Постанова

від 01.07.2019 по справі 916/539/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/539/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, М.А. Мишкіної,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2019 (суддя Оборотова О.Ю., м. Одеса, повний текст складено 26.04.2019)

у справі №916/539/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача Виробничого управління житлово-комунального господарства НАТІ

про стягнення 20 485,17 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія (далі - ПАТ НАК) Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Виробничого управління житлово-комунального господарства (далі - ВКЖКГ) НАТІ про стягнення боргу в загальній сумі 20485,17 грн., з яких: пеня - 1757,10 грн.; 3% річних - 5753,27 грн.; інфляційні втрати в розмірі 1274,80 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору за подання позову.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу №3635/1617-ТЕ-23 від 08.09.2016.

Так, позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1. Договору, у зв`язку з чим ПАТ НАК Нафтогаз України нарахувало ВКЖКГ НАТІ пеню, індекс інфляції та 3% річних на суму боргу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні втрати не підлягають стягненню з відповідача в силу імперативних приписів частини третьої статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016, що набрав чинності 30.11.2016.

Господарський суд зазначає, що ч. 3 ст. 7 Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Виходячи зі змісту наведених норм матеріального закону, суд дійшов висновку, що ч.3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії, застосування приписів якої не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії . Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПАТ НАК Нафтогаз України звернулось до звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

ПАТ НАК Нафтогаз України в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку, що основна заборгованість станом на 30.11.2016 відповідачем була повністю погашена, проте заборгованість за природний газ, поставлений у листопаді-грудні 2016 року та січні-березні 2017 року, остаточно була погашена відповідачем лише 29.09.2017 року, тобто після набрання чинності Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , у зв`язку з чим, на думку скаржника, штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються.

Відзив на апеляційну скаргу до Південно-західного апеляційного господарського суду не надходив.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2016 між ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) і ВКЖКГ НАТІ (споживач) укладено договір постачання природного газу № 3635/1617-ТЕ-23, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 670,0 тис. м3 (за місяцями). Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, можуть змінюватися за домовленістю сторін (п.п. 2.1.- 2.3. договору).

Згідно з пунктом 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до пунктів 3.5 і 3.6 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 07 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, крім іншого, підписані та скріплені печаткою споживача два примірника акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна за 1000 м3 природного газу за цим договором становить 4942, 00 грн. , крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930, 40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (пункт 5.4 договору).

За умовами п. 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджет місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спеціальних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

На виконання вищевказаного договору, позивач передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 2826802,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 159711,60 грн., від 30.11.2016 на суму 444957,91 грн., від 31.12.2016 на суму 553982,39 грн., від 31.01.2017 на суму 685512,73 грн., від 28.02.2017 на суму 553507, 96 грн., від 31.03.2017 на суму 429129,67 грн. (т. 1, а.с. 25-30).

Відповідно до довідки по операціях за договором №3635/1617-ТЕ-23 за період з 01.09.2016 по 30.06.2018 року, відповідач розраховувався за поставлений природний газ, наступним чином.

За поставлений газ у жовтні 2016 року на суму 159711,00 грн. відповідач розрахувався частинами - 10.11.2016 на суму 100000,00 грн., 15.11.2016 на суму 40000,00 грн., 18.11.2016 на суму 19711,60 грн., тобто за газ поставлений у жовтні 2016 року відповідач розрахувався з позивачем в межах строків узгоджених у п. 6.1. Договору.

За поставлений природний газ в листопаді 2016 року на суму 444957, 91 грн. відповідач розрахувався - 08.12.2016 на суму 70000,00 грн., 09.12.2016 на суму 90000,00 грн., 14.12.2016 на суму 80000,00 грн., 29.12.2016 на суму 204957,91 грн. , отже за природний газ поставлений позивачем відповідачу у листопаді останній розрахувався з порушенням строків передбачених у п. 6.1. Договору.

За поставлений природний газ в грудні 2016 року на суму 553982,39 грн. відповідач розрахувався - 16.01.2017 на суму 100000,00 грн., 17.01.2017 на суму 100000 грн., 27.01.2017 на суму 353982,39 грн. , отже за природний газ поставлений позивачем відповідачу в грудні 2016 року останній розрахувався з порушенням строків передбачених у п. 6.1. Договору.

За поставлений природний газ в січні 2017 року на суму 685512,73 грн. відповідач розрахувався - 21.02.2017 на суму 300000,00 грн., 22.02.2017 на суму 50000,00 грн., 27.02.2017 на суму 250000,00 грн. , 01.03.2017 на суму 50000,00 грн., 07.03.2017 на суму 35512,73 грн. , отже за природний газ поставлений позивачем відповідачу в січні 2017 року останній розрахувався з порушенням строків передбачених у п. 6.1. Договору.

