Рішення

від 27.06.2019 по справі 826/13947/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2019 року № 826/13947/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Палеттрейд

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень

від 05 червня 2018 року №00006551402 та №00006561402,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Палеттрейд (далі - ТОВ Палеттрейд ) звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 червня 2018 року №00006551402 та №00006561402, обґрунтовуючи позов тим, що після проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Техстайл Інк. за період з 01 по 31 грудня 2016 року відповідачем складено Акт від 10 травня 2018 року №306/26-15-14-02-03/39802319, відповідно до висновків якого позивачем порушено пункт 44.1 статті 44, підпункт 185.1 статті 185, пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Техстайл Інк. за період з 01 по 31 грудня 2016 року.

На підставі висновків Акту від 10 травня 2018 року винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2018 року, якими збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 212 546,00 грн., у тому числі за основним платежем 141 697,00 грн. та нараховано штрафні санкції на 70 849,00 грн., а також зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 15 278,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, необґрунтованими, винесеними на підставі хибних висновків Акту, оскільки переконаний, що суми податку на додану вартість за грудень 2016 року відображалися на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Техстайл Інк. у зв`язку з придбанням товарів та послуг, при цьому Акт не містить зауважень по змісту накладних, виписаних позивачу контрагентом, а також інформації про відсутність статусу платника податків у контрагента станом на дату їх виписки. Окрім того позивач стверджує, що господарські операції між товариствами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами.

Ухвалою суду від 07 вересня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано строк для надання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача у справі 05 жовтня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву з додатками, з якого вбачається, що підприємство - контрагент позивача зареєстровано на підставну особу, яка не мала відношення до діяльності підприємства та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені контрагента, підприємство створювалося з метою прикриття іншої незаконної діяльності, що підтверджено вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 27 червня 2017 року у справі № 1-кп/760/759/17. Відповідач стверджує, що за спірними операціями оформлювалися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалася видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, внаслідок чого позивачем отримано необґрунтовану податкову вигоду. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року залишено без задоволення клопотання представника ТОВ Палеттрейд про розгляд справи № 826/13947/18 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, з 25 квітня по 03 травня 2018 року на підставі наказу від 23 квітня 20118 року №7504 ГУ ДФС у м. Києві проводило документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Палеттрейд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Техстайл Інк. за період з 01 по 31 грудня 2016 року.

Перевіркою встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, підпункт 185.1 статті 185, пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 15 278 грн., а саме: за грудень 2016 року в сумі 15 278,00 грн., та занижено податок на додану вартість в зазначеному періоді на загальну суму 141 697,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 10 травня 2018 року №306/26-15-14-02-03/39802319, в основу якого покладено висновки, зокрема, про те, що в рамках кримінальних проваджень №22017101110000054 встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності їх реального здійснення, за умов не підтвердженості отримання ТОВ Палеттрейд товарів, робіт, послуг від ТОВ Техстайл Інк. . Також встановлена неможливість виконання операцій із здійснення робіт та постачання товару, що зумовлена відсутністю необхідної кількості трудових ресурсів контрагента, основних засобів, наявність яких є обов`язковою для виконання взятих зобов`язань перед контрагентом-покупцем, для виконання яких необхідна певна кількість та кваліфікація персоналу, відсутністю спеціалізованого обладнання, невідповідністю наявного трудового та технічного ресурсу, а відтак неможливості руху за ланцюгом постачання всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій; відсутність надання послуг та постачання товару, а також реального одержання (купівлі) ТОВ Палеттрейд відповідного активу.

Окрім того в Акті зазначено, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, у підписанні будь-яких первинних документів, та не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які засвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Такі обставини на думку відповідача свідчать про неможливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ Техстайл Інк. за період з 01 по 31 грудня 2016 року.

Із свого боку позивач вважає висновки Акту від 10 травня 2018 року необґрунтованими та пояснює, що 30 листопада 2016 року між ТОВ Палеттрейд та ТОВ Техстайл Інк. укладено договір № 3011-16, згідно якого позивач має передати, а ТОВ Техстайл Інк. прийняти та оплатити товар, зокрема дерев`яні піддони (оптова торгівля).

По факту поставленого товару ТОВ Техстайл Інк. виписало позивачу рахунок на оплату №3 від 12 грудня 2016 року, видаткову накладну №3 від 01 грудня 2016 року, податкову накладну №3 від 01 грудня 2016 року на суму 150 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 25 008,33 грн.

Позивачем на підставі зазначених документів від 01 грудня 2016 року перераховано на рахунок ТОВ Техстайл Інк. грошові кошти, що підтверджується платіжним дорученням №406 від 01 грудня 2016 року.

