- 2 -

2013 року по 12 липня 2017 року в розмірі 20645,25 грн., що включає основну суму боргу - 14335,84 грн.; втрати від інфляціїї - 5607,56 грн. та 3 % річних - 701,85 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 08 квітня 2019 року позов задоволено частково.Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ Тичини-16/2 борг за житлово-комунальні послуги в розмірі 14335,84 грн. та судові витрати в розмірі 243,60 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням, позивач ОСББ Тичини - 16/2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши із відповідача на користь позивача втрати від інфляціїї - 5607,56 грн. та 3 % річних - 701,85 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Скарга мотивована тим, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст.625 ЦК України і не стягнув із відповідача втрати від інфляціїї та 3 % річних. Посилання суду на відсутність між сторонами укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Такі висновки суду спростовуються в тому числі судовою практикою Верховного Суду. Віншій частині просить рішення залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Скарга мотивована тим, що, ухвалюючи рішення, суд безпідставно взяв до уваги незаконнні рішення ОСББ Тичини - 16/2 від 14 квітня 2013 року та від 01 лютого 2014 року щодо підвищення тарифів, які оскаржені рядом співвласників в суді, як і оскаржені неправомірні дії позивача щодо розтрати ним коштів співвласників у 2013-2016 роках. Правовою основою для визнання рішень загальних зборів ОСББ недійсними є факт відсутності кворуму для їх проведення, що унеможливили прийняття на них будь-яких рішень. У одній із справ призначена судова економічна експертиза під час проведення якої встановлено відсутність за 2015 рік первинної бухгалтерської документації. Дніпровським районним судом розглядаються чисельні спори з цього приводу, а також порушені кільки кримінальних проваджень по даних фактах, у яких проводиться досудове розслідування щодо керівництва ОСББ. Окрім того, задовольняючи вимоги, суд безпідставно послався на довідку ОСББ від 12 липня 2017 року про його заборгованість за житлово-комунальні послуги за період із 01 квітня 2013 року по 12 липня 2017 року, відомості та розрахунки в якій не підтверджені жодними письмовими доказами, зокрема доказами щодо виконання послуг та здійснення робіт на вказані суми на його користь. Вказує, що ніяких послуг він не отримував, а відтак обов`язок проводити їх оплату у нього відсутній. На думку скаржника така довідка спростовується наявністю лише фотокопій договорів, укладених із юридиними особами, які надають послуги. Відносно ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 розпочато досудове розслідування щодо привласнення коштів співвласників. ОСББ не здійснило оформлення документів на прибудинкову територію, що дає можливість позивачу безконтрольно витрачати кошти. Суд не дав належної оцінки листу ПАТ Київенерго від 24 квітня 2017 року, де вказано, що опалювальна площа ОСББ складає 26125,61 кв.м. та листу ОСББ від 09 лютого 2017 року згідно якого опалювана площа становить 25045,90 кв.м., що ставить під сумнів відповідність фотокопій договорів з юридичними особами, наданих ОСББ. Посилається на наявність досудових розслідувань щодо посадових осіб ОСББ. Суд безпідставно стягнув із нього борг у розмірі 668,30 грн.по внескам до Фонду ремонту і оснащення ОСББ, рішення по сплаті яких прийняте на загальних зборах від 14 квітня 2013 року, бо позивач не надав вході судового розгляду жодного письмового доказу на підтвердження проведення вказаних ремонтних робіт. Окрім того, суд не врахував, що співвласник ОСОБА_4 із квітня 2015 року не є легітимним головою правління ОСББ, а

- 3 -

тому не має права звертатися до суду від імені вказаного ОСББ, а також уповноважувати на участь в суді інших осіб. Так ОСОБА_4 на засіданні правління ОСББ 17 квітня 2015 року у незаконний спосіб сам обрав себе головою правління. Скаржник подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, однак суд безпідставно відмовив у цьому посилаючись на витяг з ЄДРПОУ, згідно якого як на час подачі позову, так і на даниий час головою правління ОСББ є ОСОБА_4 , проте такі дані не можуть братися до уваги, як такі, що сформовані на застарілих даних. Скаржнику було безпідставно відмовлено у отриманні доказів, зокрема договорів із іншими юридичними особами.

