Рішення

від 20.06.2019 по справі 902/288/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2019 р. Cправа № 902/288/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача: Пономаренка Д.Ю.,

третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_6,

у відсутності відповідача та Любченка І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601)

до: Приватного підприємства "ВІСМУТ-АВЕ" (вул. Чернігівська, 1-А, м. Вінниця, 21017)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_2

про розірвання договору оренди, стягнення 46 196 грн 00 коп. та виселення із займаного нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ :

05.04.2019 до суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Приватного підприємства "ВІСМУТ-АВЕ" про розірвання договору оренди комерційної нерухомості № 59Е000-70/18 від 22.01.2018, стягнення з ПП "ВІСМУТ-АВЕ" 46 196,00 грн заборгованості за вказаним договором, з яких: 40 269 грн 14 коп. основного боргу, 3 518 грн 02 коп. пені, 297 грн 01 коп. 3% річних та 2 111 грн 88 коп інфляційних втрат та про виселення ПП "ВІСМУТ-АВЕ" з комерційної нерухомості (офісу) загальною площею 89,9 кв.м, в тому числі з поверховим планом (додаток 3) приміщення № 20 площею 8,5 кв.м, № 21 площею 13,8 кв.м, № 23 площею 11,8 кв.м, № 24 площею 1,6 кв.м, № 26 площею 26,0 кв.м, що знаходиться на третьому поверсі трьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Вінниці, вул. М.Оводова, буд. № 22.

Ухвалою суду від 08.04.2019 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/288/19 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 25.04.2019 р. (суддя Банасько О.О.)

25.04.2019 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання № 08-211 від 25.04.2019, в якому зазначено, що під час підготовки позовної заяви було допущено технічну описку по змісту позовної заяви, а саме в переліку приміщень, які передані в оренду помилково не вказано приміщення № 25 площею 28,2 кв.м., в зв`язку чим останній просить суд прийняти позовну заяву в новій редакції.

Також 25.04.2019 через канцелярію суду надійшло пояснення представника позивача щодо зайняття орендованого відповідачем приміщення іншими фізичними особами.

Відповідно до ухвали суду від 25.04.2019 р. відкладено підготовче засідання у справі до 22.05.2019 р. та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Указом Президента України від 07.05.2019 р. за № 195/2019 суддю Банаська О.О. призначено на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 р. здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 902/288/19 за результатами якого справу було розподілено судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 13.05.2019 р. дану справу прийнято до свого провадження новим складом суду та призначено у ній підготовче засідання на 22.05.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання (22.05.2019 р.) відкладено розгляд справи до 06.06.2019 р. та встановлено третім особам строк для вчинення процесуальних дій, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

В судове засідання 06.06.2019 р. з`явилися представник позивача, треті особи (гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_6 ) та присутня гр. ОСОБА_4 .

Відповідач та третя особа (гр. ОСОБА_2 ) в судове засідання не з`явилися, не зважаючи на те, що про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином ухвалою, яка надсилалася останнім рекомендованою кореспонденцією.

За результатами проведеного судового засідання (06.06.2019 р.) судом закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 20.06.2019 р., про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.06.2019 р. через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву третьої особи гр. ОСОБА_2 .

В судове засідання 20.06.2019 р. з`явилися представник позивача, треті особи (гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_6 ), а також присутня гр. ОСОБА_5 . Відповідач та третя особа гр. ОСОБА_2 правом участі у судовому засіданні не скористалися, останні належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялася рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Разом з тим направлена відповідачу ухвала від 06.06.2019 р. за адресою, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємством зв`язку не повернута. Ряд попередніх ухвал суду у справі № 902/288/19, адресованих відповідачу повернуті на адресу суду із відміткою підприємства зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Про обізнаність щодо судового провадження у даній справі третьої особи Любченка І.Д. свідчать ряд повідомлень про вручення останньому рекомендованої поштової кореспонденції суду, клопотання б/н від 03.06.2019 р. про надання часу для підготовки відзиву на позовну заяву та відповідний відзив (вх. канцелярії суду №02.1-34/5139/15 від 19.06.2019 р.), які містяться в матеріалах справи.

Окрім того, ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/288/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому учасники судового процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача чи третьої особи Любченка Д.І. щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Крім того, неявка представника відповідача та третьої особи Любченка Д.І. не є перешкодою для розгляду справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Окрім того, на підставі усного клопотання третої особи гр. ОСОБА_1 здійснено відеофіксацію судового засідання (20.06.2019р.)

Присутніми у судовому засіданні третіми особами в усному порядку заявлено клопотання про необхідність надання останнім правничої допомоги. Вказані клопотання судом відхилено як безпідставні, оскільки у залучених третіх осіб було достатньо часу для реалізації права на правничу допомогу. Таким чином, суд вважає заявлені клопотання намаганням затягнути розгляд справи.

Окрім того, гр. ОСОБА_6 заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи слідчого, яке судом відхилено як безпідставне.

Щодо відхилення вказаних клопотань судом постановлено відповідні ухвали, які зафіксовано у протоколі судового засідання.