У подальшому на підставі аналогічних документів, а саме:

- рахунку на оплату №9, видаткової накладної №9, податкової накладної №9 від 02 грудня 2016 року на суму 108 500,00, у тому числі ПДВ - 18 083,33 грн.;

- рахунку на оплату №33, видаткової накладної № 33, податкової накладної № 33 від 08 грудня 2016 року на суму 180 200,00 грн., у тому числі ПДВ - 30 033,33 грн.;

- рахунку на оплату №64, видаткової накладної №64, податкової накладної №64 від 14 грудня 2016 року на суму 200 300,00 грн., у тому числі ПДВ - 33 383,33 грн.;

- рахунку на оплату №113 від 19 грудня 2016 року, видаткової накладної №113, податкової накладної № 113 від 19 грудня 2016 року на суму 302 800,00 грн., у тому числі ПДВ - 50 466,67 грн.

позивачем за поставлений товар було перераховано на рахунок ТОВ Техстайл Інк. грошові кошти у зазначених вище розмірах, що підтверджується платіжними дорученням №406 від 01 грудня 2016 року, №417 від 02 грудня 2016 року, №425 та № 426 від 09 грудня 2016 року, №445 та № 446 від 21 грудня 2016 року, № 447 та № 449 від 23 грудня 2016 року.

При цьому позивач стверджує, що Акт перевірки від 10 травня 2018 року не містить зауважень щодо змісту податкових накладних, виписаних контрагентом - ТОВ Техстайл Інк. , а також інформації про відсутність статусу платника податків у зазначеного контрагента станом на дату їх виписки.

Відповідач вважає, що за фактами продажу товару хоча і оформлювалися бухгалтерські документи, проте фактично господарські операції між ТОВ Палеттрейд та ТОВ Техстайл Інк. не відбувалися, через що податкові накладні, зареєстровані товариствами не мають юридичної сили первинних документів.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до чинного податкового законодавства основним завданням контролюючих органів є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов`язкових платежів), а також неподаткових встановлених законодавством доходів.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Крім того, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проаналізовано наявну у ГУ ДФС у м. Києві інформацію щодо контрагента позивача - ТОВ Техстайл Інк. та зазначено, що чисельність працюючих на підприємстві за перевіряє мий період - 1 особа, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 червня 2016 року №200267397, видане ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, анульовано 27 грудня 2017 року у зв`язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій. Згідно фінансових звітів за 1 півріччя 2016 року та 9 місяців 2016 року основні фонди відсутні. Остання декларація з ПДВ за листопад 2016 року з показниками фінансово-господарської діяльності подано за підписом директора - ОСОБА_1

Водночас, виходячи зі змісту вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року у кримінальному провадженні №1-кп/760/759/17 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, встановлено, що обвинувачена особа , будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ Техстайл Інк. в період часу з 12 липня 2016 року по 21 січня 2017 року забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, вкладення від його імені як службової особи товариства, фіктивних первинних документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з ПДВ іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України не надходило коштів у вигляді сплати податків.

Отже, за встановлених обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача, зареєстроване на підставну особу, яка не мала відношення до діяльності підприємства та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені вказаного контрагента.

Суд зазначає, що хоча відомості, викладені у поясненні ОСОБА_1 від 24 листопада 2016 року, як свідка у зазначеному кримінальному провадженні, стосовно його непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ Техстайл Інк. , не є преюдиційними для суду під час розгляду даної адміністративної справи, проте статус фіктивного, нелегального підприємства, підтверджений вироком у кримінальному провадженні, є несумісним з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проаналізувавши викладені вище висновки контролюючого органу, а також обсяг документів, наданий позивачем для перевірки, зокрема лише податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, та відсутність доказів транспортування товару, наявності основних фондів, як-то: складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, тобто адміністративно-господарських можливостей, об`єктивно необхідних для здійснення трудової діяльності, відсутність письмових запитів (замовлень) на поставку, технічної документації на товар, суд приходить до висновку, що поставлений товар не підтверджений належним пакетом фінансових документів та не має ознак реального здійснення господарської діяльності.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, виписаних від імені контрагента, не є безумовним доказом реальності здійснення господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Окрім іншого, відповідач стверджує, і такі твердження не спростовані позивачем, що під час перевірки встановлена невідповідність між номенклатурою придбаного ТОВ Техстайл Інк. товару та номенклатурою проданого товару, визначеного в податкових накладних, виписаних на адресу контрагента-покупця ТОВ Палеттрейд .

На переконання суду платник податків має бути розумним та обачливим при виборі контрагента, при цьому проста перевірка наявності у контрагента державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має належну ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), а отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру не є достатніми та не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань, провадження необґрунтованих виплат.

Суд, крім іншого вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2018 року відповідають вищезазначеним вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо вимог про прийняття рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог та їх непідтвердженість достатніми та переконливими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Палеттрейд до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 червня 2018 року №00006551402 та №00006561402 - відмовити.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Палеттрейд , адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, кімната 12, код ЄДРПОУ 39802319.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. +380444547004(05), електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда