Рішення

від 01.07.2019 по справі 904/1401/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1401/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Трансмаш", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення пені, інфляційних та 3% річних в сумі 157 746 грн. 11 коп. за договором від 07.11.2018 № ПР/П-181191/НЮ

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Трансмаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 157 746 грн. 11 коп., з яких: 120 926 грн. 56 коп. - пеня, 26 742 грн. 34 коп. - інфляційні втрати, 10 077 грн. 21 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору від 07.11.2018 № ПР/П-181191/НЮ.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою господарського суду від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

21.05.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає у повному обсязі та просить у його задоволенні відмовити. Відповідач зазначає, що сторонами підписано акт здачі-приймання послуг №Р/2 від 11.12.2018 та зареєстровано податкову накладну від 17.12.2018. За умовами договору відповідач має право протягом 30 банківських днів після реєстрації податкової накладної оплатити виконані позивачем роботи, а саме: з 18.12.2018 по 25.01.2019. Отже, на думку відповідача, оплата має відбуватись не раніше реєстрації податкової накладної. Тобто кінцевий строк оплати - 25.01.2019. Відповідач стверджує, що сторонами в договорі фактично не визначено розмір пені, а зазначено лише загальну умову про те, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за договором замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ. Відповідач зазначає, що позивачем визначений помилковий період нарахування, у зв"язку з чим подав контррозрахунок. Відповідач наголошує на тому, що з об"єктивних причин не міг вчасно розрахуватись з позивачем. Разом з тим відповідач зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат не передбачено договором. Також, у випадку задоволення позовних вимог, відповідач просить суд врахувати його майновий стан та зменшити розмір штрафних санкцій до 50%.

27.05.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що в п. 8.3. договору вказано, що за порушення строків оплати нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Отже сторони встановили розмір пені та обмеження її розміру. Позивач вважає строки, визначені в позовній заяві, правильними та обґрунтованими. Також позивач зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати нараховані на суму простроченого відповідачем платежу у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач надав заперечення щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

06.06.2019 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що податкова накладна була зареєстрована позивачем 17.12.2018, про що свідчить квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, враховуючи положення п. 4.1. договору, строк для здійснення оплати виконаних позивачем робіт складає з 18.12.2018 по 28.01.2019. Тобто фактично датою оплати настає наступний банківський день з моменту реєстрації податкової накладної. На думку відповідача, позивач недоцільно стверджує про своє фінансове становище нібито з вини відповідача.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Трансмаш" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця", (замовник) укладено договір № ПР/П-181191/НЮ (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець власними силами, з використанням власного обладнання та матеріалів виконує послуги з капітального ремонту підбивочних блоків колійної машини ВПР-02 (далі - ремонт блоків), у кількості один комплект, згідно переліку робіт під час надання послуги з капітального ремонту підбивочних блоків колійної машини ВПР-02 (додаток №3), та надає гарантію на відремонтовані блоки, а замовник зобов"язується прийняти надані послуги з ремонту і оплатити їх.

Відповідно до п. 2.7. договору виконані послуги з ремонту блоків приймаються замовником шляхом підписання сторонами акту здавання-приймання наданих послуг, після проведення статичних випробувань на стенді виконавця, що підтверджується протоколом випробувань.

Згідно п. 2.8. договору підписаний уповноваженим представником виконавця акт здавання-приймання наданих послуг надається уповноваженому представнику замовника одночасно із документами, що підтверджують якість виконаного ремонту та використаних матеріалів.

За п. 3.1. договору, його ціна складає 1 776 900 грн. 00 коп., з ПДВ, та підтверджується протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1).

Згідно п. 3.2. договору вартість послуг з ремонту одного комплекту блоків визначається калькуляцією (додаток №2).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводять шляхом: 100% повна, грошова, безготівкова на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання наданих послуг та після отримання відповідного рахунку на сплату, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Акт здавання-приймання наданих послуг підписується уповноваженими представниками, що діють на підставі довіреності (п. 4.2. договору).

Замовник зобов"язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги з ремонту блоків (пп. 6.1.1. п. 6.1. договору).

Згідно п. 8.3. договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (п. 11.1. договору).

Сторони також підписали додатки №1 (протокол узгодження договірної ціни), №2 (калькуляція) та №3 (перелік робіт) до договору.

Позивач виконав передбачені договором роботи на загальну суму 1 776 900 грн. 00 коп., що підтверджується актом здачі-приймання послуг №Р/2 від 11.12.2018, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень (а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводять шляхом: 100% повна, грошова, безготівкова на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання наданих послуг та після отримання відповідного рахунку на сплату, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Дійсно, оплата має відбуватись не раніше реєстрації податкової накладної, але суд вважає помилковим висновок відповідача, що 30 банківських днів мають відраховуватись саме від дати реєстрації податкової накладної. За договором початок перебігу строку пов`язаний з датою підписання акту здачі-приймання, а не з датою реєстрації податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, акт здачі-приймання послуг №Р/2 був підписаний 11.12.2018. Отже відповідач повинен був здійснити оплату виконаних позивачем робіт до 25.01.2019 включно.

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна за цією господарською операцією вже була зареєстрована позивачем 17.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з 25.01.2019 відповідач не мав перешкод у виконанні свого обов`язку зі сплати вартості виконаних робіт.