Позивач ОСББ Тичини - 16/2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення в частині стягнення із відповідача боргу за комунальні послуги і правомірно задоволив позов в цій частині, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

Відповідач ОСОБА_1 копію апеляційної скарги позивача отримав 10 травня 2019 року (т.6 а.с.239), проте правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 20645,25 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСББ Тичини - 16/2 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач є споживачем комунальних послуг, що надаються ОСББ Тичини-16/2 , якеє балансоутримувачем багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, що

- 4 -

підтверджується витягом з протоколу № 14 від 17 квітня 2010 року загальних звітно-виборчих зборів ОСББ Тичини-16/2 щодо прийняття вказаного будинку на баланс.

Договір про надання комунальних послуг, в тому числі послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між сторонами у встановленому законом порядку не укладався.

Розмір тарифів на послуги щодо обов`язкових щомісячних та цільових внесків співвласників затверджуються рішеннями загальних зборів ОСББ Тичини-16/2 .

Також судом встановлено, що відповідач не проводить в повному розмірі оплату за надані позивачем послуги по утриманню будинку і прибудинкової території, послуги консьєржної служби, опалення та цільвих внесків внаслідок чого за період із 01 квітня 2013 року по 12 липня 2017 року у нього виник борг в розмірі 14335,84 грн., що стверджується наданою ОСББ довідкою від 12 липня 2017 року (т.4 а.с.23). Несплатою даних платежів відповідачем порушені права позивача, передбачені законом.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов частково і стягуючи борг за надані комунальні послуги у розмірі 14335,84 грн., суд обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_1 як споживач комунальних послуг не проводить оплату за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території, консьєржної служби, опалення, внескам до фонду ремонту, має заборгованість, що у свою чергу порушує права позивача як надавача послуг та є підставою для стягнення боргу в судовому порядку.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , згідно ст.4 якого об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно ст.15 цього Закону співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно ст.16 цього Закону об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів (ст.17 цього Закону).

Відповідно ч.1 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року (який був чинним в період надання відповідачу послуг) до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, опалення, вивезення побутових відходів) та послуги із утримання будинків і прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

- 5 -

Згідно положень ч.3 ст.20 вказаного Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вимоги закону і встановлені судом обставини щодо наявності у відповідача боргу по оплаті житлово-комунальних послуг, враховуючи, що неоплата в повному розмірі відповідачем послуг порушує права ОСББ Тичини-16/2 як надавача послуг, які підлягають до захисту, суд обгрунтовано стягнув із відповідача на користь позивача борг за надані послуги.

Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми.

Відмовляючи у позові в цій частині, суд послався на відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг, що на думку суду унеможливлює застосування ч.2 ст.625 ЦК України.

Такі висновки суду є хибними, оскільки спірні правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та оплати житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) вимагати від боржника сплатити гроші за надані послуги. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. При цьому, закріплена в п.10 ч.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст.625 ЦК України.

Саме такий висновок сформульовано у цілому ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13; від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15; від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15; від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-1995цс16 та інших, в яких Верховний Суд України вказав, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Окрім того, наведене кореспондується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, де Велика Палата зазначила, що у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

- 6 -

Також, колегія суддів враховує висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 755/17376/15-ц за позовом ОСББ Тичини-16/2 до одного із співвласників про стягнення боргу з оплати житлово-комунальних послуг, де суд касаційної інстанції погодився із правильністю стягнення апеляційним судом боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

До таких же висновків прийшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 29 листопада 2016 року у справі 755/12033/15-ц за позовом ОСББ Тичини-16/2 до одного із співвласників про стягнення боргу з оплати житлово-комунальних послуг, залишаючи без змін рішення апеляційного суду про стягнення боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Отже, висновки суду про неможливість застосування до правовідносин у даній справі положень ч.2 ст.625 ЦК України не грунтуються на вимогах закону, що у свою чергу потягло невірне вирішення спору в цій частині.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог в цій частині.

