Рішення

від 25.06.2019 по справі 917/633/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2019. Справа № 917/633/19

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз", вул. Л. Толстого 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

до Ісківської загальноосвітньої школи I - III ступенів Лубенської районної ради Полтавської області, вул. Центральна 64-в, с. Ісківці, Лубенський район, Полтавська область, 37572

про стягнення 8848,06 грн.,

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: Кузьменко С.В. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1983, видане 18.01.2018; ордер на надання правової допомоги ПТ № 055291 від 24.06.2019)

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (далі - позивач/ ТОВ "ТД "Лубнигаз") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Ісківської загальноосвітньої школи I - III ступенів Лубенської районної ради Полтавської області (далі - відповідач/ Ісківська ЗОШ) 8848,06 грн., в тому числі 5205,57 грн. пені, 1433,80 грн. 3% річних та 3208,69 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 89-ЛБ від 05.02.2018 щодо своєчасності здійснення оплати за природний газ.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, сторін повідомлено, що розгляд справи відбудеться 11.06.2019.

Ухвалою від 11.06.2019 суд відклав розгляд справи на 25.06.2019.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв`язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

В судове засідання 25.06.2019 представник відповідача не з`явився.

Копія ухвали суду від 11.06.2019 була направлена на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується вихідним штампом загального відділу суду на звороті ухвали. Повідомлення про вручення відповідачу вказаної копії ухвали до суду не надійшло, копія ухвали до суду неврученою не повернулася.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (споживач за договором) було укладено договір постачання природного газу № 89-ЛБ (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник зобов`язується на умовах, визначених договором, постачати споживачу необхідні (що визначені в Додатку 1 до Договору) та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях.

Згідно п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м природного газу на дату складання договору становить 8944,00 грн., без урахування ПДВ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу. Крім того тариф на транспортування становить 33,50 грн.

Розрахунковим періодом за цим Договором є відповідний газовий місяць (п. 5.7. Договору).

Згідно п. 5.9 договору остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється споживачем у термін до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

На виконання умов Договору позивач поставляв відповідачу природний газ:

- у січні 2018 року на суму 84794,28 грн.;

- у лютому 2018 року на суму 74049,32 грн.;

- у березні 2018 року на суму 69256,01 грн.;

- у квітні 2018 року на суму 2323,76 грн.;

- у листопаді 2018 року на суму 84685,70 грн.;

- у грудні 2018 року на суму 101374,19 грн.

Вказані об`єми та вартість поставленого газу підтверджуються копіями актів приймання-передачі природного газу за період січень - квітень та листопад - грудень 2018 року (копії актів - в матеріалах справи).

Всього, за вказані періоди позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 416483,26 грн.

В свою чергу, відповідач за отриманий природний газ розрахувався у повному обсязі, проте з порушенням строків оплати, встановлених у Договорі.

На підтвердження дат та сум здійснених відповідачем оплат позивачем надано платіжні доручення № 11 від 13.02.2018 на суму 26593,81 грн., № 79 від 04.07.2018 на суму 39667,05 грн., № 93 від 03.08.2018 на суму 18000,00 грн., № 100 від 28.08.2018 на суму 16965,00 грн., № 113 від 26.09.2018 на суму 38726,00 грн., № 122 від 10.10.2018 на суму 90465,56 грн., № 142 від 26.11.2018 на суму 808,44 грн., № 6 від 23.01.2019 на суму 186060,97 грн.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 6 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи п. 10.2. Договору, а також ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу:

- пеню на суму 5205,57 грн. та 433,80 грн. 3% річних за періоди з 10.12.2018 по 23.01.2019 на прострочену суму оплати за листопад 2018 року та з 10.01.2019 по 23.01.2019 на прострочену суму оплати за грудень 2018 року;

- інфляційні втрати на загальну суму 3208,69 грн. за березень-липень 2018 року на прострочену суму оплати за січень 2018 року, за квітень-вересень 2018 року на прострочену суму оплати за лютий 2018 року, за травень-вересень 2018 року на прострочену суму оплати за березень 2018 року та за січень 2019 року на прострочену суму оплати за листопад 2018 року.

Вказані суми пені, річних та інфляційних втрат позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідачем не вчасно сплачено позивачу вартість природного газу спожитого в січні-квітні та листопаді-грудні 2018 року.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 6 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, позивач нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також 3% річних на зобов`язання за лютий 2018 року за період з 10.03.2018. по 12.09.2018., на зобов`язання за березень 2018 року за період з 10.04.2018. по 12.09.2018., на зобов`язання за квітень 2018 року за період з 10.05.2018. по 12.09.2018. Всього, позивачем нараховано 17027,75 грн. пені та 1488,67 грн. 3% річних.

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків пені та річних і встановлено, що позивачем не вірно визначено кількість днів у періоді з 10.12.2018 по 23.01.2019 (замість 45 днів пеня та річні нараховано за 46 днів), що призвело до завищення сум пені та річних нарахованих на зобов`язання листопада 2018 року.

З врахуванням викладеного стягненню підлягає пеня у розмірі 5122,84 грн. та 3% річних в сумі 426,90 грн. В іншій частині стягнення пені та річних позов задоволенню не підлягає.

Також судом перевірено надані позивачем розрахунки інфляційних втрат і встановлено, що позивач безпідставно нараховує інфляційні втрати на зобов`язання листопада 2018 року за січень 2019 року.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Оскільки, як зазначає сам позивач у розрахунках, сума боргу за листопад 2018 року відповідачем повністю погашена 24.01.2019, то період нарахування інфляційних втрат складає менше місяця (з 01.01.2019 по 23.01.2019).

З врахуванням вказаного стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 2369,86 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Ісківської загальноосвітньої школи I - III ступенів Лубенської районної ради Полтавської області (вул. Центральна 64-в, с. Ісківці, Лубенський район, Полтавська область, 37572; код ЄДРПОУ 23547238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (вул. Л. Толстого 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500; код ЄДРПОУ 39581002) 5122 грн. 84 коп. пені, 426 грн. 90 коп. 3% річних, 2369 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 1719 грн. 42 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.06.2019.

Суддя О.С. Семчук