Рішення

від 26.06.2019 по справі 904/1721/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1721/19

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Мартич А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Центр", м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 26242грн. 09коп., пені в розмірі 9314грн. 83коп., 30% річних в розмірі 8929грн. 47коп., суму інфляційної складової в розмірі 2999грн. 46коп.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Центр" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 26242грн.09коп., пені в розмірі 9314грн.83коп., 30% річних в розмірі 8929грн.47коп., суму інфляційної складової в розмірі 2999грн.46коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати послуг з організації перевезення відправлень відповідно до договору №107732 від 21.03.2016р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 03.06.2019р.

27.05.2019р. від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що ним у позовній заяві помилково вказано та додано до позовної заяви договір про надання послуг з організації перевезення №107732 від 21.03.2016 з іншим контрагентом. У зв`язку з наведеним, позивач просить долучити до матеріалів справи правильну копію договору про надання послуг з організації перевезення відправлення №111741 від 26.04.2016р. Також, у поясненнях позивачем зазначено про здійснення відповідачем часткової оплати в сумі 11685грн 38 коп. в рахунок вартості наданих за договором послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019р. судове засідання відкладено на 26.06.2019р. у зв`язку з неявкою представників сторін.

Від позивача 05.06.2019р. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника за наявними у матеріалах справи документами.

У судовому засіданні, призначеному на 26.06.2019р., сторони участі своїх представників не забезпечили.

Відповідач про причини неявки його представника суд не повідомив, своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення 10.05.2019р. і 13.06.2019р. уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Центр" поштових відправлень з ухвалами суду від 02.05.2019р. та 03.06.2019р.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, але останній не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні та на подання відзиву на позов.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень сторонам були створені належні умови для надання доказів та заперечень.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведені норми чинного законодавства та з урахуванням заяви позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд установив наступне.

26.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Центр" (далі - замовник) укладено договір №111741 про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - договір).

За умовами пунктів 2.1. - 2.3. вказаного договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором. Експедитор надає замовнику послуги на умовах договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. договору, загальна ціна договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури. Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Так, на підтвердження наданих послуг позивач надав односторонньо підписані ним акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 37297грн. 47коп., а саме:

- акт №НП/3-0109865 від 20.10.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 17772грн. 50коп. (а.с.20);

- акт №НП/3-0114183 від 31.10.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 1213грн. 50коп. (а.с.21);

- акт №НП/3-0120056 від 10.11.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 2677грн. 50коп. (а.с.22);

- акт №НП/3-0123576 від 20.11.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 3146грн. 75коп. (а.с.23);

- акт №НП/3-0130096 від 30.11.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 6798грн. 00коп. (а.с.24);

- акт №НП/3-0132096 від 10.12.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 714грн. 22коп. (а.с.25);

- акт №НП/3-0138009 від 20.12.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 4915грн. 00коп. (а.с.26);

- акт №НП/3-0005668 від 20.01.2018р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 60грн. 00коп. (а.с.27).

Факт отримання відповідачем вказаних актів, які були направлені позивачем засобами поштового зв`язку у двох примірника разом із рахунками-фактурами на оплату та актом звірки взаєморозрахунків, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 28.02.2018р. уповноваженому представнику ТОВ "ВБК Центр" відповідного поштового відправлення (а.с. 29).

Однак, як стверджує позивач, відповідач своїх зобов`язань по поверненню підписаних актів та повній оплаті наданих послуг або по наданню у письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів у передбачені договором строки не виконав.

Таким чином, позивач відповідно до п. 5.3. договору вважає, що відповідач погодив надіслані акти та прийняв надані послуги без будь-яких зауважень, у зв`язку з чим у останнього виникло зобов`язання сплатити вартість наданих позивачем послуг.

Позивач зазначає, що заборгованість за надані послуги була пізніше визнана відповідачем шляхом здійснення часткової оплати в сумі 11685грн.38коп., у зв`язку з чим за відповідачем, який відмовляється від виконання своїх зобов`язань за договором, обліковується заборгованість в сумі 26242грн.09коп..

Тож, несплата відповідачем решти грошових коштів у сумі 26242грн.09коп. за надані послуги і стала причиною виникнення спору.

Зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №111741 від 26.04.2016р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) обов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. 929 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 5.1., 5.3. договору відповідач повинен був підписати надіслані позивачем акти наданих послуг та оплатити їх вартість упродовж двох днів з дати отримання цих актів - з 28.02.2018р., тобто у строк до 02.03.2018р. включно.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язань, визначених умовами договору, є таким, що настав.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов`язання, які випливають з договору та закону, то вимога позивача про стягнення з відповідача 26242грн.09коп. вартості наданих послуг підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами підпункту 6.3.1. пункту 6.3. договору за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач за порушення відповідачем узгоджених сторонами у договорі строків оплати наданих послуг нарахував та заявив до стягнення з нього пеню в сумі 9314грн. 83коп. за період з 22.04.2018р. по 22.04.2019р..

Перевіркою наведеного в позові розрахунку пені, судом виявлено його невідповідність умовам підпункту 6.3.1. пункту 6.3. в частині визначення позивачем кінцевої дати нарахування пені. Відповідно до пунктів 5.1., 5.3. договору зобов`язання по оплаті мало бути виконано відповідачем до 02.03.2018р. включно. А отже, узгоджений у сторонами у договорі річний строк для нарахування пені сплинув 02.03.2019р.

Тож, після здісненого судом перерахунку пеня на залишок заборгованості за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 22.04.2018р. (дати початку нарахування, визначеної позивачем) по 02.03.2019р. становить 7994грн. 85коп., з огляду на що суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині позову. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1319грн.98коп. слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 30% річних у сумі 8929грн. 47коп. за період з 05.03.2018р. по 22.04.2019р. та інфляційні нарахування у сумі 2999грн. 46коп. за період з березня 2018 року по лютий 2019 року.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 30% річних на загальну суму 8929грн. 47коп. судом встановлено його обгрунтованість та арифметичну правильність, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дослідженням розрахунку інфляційних збитків судом виявлено помилку у визначенні позивачем періоду їх нарахування.

Відповідно до пункту 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки відповідач згідно з умовами договору повинен був підписати надіслані позивачем акти наданих послуг та оплатити їх вартість у строк до 02.03.2018р., то розмір боргу з урахуванням індексу інфляції повинен визначатись виходячи з суми боргу, що існувала на останній день березня 2018 року, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з квітня 2018 року.

Після перерахунку інфляційні нарахування за період з квітня 2018 року по лютий 2019 року становлять 1999грн.51коп., тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань підлягає частковому задоволенню. Тож, у позовних вимогах про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 999грн.95коп. слід відмовити..

З огляду на вимоги ч.ч. 1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, своїми правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, будь-яких заперечень проти позову або доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводів позивача не спростував.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1827грн.15коп.

Керуючись нормами статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76-80, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Центр" про стягнення суми боргу в розмірі 26242грн.09коп., пені в розмірі 9314грн.83коп., 30% річних в розмірі 8929грн.47коп., суму інфляційної складової в розмірі 2999грн. 46коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Центр" (ідентифікаційний код: 33806480; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул.. Воскресенська, буд. 41, корп. А, оф. 214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (ідентифікаційний код: 31316718; місцезнаходження: 03131, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корп. 1, пов. 9) суму боргу в розмірі 26242грн.09коп., пеню в розмірі 7994грн.85коп., 30% річних в розмірі 8929грн.47коп., суму інфляційної складової в розмірі 1999грн.51коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827грн.15коп.

Відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 1319грн.98коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 999грн. 95коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 26.06.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 01.07.2019.

Суддя Р.Г. Новікова