Також гр. ОСОБА_1 у судовому засіданні подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства юстиції України з додатком незасвідченої світлокопії дублікату заповіту від 16.04.1991 р., що не може розцінюватися як письмовий доказ в розумінні ст. 91 ГПК України. Окрім того, заявником не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Міністерства юстиції України. З поміж іншого суд зазначає, що згідно приписів ст.ст. 49, 50 ГПК України треті особи можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд ухвалив відхилити вказане клопотання, про що постановлено відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Окрім того, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_6 заявлено ряд усних клопотань про надання часу для подання доказів, які судом визнано безпідставними та відхилено, про що постановлено відповідні ухвали, зафіксовані у протоколі судового засідання.

При цьому заявлення третіми особами ряду однотипних, безпідставних клопотань суд розцінює як зловживання процесуальними правами, спрямоване на перешкоджання розгляду справи.

Щодо відзиву третьої особи гр. ОСОБА_2 (вх. канцелярії суду №02.1-34/5139/15 від 19.06.2019 р.), суд дійшов висновку про залишення вказаного відзиву без розгляду, оскільки його подано поза межами встановленого судом строку.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2019 р. заявлений позов підтримав у повному обсязі відповідно до уточненої редакції позовної заяви (а.с. 68-73).

Судом встановлено, що в якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на те що, Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" (позивач, Орендодавець) та Приватним підприємством "ВІСМУТ-АВЕ" (відповідач, Орендар) 22.01.2018 укладено договір оренди комерційної нерухомості № 59Е000-70/18, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування комерційну нерухомість, розташовану в м. Вінниці на третьому поверсі трьохповерхової адміністративної будівлі № 22 по вул. М.Оводова, загальною площею 89,9 кв.м, в тому числі з поверховим планом (додаток 3) приміщення № 20 площею 8,5 кв.м, № 21 площею 13,8 кв.м, № 23 площею 11,8 кв.м, № 24 площею 1,6 кв.м, №25 площею 28,2 кв.м, № 26 площею 26,0 кв.м для розміщення офісу.

За твердженнями позивача, відповідач, як орендар, прийняв у строкове платне користування обумовлену договором комерційну нерухомість, проте не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної сплати орендних та інших платежів, передбачених умовами вказаного договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 40 269 грн 14 коп.

Зважаючи на систематичне порушення умов договору позивач просить суд розірвати договір оренди № 59Е000-70/18 від 22.01.2018, стягнути заборгованість по орендній платі в суму 46 269 грн 14 коп, з яких 40 269 грн 14 коп. основного боргу, 3 518 грн 02 коп. пені, 297 грн 01 коп. 3% річних, 2 111 грн 88 коп інфляційних втрат та виселити відповідача з комерційної нерухомості (офісу) загальною площею 89,9 кв.м.

В якості правової підстави позову позивач зазначає положення ст.ст. 3,13 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 601, 610, 612, 625, 629, 651, 762, 759, 782, 785, 795 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 283, 291 ГК України, ст.ст. 1, 12, 61, 74, 162, 163, 164 ГПК України.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.01.2018 р. Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" (позивач, Орендодавець) та Приватним підприємством "ВІСМУТ-АВЕ" (відповідач, Орендар) укладено договір оренди комерційної нерухомості № 59Е000-70/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комерційну нерухомість (далі- Майно), розташовану в м. Вінниці на третьому поверсі трьохповерхової адміністративної будівлі № 22 по вул. М.Оводова, загальною площею 89,9 кв.м, в тому числі з поверховим планом (додаток 3) приміщення № 20 площею 8,5 кв.м, № 21 площею 13,8 кв.м, № 23 площею 11,8 кв.м, № 24 площею 1,6 кв.м, №25 площею 28,2 кв.м, № 26 площею 26,0 кв.м для розміщення офісу.

Згідно з п. 2.1. Передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акту приймання-передачі майна, форма якого затверджена в додатку №1 до цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з дати підписання такого Акту.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. передача Майна в оренду не передбачає передачі Орендареві права власності на нього. Власником орендованого Майна залишається Орендодавець, а Орендар користується ним протягом строку дії цього Договору.

Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю майно, разом з отриманим устаткуванням, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від Майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому, Сторони підписують Акт приймання передачі майна.

Згідно розділу 3 Договору сторони погодили, що орендна плата складається з плати за приміщення та з плати за послуги з утримання комерційної нерухомості.

Повний перелік та вартість даних послуг на дату укладання Договору вказано в додатку 2 до Договору, що є невід`ємною частиною (а.с. 24).

Орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку Орендодавцем· не звільняє Орендаря від сплати орендної плати за Договором (п.3.9 Договору).

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Договір діє з дати підписання по 31.12.2020 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Так за актом приймання - передачі б/н від 22.01.2018 р. позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до умов Договору комерційні приміщення за адресою: м . Вінниця, вул. М. Оводова, 22 загальною площею 89,9 кв. м. згідно з поверховим планом, в тому числі: приміщення №20 площею 8,5 кв.м.; приміщення №21 площею 13,8 кв.м., приміщення №23 площею 11,8 кв.м., приміщення №24 площею 1,6 кв.м., приміщення №25 площею 28, 2 кв.м., приміщення №26 площею 26,0 кв.м.