Суд стягує із ОСОБА_1 на користь ОСББ Тичини-16/2 втрати від інфляціїї - 5607,56 грн. та 3 % річних - 701,85 грн.

Суд погоджується із таким розміром, який обгрунтований наданим позивачем розрахунком та не спростований відповідачем, оскільки останній не надав суду свого розрахунку.

В іншій частині суд залишає рішення без змін.

Окрім того, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, суд покладає на відповідача витрати позивача по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 365,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн., які підтверджуються договором про надання правової допомоги, актом приймання-передачі наданих послуг та платіжним дорученням про перерахування вказаних коштів виконавцю (т.6 а.с187-194).

Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки викладені в ній доводи не спростовують висновків суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що при вирішенні спору суд безпідставно взяв до уваги незаконні рішення загальних зборів ОСББ Тичини-16/2 від 14 квітня 2013 року та від 01 лютого 2014 року щодо підвищення тарифів на комунальні послуги, які оскаржені рядом співвласників в суді, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

- 7 -

Відповідно доприписів ст.10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналогічні положення містить Статут ОСББ Тичини-16/2 .

Встановлено, що, посилаючись на незаконність рішень загальних зборів ОСББ, відповідач не надав до суду першої інстанції належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України про те, що вказані рішення скасовані чи визнані недійсними (незаконними) в судовому порядку на підставі рішення, яке набрало законної сили.

Твердження відповідача про факт оскарження цих рішень ОСББ в судовому порядку, а також на те, що Дніпровським районним судом м.Києва розглядаються чисельні спори з цього приводу, не дають суду підстав не брати ці рішення до уваги при обрахунку боргу.

Це ж стосується посилань відповідача на оскарження неправомірних дій позивача щодо розтрати ним коштів співвласників у 2013-2016 роках, які не мають правового значення для вирішення даного спору.

Посилання відповідача у скарзі на порушення поліцією кількох кримінальних проваджень по даних фактах, у яких проводиться досудове розслідування щодо керівництва ОСББ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України за фактом розтрати, за якимдосудове слідство триває, колегія суддів відхиляє.

Наявність матеріалів кримінального провадження, що внесені до ЄРДР за № 12018100040006079 від 26 червня 2018 року, як іншого за № 12015100040012632, не є підставою для звільнення відповідача від оплати житлово-комунальних послуг, як помилково вважає останній.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

З огляду на відсутність вироку суду, який би набрав законної сили, у відношенні посадових осіб ОСББ, по вказаних відповідачем фактах, його доводи щодо завищення нарахувань розміру комунальних послуг і їх розтрату безпідставні.

Такі ж положення містить ч.6 ст.82 ЦПК України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно послався на довідку ОСББ від 12 липня 2017 року про розмір його заборгованості за житлово-комунальні послуги за період із 01 квітня 2013 року по 12 липня 2017 року, відомості та розрахунки в якій не підтверджені жодними письмовими доказами, надумані та безпідставні.

Суд першої інстанції вірно врахував дану довідку ОСББ (т.4 а.с.23), яка підписана головою та головним бухгалтером ОСББ, скріплена печаткою і є належним, допустимим і достатнім доказом наявності у відповідача боргу за послуги у розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України.

По-перше, дана довідка містить повний і чіткий розмір нарахувань за кожен місяць і по кожному виду послуг (утримання будинку і прибудинкової території, утримання консьєржної служби, опалення, водовідведення, внески до фонду ремонту) з урахуванням встановлених ОСББ тарифів. Також, довідка містить інформацію про дати та розміри

- 8 -

сплачених відповідачем коштів за кожен вид послуг, а також про залишок несплаченої суми і відсутність боргу по певних послугах (наприклад за воду відповідач розрахувався повністю).

По-друге, дана довідка повністю узгоджується із іншими аналогічними довідками, наданими позивачем до справи раніше, оскільки на протязі близько чотирьох років розгляду справи судом, позивач збільшував вимоги.

По-третє, заперечуючи проти довідки, відповідач всупереч приписам ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав суду належних і достатніх доказів на її спростування. Зокрема, що зазначені розміри нарахувань за послуги мають бути меншими, чи що ним сплачено кошти у більшому розмірі, ніж вказано у довідці, надавши відповідні квитанції.