Відповідач розрахувався за виконані позивачем роботи 01.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 1717697 від 01.04.2019 (проведене банком 01.04.2019). З наведеного вбачається, що відповідачем були порушені строки оплати, визначені договором.

На підставі п. 8.3. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 120 926 грн. 56 коп. за період з 23.01.2019 по 01.04.2019, застосовуючи при нарахуванні подвійну облікову ставку Національного банку України.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував на суму несвоєчасно здійсненої оплати і просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 10 077 грн. 21 коп. за період з 23.01.2019 по 01.04.2019 та інфляційні втрати у розмірі 26 742 грн. 34 коп. за період січень-лютий 2019.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору від 07.11.2018 № ПР/П-181191/НЮ, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався за виконані позивачем роботи 01.04.2019, порушивши строк оплати, визначений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 599 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом наведених статей Цивільного кодексу України день виконання зобов`язання не може входити до періоду прострочення його виконання, оскільки цього дня зобов`язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється.

День фактичної оплати заборгованості не включається до часу прострочення виконання грошового зобов`язання при здійсненні розрахунку пені, оскільки відповідний розрахунок здійснюється у днях, протягом яких не виконувалось (неналежно виконувалось) грошове зобов`язання. День фактичної оплати заборгованості не може вважатись днем, протягом якого не виконувалось грошове зобов`язання.

Згідно п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14 (надалі - Постанова № 14) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 1717697 від 01.04.2019 (проведене банком 01.04.2019) відповідач перерахував позивачу суму боргу в розмірі 1 776 900 грн. 00 коп.

Таким чином, 01.04.2019 зобов`язання відповідача з оплати виконаних позивачем робіт було припинене виконанням належним чином шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача. Тому відсутні правові підстави для нарахування пені за день, коли зобов`язання фактично було виконане.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Разом з тим, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на викладене, суд не застосовує положення договору про нарахування пені за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За розрахунком суду пеня, нарахована за період з 26.01.2019 (враховуючи початок прострочення виконання зобов"язання з оплати) по 31.03.2019, складає 113 916 грн. 33 коп. Розрахунок пені здійснений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, розмір пені за якою менше розміру пені, обчисленого на підставі 0,1%, як зазначено у договорі. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зауваження суду щодо періоду нарахування 3% річних аналогічні тим, що стосуються періоду нарахування пені.

За розрахунком суду 3% річних, нараховані за період з 26.01.2019 по 31.03.2019, складають 9 493 грн. 03 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

На відміну від пені за порушення зобов`язання, яка має бути передбачена або договором або конкретним законом, нарахування 3% річних прямо передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України та не потребує додаткового внесення до договору.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому суд вважає помилковими доводи відповідача про відсутність правових підстав для стягнення суми 3% річних через відсутність у договорі.

Згідно п. 3.2. Постанови № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже нарахування інфляційних втрат слід здійснювати з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (з лютого 2019).

За розрахунком суду інфляційні втрати, нараховані за лютий 2019, складають 8 884 грн. 50 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 113 916 грн. 33 коп. - пені, 9 493 грн. 03 коп. - 3% річних, 8 884 грн. 50 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені до 50%. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що його віднесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Відповідач вважає розмір нарахованої пені значним. Позовна заява не містить доводів про наявність у позивача збитків внаслідок прострочення грошового зобов"язання. На підтвердження викладених обставин відповідач долучив до відзиву інформацію щодо відправлення вантажів відносно Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", листи Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області за № 12-06/890 від 25.01.2019, за № 12-06/1473 від 14.02.2019р., облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовується з державного та місцевих бюджетів відносно Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за 2018 рік.

Позивач заперечував проти зменшення розміру пені та вказував, що в силу ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, для отримання неустойки за договором йому не треба доводити наявність збитків, завданих йому невиконанням або неналежним виконанням зобов"язання. Позивач наголошує, він є єдиним спеціалізованим підприємством України, яке протягом 70 років здійснює ремонт залізничної техніки. Основним замовником товариства є відповідач. Згідно всіх укладених з відповідачем договорів оплата проводиться за фактично виконані роботи, з відстроченням платежу. Однак відповідач оплату за виконані роботи здійснює з постійними затримками, що призводить до затримки поставки запасних частин і комплектуючих та порушення строків виконання робіт. Невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості унеможливлює сплату позивачем обов`язкових платежів. Це призводить до нарахування штрафних санкцій податковими органами.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов"язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд зазначає, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір нарахованої пені є невеликим порівняно із сумою несвоєчасно здійсненої оплати, відповідач в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надав суду поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку і невідповідності розміру пені наслідкам порушення, у зв"язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код в ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, код в ЄДРПОУ ВП: 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Трансмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 17, код в ЄДРПОУ 04832737) 113 916 грн. 33 коп. (сто тринадцять тисяч дев"ятсот шістнадцять грн. 33 коп.) пені, 9 493 грн. 03 коп. (дев"ять тисяч чотириста дев"яносто три грн. 03 коп.) 3% річних, 8 884 грн. 50 коп. (вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн. 50 коп.) інфляційних втрат та 1 984 грн. 41 коп. (одна тисяча дев"ятсот вісімдесят чотири грн. 41 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено - 01.07.2019