Вказані приміщення належать ПАТ "Укртелеком" на праві приватної спільної часткової власності, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 25-29).

Відповідачу виставлено ряд рахунків для сплати за орендоване майно згідно Договору з січня 2018 р. по березень 2019 р., доказів сплати за якими матеріали справи не містять.

Позивач у позовній заяві вказує на вжиття заходів досудового порядку врегулювання спору з відповідачем шляхом надіслання претензій, однак у матеріалах справи відсутні докази реагування відповідача на претензії.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.9. Договору орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа розрахункового місяця.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не здійснено повної та своєчасної оплати орендних платежів з січня 2018 р. по березень 2019 р., таким чином заявлена позивачем сума основного боргу в розмірі 40 269, 14 грн підтверджується в повному обсязі та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так позивачем, окрім основного боргу заявлено до стягнення 3518, 02 грн - пені, 297,01 грн - 3% річних та 2111, 88 грн. - інфляційних втрат за період прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3 % річних , інфляційних втрат за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 3518, 02 грн - пені, 297,01 грн - 3% річних та 2111, 88 грн. - інфляційних втрат.

Що стосується позовної вимоги про розірвання договору оренди, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Отже, зі змісту ст. 782 ЦК України випливає, що підставою для дострокового розірвання договору є факт несплати орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу, оскільки визначальним є не наявність заборгованості чи її відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом.

У пункті 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як вже встановлено судом, відповідач всупереч вищевказаним законодавчим актам та умовам спірного договору оренди допустив систематичну несплата орендної плати протягом тривалого періоду часу, а саме з січня 2018 р. по березень 2019 р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 40 269, 14 грн.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед іншого - розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 3 ст. 291 ГК України визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав передбачених ЦК України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, позивачем доведено систематичне порушення відповідачем обов`язку щодо внесення орендної плати згідно з ч. 1 ст.782 ЦК України що є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди, та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про виселення Приватного підприємства "ВІСМУТ-АВЕ" з комерційної нерухомості (орендованого приміщення) суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

До загальних цивільно-правових способів захисту належать речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речово-правові засоби захисту спрямовані на захист суб`єктивного права власності як абсолютного цивільного права громадян чи організацій, які на момент порушення права не перебувають у договірних чи інших зобов`язальних відносинах з порушником.

Основними речово-правовими засобами захисту права власності є віндикаційний позов (витребування майна з чужого незаконного володіння) та негаторний позов (усунення перешкод у здійсненні власником права власності).

Зобов`язально-правові способи захисту мають на меті захист інтересів власника як учасника зобов`язальних відносин.

Зобов`язально-правовими засобами є: способи захисту права власності в договірних відносинах (відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору; повернення речей, наданих у користування за договором ); способи захисту права власності в деліктних зобов`язаннях; повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна.

При цьому п.6.1.8. Договору передбачено, що у разі припинення Договору оренди Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві орендоване Майно в належному стані , не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) Майна з вини Орендаря.

Таким чином, умовами Договору передбачено зобов`язально-правовий спосіб захисту порушеного права позивача.

Посилання ж у позовній заяві на ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном є неналежним (речово-правовим) способом захисту порушеного права, що не випливає з договірних відносин.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходить із його ефективності, і це означає, що заявлена позовна вимога на захист порушеного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 04.10.2017 по справі №3-568гс17.

Наведене не позбавляє права позивача на захист свого порушеного права у судовому порядку шляхом визначення в якості предмета заявленого позову того способу захисту, який призведе до поновлення його порушеного права, тобто шляхом заявлення вимоги зобов`язального характеру, що випливає з договірних відносин сторін.

Таким чином, вимога позивача про виселення Приватного підприємства "ВІСМУТ-АВЕ" не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови у задоволенні позову в частині позовних вимог про виселення Приватного підприємства "ВІСМУТ-АВЕ".

В силу приписів ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди комерційної нерухомості №59Е000-70/18 від 22 січня 2018 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Вінницької філії "Укртелеком" та Приватним підприємством "ВІСМУТ-АВЕ".

3. Стягнути з Приватного підприємства "ВІСМУТ-АВЕ" (вул. Чернігівська, 1-А, м. Вінниця, 21017, код ЄДРПОУ 37247729) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766) 40269, 14 грн - основного боргу, 3518,02 грн - пені, 297,01 грн - 3 % річних, 2111,88 грн - інфляційних втрат та 3842, 00 грн витрат на сплату судового збору.

4. У задоволенні позову в частині позовних вимог щодо виселення Приватного підприємства "ВІСМУТ-АВЕ" відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 липня 2019 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. 8 прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу - бул. Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601; вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050;

4, 5 - відповідачу - вул. Чернігівська, 1-А, м. Вінниця, 21017; вул.М.Оводова, 22, м.Вінниця, 21050;

6, 7 - третім особам ( ОСОБА_6 , ОСОБА_1 ) - вул АДРЕСА_2 ;

8 - третій особі - ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 .