Рішення

від 26.06.2019 по справі 910/5768/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2019Справа № 910/5768/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70 А, код ЄДРПОУ 20033533)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТА" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35253279)

про відшкодування збитків у розмірі 19 785,06 грн.

Без виклику представників учасників процесу.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Cтрахова компанія "УНІКА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТА" ( далі - відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 19 785,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору № 030140/4600/0000117 від 25.04.2016 добровільного страхування наземного транспорту здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Land Rover", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому до нього відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженнями позивача, обов`язок з відшкодування шкоди в розмірі 19 785,06 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

18.06.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України, ухвала суду від 11.05.2019 отримана позивачем - 14.05.2019, відповідачем також - 14.05.2019.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст.979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

25.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "УНІКА" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування № 030140/4600/0000117, відповідно до якого застрахованим транспортним засобом є "Land Rover", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є учасником дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом п. 1.2.1 договору, страховими ризиками є а) незаконне заволодіння, б) дорожньо-транспортна пригода, в) протиправні дії третіх осіб, г) стихійне лихо, д) пожежа, е) інші випадки.

Згідно п. 1.2.7 договору № 030140/4600/0000117 від 25.04.2016 даний договір діє з 26.04.2016 до 25.04.2017.

23.09.2016 у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Land Rover", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу "MERSEDES-BENZ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 28.10.2016 у справі № 754/12383/16-п (провадження № 3/754/3990/16) водія ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 23.09.2016 страхувальник звернувся до позивача з заявою № 00203781 про подію, що має ознаки страхового випадку за договором № 030140/4600/0000117 від 25.04.2016.

Згідно рахунку № С000032187 від 13.10.2016 про оцінку автомобіля "Land Rover", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який виставлений ТОВ "Автолайф центр", матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Land Rover", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді становить 30 523,92 грн.

Як вбачається зі страхового акту № 00203781 від 25.10.2016 та наказу про виплату страхового відшкодування № 00203781 від 26.10.2016, страховиком здійснено розрахунок та прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 30 523,92 грн.

28.10.2016 позивачем на виконання умов добровільного страхування № 030140/4600/0000117 від 25.04.2016, приймаючи до уваги заяву страхувальника, було перераховано на рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю "Автолайф центр" страхове відшкодування на суму 30 523,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 038273 від 28.10.2016.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" ,до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки. У відповідності до вимог ст. 58, 64 ЦПК України, фактично понесені витрати Позивачем доводяться, письмовими доказами - копіями платіжного доручення про сплату страхового відшкодування.

Згідно з Постанови Київського апеляційного суду від 11.02.2019 року по справі № 753/22693/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.11.2018 року у справі за позовом ПрАТ СК`УНІКА до ОСОБА_4 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, судом встановлено факт того, що ОСОБА_4 був працевлаштований в ТОВ ТА .

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ЗАТ СГ ТАС за полісом № АІ8697749.

Згідно з статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Закон), відшкодування шкоди, заподіяної третій особі при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, в межах ліміту страховою компанією ЗАТ СГ ТАС року було здійснено виплату у розмірі 10 738,86 грн.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, зазначається, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування позивач отримав право вимоги на таке відшкодування.

Сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач позивачу складає 19 785,06 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 151/УН від 28.02.2019 про виплату суми заборгованості у розмірі 19 785,06 грн.

За доводами позивача, станом на дату подачі позовної заяви зобов`язання з погашення регресної заборгованості в повному обсязі не виконано.

Доказів сплати відповідачем суми 19 785,06 грн. також суду не надано.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю підстав, на думку позивача, для стягнення з відповідача понесених ним витрат як з особи, яка відповідальна за шкоду, заподіяну її працівником.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

Факт вини водія ОСОБА_4 . підтверджується постановою Деснянського районного суду міста Києва від 28.10.2016 у справі № 754/12383/16-п (провадження № 3/754/3990/16).

При цьому, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Позивач в обґрунтування підстав заявлення вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТА" посилається на норму частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №6 229цс14 та від 21.09.2016 у справі №6-933цс16.

З матеріалів справи вбачається, що на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди 23.06.2016 третя особа, ОСОБА_4 , перебував на посаді водія Товариства з обмеженою відповідальністю "ТА", що підтверджується наданим позивачем наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТА" № 2-К від 14.01.2015.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт наявності трудових відносин між відповідачем та третьою особою на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди 23.06.2016. При цьому, відповідачем не висловлено заперечень та не спростовано обставин виконання ОСОБА_4 своїх трудових обов`язків на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що у даному випадку особою, відповідальною за завдані збитки, відповідно до положень частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТА".

На підставі викладеного, звернення Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "УНІКА" з розглядуваним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТА" про відшкодування збитків у розмірі 19 785,06 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, п.2 ч.1 ст. 231, 232- 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТА" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35253279) на користь Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70 А, код ЄДРПОУ 20033533) 19 785 (дев`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 06 коп. основного боргу та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.06.2019.

Суддя Н. І. Ягічева