Постанова

від 26.06.2019 по справі 908/259/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2019 року м.Дніпро Справа № 908/259/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач),

судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019р. (суддя Федорова О.В., повний текст рішення складено 18.03.2019р.) у справі №908/259/19

за позовом Служби безпеки України , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" , м. Запоріжжя

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 05.02.2019р. звернулася Служби безпеки України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" про стягнення 37892,93 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" на користь Служби безпеки України 32432,93 грн. пені, 5460,00 грн. штрафу.

Вказане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення строків поставки товару, а тому позивачем обґрунтовано нараховані суми штрафу та пені. Крім того, відмовляючи в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу та пені, господарський суд послався на неналежне підтвердження відповідачем наданими документами тяжкого фінансового становища та не надав документального обгрунтування наявності тих виняткових обставин, які б могли бути підставою для зменшення штрафних санкцій.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- судом не взято до уваги, що у період, коли було укладено і виконувався договір №19/1-55д від 01.05.2018р., між Міністерством оборони України та відповідачем було укладено низку договорів про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби та ці договори передбачали великі обсяги постачання спеціального форменого одягу та прострочення за цими договорами не допускалося;

- оплата за товар, по якому мало місце прострочення, надійшла вже після поставки товару, тобто, на момент виготовлення товару ніякої передоплати відповідач не отримував;

- вирішуючи питання про зменшення штрафу судом не взято до уваги, що ніяких збитків або шкоди у зв`язку з незначним простроченням поставки по договору не зазнав.

Просить суд скасувати рішення господарського суду частково та ухвалити нове, яким зменшити розмір штрафу та пені на 80%.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2019 року ухвалено розгляд апеляційної скарги призначити у судове засідання.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Служба безпеки України та товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" 01.05.2018р. уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-55д.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується у терміни, порядку та строків визначених цим договором, поставити та передати у власність покупцю капелюхи та головні убори, код ДК 021:2015 - 35810000-5 (кашкети формені для військовослужбовців) в асортименті (кількості) та по ціні, відповідно до Специфікації (додаток №1) та Технічної документації (додаток №2), які є невід`ємними частинами даного договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що партією товару вважається кількість товару, яка вказана в рахунках-фактурах та видаткових накладних, наданих продавцем.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна цього договору згідно з Специфікацією (додаток 1) складає 1.325.712,00 грн. у тому числі ПДВ - 220952,00 грн. Оплату буде здійснено по КПКВ 6521010 - 1.054.278,00 грн., КПКВ 6521070 - 271434,00 грн., за КЕКВ 2210, загальний фонд (п. 113 Річного плану закупівель на 2018 рік).

Згідно п. 4.2 договору, оплата за товар здійснюється покупцем на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України лише за фактично отриманий товар на підставі належним чином оформлених документів продавця.

Пунктом 5.2 договору сторонами узгоджений строк (термін) поставки (передачі) продавцем товару покупцю: в період від 07.05.2018 по 06.07.2018 включно.

В додатку №1 до договору "Специфікація" сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, ціну за одиницю з ПДВ, загальну вартість з урахуванням усіх податків та зборів з ПДВ.

Відповідач на виконання умов договору поставив на адресу позивача 30.07.2018р. - кашкет Тип 1 Вид 2 в кількості 22 шт., кашкет для полковника у кількості 550 шт. та кашкет Тип 1 Вид 3 у кількості 608 шт. на загальну суму 1 133 712,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.07.2018р. № РН-085 (копія додається);

- 04.08.2018р. - кашкети для полковника у кількості 95 шт. на загальну суму 114 000,00грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.08.2018р. № РН-086;

- 14.08.2018р. - кашкети для полковника у кількості 37 шт. на загальну суму 44 400,00грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.08.2018р. № РН-088;

- 20.08.2018р. - кашкети для полковника у кількості 28 шт. на загальну суму 33 600,00грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.08.2018р. № РН-091.

Поставка товару відбулася з порушенням терміну, узгодженого сторонами в п. 5.1 договору.

Порушення відповідачем строків поставки товару стало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій, а також звернення з позовом до суду за їх стягненням.

Дані обставини не заперечуються сторонами.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, рішення господарського суду оскаржується відповідачем в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу та пені на 80%.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов`язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки наділений суд задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому, відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов`язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути внаслідок порушення зобов`язань, значно вище основного невиконаного зобов`язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обгрунтувань.

Таке зменшення не є обов`язком суду.

Відповідно до ч.1 ст.74 та ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В обгрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та пені відповідачем було зазначено, що між позивачем і ТОВ "Торговий дім "Мік Трейд" була укладена ціла низка договорів про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), які виконувались з боку відповідача без порушень, оплата за товар, по якому мало місце прострочення, надійшла вже після поставки товару, на момент виготовлення замовлення позивача ніякої передоплати за це замовлення відповідач не отримав, незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.

Разом з тим, як правомірно встановлено господарським судом, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин, достатніх та необхідних для зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не взято до уваги, що у період, коли було укладено і виконувався договір №19/1-55д від 01.05.2018, між Міністерством оборони України та відповідачем було укладено низку договорів про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби та ці договори передбачали великі обсяги постачання спеціального форменого одягу та прострочення за цими договорами не допускалося апеляційним судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, укладаючи спірний договір та погоджуючись з його умовами, відповідач був обізнаний про наслідки несвоєчасного виконання своїх зобов`язань за договором.

Наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення пені, не надано також і доказів, які б підтверджували тяжке фінансове товариства.

Крім того, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів невідповідності розміру нарахованої пені за неналежне виконання грошового зобов`язання наслідкам його порушення, а також не довів інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені, що не суперечить нормам матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, викладені відповідачем у своєму клопотанні обставини не спростовують факт наявності його вини у простроченні виконання зобов`язання за договором, а тому господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, скаржник не надав.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2019р. у справі №908/259/19 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019р. у справі №908/259/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 01.07.2019р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г.Іванов