Ухвала

від 26.06.2019 по справі 420/3535/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3535/19

УХВАЛА

26 червня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МОМОЯМА про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МОМОЯМА до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ОД573/1577/АВ/П/МГ-ФС від 16.05.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МОМОЯМА до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу №ОД573/1577/АВ/П/МГ-ФС від 16.05.2019 року.

Поряд з позовом, представником Товариства з обмеженою відповідальністю МОМОЯМА , надано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить зупинити дію постанови Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу №ОД573/1577/АВ/П/МГ-ФС від 16.05.2019 року до набрання законної сили рішенням по справі про скасування зазначеної постанови.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що не погоджується з постановою першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу від 16.05.2019 року №ОД573/1577/АВ/П/МГ-ФС і не має намір сплачувати у добровільному порядку накладений на нього цією постановою штраф. На даний час існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанови відповідача, оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє її виконання. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. У разі скасування оскаржуваної постанови, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої, права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови. Подовжити сталу роботу закладу або відновити її при сплаті штрафу в сумі 292110,00 грн. позивач не зможе, що призведе не тільки до негативних фінансових наслідків, а й до втрати найманими працівниками робочих місць, що в свою чергу принципово суперечить засадам діяльності відповідача. При цьому, заявник зазначає, що правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці в Одеській області буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду даної страви. З вказаних підстав позивач вимушений звернутись з проханням зупинити дію оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Відповідно до ч.3 ст.168 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову в подальшому у позивача можуть виникнути негативні наслідки зокрема, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої, права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови. При цьому, позивач вважає, що очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути доведена лише за результати розгляду даної справи.

Однак, суд зазначає, що суттю спірних правовідносин є саме з`ясування правомірності постанови №ОД573/1577/АВ/П/МГ-ФС від 16.05.2019 року про накладення на позивача штрафу. При цьому, у випадку задоволення позову, суд не вбачає обґрунтованих підстав наявності істотно ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Законодавством передбачено обов`язковість виконання рішення суду, а тому, у випадку скасування оскаржуваної постанови позивач матиме правові підґрунтя для відновлення своїх прав шляхом виконання рішення суду. Позивачем не доведено в чому саме полягає ускладнення виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача.

Суд звертає увагу, що застосування заходів забезпечення позову є крайнім заходом та правом суду.

Отже, з урахуванням наведених обставин, та, у даному випадку, враховуючи відсутність належних обґрунтувань, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду в майбутньому або існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам, та охоронюваним законом інтересам позивача, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви.

Керуючись ст.ст.7, 150, 151, 154, 167, 168, 240, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МОМОЯМА про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МОМОЯМА до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ОД573/1577/АВ/П/МГ-ФС від 16.05.2019 року - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.

Суддя П.П. Марин