За поставлений природний газ в лютому 2017 року на суму 553507,96 грн. відповідач розрахувався - 23.03.2017 на суму 90000,00 грн., 28.03.2017 на суму 50000,00 грн. , 30.03.2017 на суму 230000,00 грн. , 31.03.2017 на суму 70000,00 грн., 06.04.2017 на суму 30000,00 грн., 07.04.2017 на суму 40000,00 грн., 12.04.2017 на суму 43507,96 грн., отже за природний газ поставлений позивачем відповідачу в січні 2017 року останній розрахувався з порушенням строків передбачених у п. 6.1. Договору.

За поставлений природний газ в березні 2017 року на суму 429129,67 грн. відповідач розрахувався - 29.09.2017 в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1 (т. 1, а.с. 52). Даний розрахунок було здійснено після підписання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок кошів загального фонду державного бюджету України № 2587 від 17.05.2017 року, між Головний управлінням Державної казначейської служби України у Одеській області (сторона № 1), Департаментом фінансів Одеської облдержадміністрації (сторона №2), Фінансовим управлінням Біляївської районної державної адміністрації (сторона №3), Управлінням соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (сторона №4), відповідачем (сторона №5) та позивачем (сторона остання).

Згідно з п.п. 2.2. та 2.7. рішення № 2587 від 17.05.2017 Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні №1 у сумі 429129,67 грн., із приміткою: Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20 (п. 2.2.). Сторона №5 перераховує стороні останній кошти в сумі 429129,67 грн. у т.ч. ПДВ 71521,61 грн. за природний газ 2017 року згідно з договором від 08.09.2016 № 3635/1617-ТЕ-23 з наступним записом у графі призначення платежу : Постанова Уряду від 11.01.2005 №20 , дата та номер спільного протокольного рішення, за природний газ 2017 року, згідно договору від 08.09.2016 року №3635/1617-ТЕ-23, у т.ч. ПДВ - 71521, 61 грн. (п. 2.7).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з операціями по підприємству відповідача по Договору № 3635/1617-ТЕ-23 від 08.09.2016 за період з 01.09.2016 по 30.06.2018, відповідач розрахувався за спірними зобов`язаннями у повному обсязі, останній платіж здійснено 29.09.2017, однак з порушенням строків, встановлених договором, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 3635/1617-ТЕ-23 від 08.09.2016, а саме проведення оплати вартості природного газу із порушенням строків, встановлених зазначеним договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі п. 8.2. Договору за період з 27.12.2016 по 11.04.2017 включно у розмірі 1757,10 грн., також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних за період з 27.12.2016 по 28.09.2017 включно у розмірі 5753,27 грн. та інфляційні втрати, розраховані із застосування індексів інфляції за травень -серпень 2017 включно на суму 12974,80 грн.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов`язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до п. п. 8.1. - 8.3. договору № 3635/1617-ТЕ-23 від 08.09.2016 за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі невиконання споживачем оплати згідно г пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплати на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Враховуючи несвоєчасність здійснення відповідачем розрахунків за поставлений позивачем природний газ у спірний період (за виключенням розрахунків, проведених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20), позивачем заявлена до стягнення пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 27.12.2016 по 11.04.2017 включно по кожному акту приймання-передачі окремо на загальну суму 1 757,10 грн.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку пені за вказаний період за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі Законодавство та дійшла до висновку, що розрахунок пені, позивачем зроблено арифметично і методологічно вірно.

Крім стягнення пені, позивач звернувся з вимогою про відшкодування 3% річних та інфляційних витрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору, а також нездійснення відповідачем своєчасно та в повному обсягу розрахунків з позивачем за поставлений природний газ , останній мав правові підстави нарахувати передбачені ст.625 ЦК України 3% річних та індекс інфляції.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача (скаржника) за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі Законодавство та дійшла до висновку, що розрахунок індексу інфляції та 3% річних також зроблено арифметично і методологічно вірно.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Оцінивши доводи відповідача щодо зменшення судом розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення штрафних санкцій, проте відповідачем не надано жодних доказів про матеріальне становище підприємства. Крім цього, судова колегія вважає, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції не є надмірно великим та такими, що підлягають зменшенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія встановила, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову на підставі Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , оскільки дія вказаного Закону поширюється на заборгованість за спожитий газ, яка виникла до набрання чинності цим Законом, тобто до 30.11.2016. У даній справі заборгованість за спожитий газ виникла у відповідача з грудня 2016 року.

Отже, позовні вимоги ПАТ НАК Нафтогаз України є правомірними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, апеляційна скарга АТ НАК Нафтогаз України підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області як таке, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2019 року у справі №916/539/19 скасувати.

3. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Виробничого управління житлово-комунального господарства НАТІ про стягнення 20485,17 грн. задовольнити у повному обсязі.

4. Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства НАТІ (65092, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Зелена, 5 код ЄДРПОУ: 32935837) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 1757 грн. 10 коп., втрати від інфляції в розмірі 12974 грн. 80 коп. та 3 % річних - 5753 грн. 27 коп., а також, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1921 грн. 00 коп.

5. Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства НАТІ (65092, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Зелена, 5 код ЄДРПОУ: 32935837) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 881 грн. 50 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя М.А. Мишкіна