Рішення

від 01.07.2019 по справі 904/1698/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1698/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛОВИЙ СОЮЗ САГО", м. Переяслав-Хмельницький, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ", смт. Покровське, Покровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 167 917,74 грн. за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0109/595 від 01.09.2018 року.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЛОВИЙ СОЮЗ САГО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" заборгованість у розмірі 167 917,74 грн. за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0109/595 від 01.09.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0109/595 від 01.09.2018 року, а саме відповідачем не сплачено грошові кошти за надані позивачем послуги.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (167 917,74 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було встановлено строк ухвалою суду від 02.05.2019 для надання відзиву на позовну заяву, однак останній не виконав вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019, відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЛОВИЙ СОЮЗ САГО" (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (далі - відповідач, замовник) укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0109/595 від 01.09.2018.

Відповідно до п. 1.1. договору перевізник зобов`язується на протязі усього строку дії цього договору за завданнями замовника у встановлені строки приймати і доставляти довірений йому замовником вантаж автомобільним транспортом до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу замовника, найменування, характеристика, кількість вантажу, адреси, дата та час (години) завантаження і розвантаження вантажу, найменування та реквізити вантажоодержувача, вартість послуги.

Згідно з пунктом 2.1 договору перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової заявки, у якій Сторони узгоджують всю необхідну для виконання умов цього Договору інформацію, а саме: найменування замовника: найменування характеристика, кількість вантажу; адреси, дата та час (години) завантаження і розвантаження вантажу; найменування та реквізити вантажоодержувача; вартість послуги.

У відповідності до п. 2.2. договору заявка на перевезення вантажів подається замовником не менше, ніж за одну добу до моменту подання автомобіля до пункту завантаження. У разі направлення перевізником на адресу замовника підписаної уповноваженою особою перевізника отриманої заявки, така заявка вважається погодженою Сторонами і прийнятою до виконання перевізником.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови спірного договору, що підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт:

- акт здачі-приймання робіт № 646 від 19.10.2018 на суму 55 046,08 грн.;

- акт здачі-приймання робіт № 662 від 16.11.2018 на суму 68 105,76 грн.;

- акт здачі-приймання робіт № 666 від 19.11.2018 на суму 31 104,16 грн.;

- акт здачі-приймання робіт № 668 від 19.11.2018 на суму 11 896,56 грн.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що надання послуг по цьому Договору фіксується двостороннім Актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками Сторін та повинен містити наступну інформацію: найменування замовника; найменування вантажу, дата і маршрут(и)/відстань перевезення; марка автомобіля, державний реєстраційний номер автомобіля і причепу: номер товарно-транспортної накладної; вартість перевезення.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що надані послуги з перевезення підтверджуються товарно-транспортною накладною, Актом виконаних робіт (послуг) і документами, що підтверджують передавання вантажу вантажоодержувачу з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу згідно чинного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.2. договору загальна сума цього Договору складається із сум вартостей підписаних обома Сторонами Актів виконаних робіт (послуг).

Проте, в порушення умов договору відповідач лише частково розрахувався за перевезення вантажу у сумі 114 516,70 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 28 від 04.04.2019 з вимогою сплатити суму заборгованості за надані послуги по перевезенню відповідно до умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0109/595 від 01.09.2018 у розмірі 167 917,74 грн. (а.с.20-21).

Однак, відповідач залишив претензію без відповіді та без задоволення.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги з перевезення вантажів становить 167 917,74 грн.

Згідно ч. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.5. договору у разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків передбачених п.п. 4.9., 4.10. та Розділом 6 цього договору, замовник зобов`язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Так, позивачем нараховано пеню за загальний період з 17.12.2018 по 14.01.2019 у розмірі 486,96 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені та період за який її було нараховано, судом встановлено, період нарахування є вірним, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню сумі визначеній позивачем - 486,96 грн.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 17.12.2018 по 14.01.2019 у розмірі 400,24 грн.

Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування 3% річних проведено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення трьох процентів річних в сумах визначених позивачем.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Що стосується витрат на послуги адвоката, то вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) Такі докази подаються до закінчення судових дебатів справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача було зазначено про витрати на послуги адвоката в позовній заяві.

Проте, позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката не надано перелік відповідних доказів, а саме договір про надання правової допомоги; акт приймання-передача наданих послуг; копії ордеру; платіжне доручення про оплату надання правової допомоги, на підставі чого стягуються витрати по оплаті на правничу допомогу, які є частиною судових витрат.

Враховуючи викладене, в частині задоволення вимог щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті на правничу допомогу відмовити.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (53600, Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. 40 років Жовтня, 17-А, код ЄДРПОУ 30699186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛОВИЙ СОЮЗ САГО" (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 57, оф. А4, код ЄДРПОУ 40477595) - 167 917,74 грн. - основного боргу, 486,96 грн. - пені, 400,24 грн. - 3% річних та 1 921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В частині вимог про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛОВИЙ СОЮЗ САГО" (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 57, оф. А4, код ЄДРПОУ 40477595) судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн. відмовити .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2019

Суддя В.Г. Бєлік