Відхиляючи даний довід колегія суддів враховує, що діюче процесуальне законодавство надає стороні широке коло можливостей для надання доказів чи спростування доказів, наданих іншою стороною, в тому числі згідно ст.106 ЦПК України відповідач мав можливість провести експертне дослідження за власною ініціативою на спростування розрахунку боргу, проте не зробив цього.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скарги про відсутність у відповідача обов`язку проводити оплату послуг з огляду на те, що позивач не надав доказів про надання цих послуг згідно договору.

Той факт, що між сторонами не укладено договір про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача від оплати наданих позивачем послуг.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив висновок, відповідно до якого, хоча у ч.1 ст.19 Закону України Про житлово-комунальні послуги зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Посилання у скарзі на те, що ОСББ не здійснило оформлення документів на прибудинкову територію, що дає можливість позивачу безконтрольно витрачати кошти не стосуються розгляду справи. При цьому колегія суддів зауважує, що розрахунок вартості послуги з утримання будинку і прибудинкової території розраховується як добуток встановленого загальними зборами ОСББ тарифу та загальної площі на місяць (вказано у рішеннях загальних зборів ЛСББ) і не пов`язаний із розміром прибудинкової території багатоквартирного будинку, як помилково вважає відповідач.

Доводи скаржника про те, що суд не дав належної оцінки листу ПАТ Київенерго від 24 квітня 2017 року, де вказано, що опалювальна площа ОСББ складає 26125,61 кв.м. та листу ОСББ від 09 лютого 2017 року, згідно якого опалювана площа становить 25045,90 кв.м., що ставить під сумнів відповідність фотокопій договорів з юридичними особами, наданих ОСББ, не стосуються суті спору і не впливають на висновки суду про наявність

- 9 -

підстав для стягнення заборгованості.

Доводи скарги про безпідставне стягнення із нього боргу в розмірі 668,30 грн. за внесками до Фонду ремонту і оснащення ОСББ, рішення по сплаті яких прийняте на загальних зборах від 14 квітня 2013 року, бо позивач не надав в ході судового розгляду жодного письмового доказу на підтвердження проведення вказаних ремонтних робіт, необгрунтовані.

Обов`язок по сплаті вказаного внеску виникає у відповідача як члена ОСББ і співвласника після прийняття вказаного рішення загальними зборами, а не після виконання робіт, як помилково вважає відповідач. Такі висновки відповідають приписам Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ст.15 якого покладає наспіввласника обов`язок виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, в тому числі встановлені об`єднанням відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження посилання відповідача у скарзі на те, що співвласник ОСОБА_4 із квітня 2015 року не є легітимним головою правління ОСББ, а тому не має права звертатися до суду від імені ОСББ, а також уповноважувати на участь в суді інших осіб. Суд першої інстанції вірно відхилив такі доводи, врахувавши витяг з ЄДРПОУ, згідно якого як на час подачі позову, так і на час розгляду справи головою правління ОСББ зазначений ОСОБА_4 . Наведені обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юриидчних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомомсті, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі відомості вважаються достоівними.

Посилання скаржника на необгрунтовану відмову судом у отриманні доказів, зокрема договорів із іншими юридичними особами, колегія суддів відхиляє. Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки, докази, які просив витребувати відповідач, не пов`язані із предметом спору щодо стягнення вартості комунальних послуг.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Тичини-16/2 задоволити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 08 квітня 2019 рокув частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річнихскасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Тичини-16/2 (місцезнаходження: 02098 м.Київ проспект П.Тичини 16/2, код

- 10 -

ЄДРПОУ 25980637) втрати від інфляціїї в розмірі 5607 гривень 56 коп. та три проценти річних у розмірі 701 гривня 85 коп.

В іншій частині Дніпровського районного суду м.Києва від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Тичини-16/2 (місцезнаходження: 02098 м.Київ проспект П.Тичини 16/2, код ЄДРПОУ 25980637) судовий збір у розмірі 365 гривень 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: