Рішення

від 01.07.2019 по справі 910/5673/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2019Справа № 910/5673/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісі Лінк" (61166, м. Харків, вул. Серпова 4, офіс 309)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корп Сервіс" (03142, м. Київ, вул. Академіка Доброхотова 15, кв. 70)

про стягнення заборгованості 105 456,40 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісі Лінк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корп Сервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 105 456,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки №1410 від 14.02.2019, а саме в частині своєчасної та повної оплати за поставлений згідно експрес-накладної №20400119956076 від 19.02.2019 товар, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 105 456,40 грн., з яких: 99 360,00 грн. - основний борг; 400,16 грн - 3% річних; 894,24 грн. - інфляційні втрати та 4 802,00 - пеня.

06 травня 2019 року, з урахування протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2019, було здійснено автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого позовна заява передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5673/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачам строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

Станом на 12.06.2019 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісі Лінк" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корп Сервіс" (далі - покупець, відповідач) було укладеного договір №1410 поставки (далі- договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар у кількості, відповідної якості і за ціною в порядку і строки, передбачені даним договором, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому договорі (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, кий поставляється згідно з цим договором, вказується у відповідних накладних на товар, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору загальна вартість поставленого за цим договором товару визначається на підставі всієї вартості товару, зазначеної в накладних на товар, за якими покупцем був отриманий товар.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару своїми силами і за свій рахунок, відповідно до базисних умов поставки D.D.P (Правила Інкотермс в редакції 2010 року) на склад Покупця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, буд.30 (п. 2.3. договору).

Пунктом 2.4. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту подачі покупцем заявки на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено сторонами.

Згідно п.п. 2.5., 2.6. договору поставка вважається завершеною з "моменту отримання товару Покупцем.

Право власності на товар та ризик випадкового знищення, пошкодження товару переходить від постачальника до покупця в момент його фактичної передачі покупцю. Передача товару оформляється шляхом проставлення відмітки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи покупця.

У відповідності до п. 3.2. договору оплата за цим договором здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 5 (п`яти) календарних дня з дати поставки партії товару.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, і діє до 31 грудня 2019 року (п. 10.1. договору).

Специфікацією №1, що є додатком до договору поставки, сторони погодили найменування та комплектність товару (Ноутбук Apple А1708 MacBook Pro 13,3" Retina Space Grey (MPXQ2RU/A), Мишка Apple A1657 Wireless Magic Mouse 2 (MLA02Z/A)), кількість та ціну (ноутбук (2шт.) - 39 066,65грн, мишка (2 шт.) - 2 333,35 грн), а також загальну вартість (99 360,00 грн з ПДВ).

Так, на виконання умов вказаного договору від відповідача було отримано заявку №1410 від 14.02.2019 на поставку вищевказаного товару в строк до 22.02.2019.

19.02.2019 експрес-накладною ТОВ Нова Пошта №20400119956076 на адресу відповідача було поставлено обумовлений товар.

Факт поставки і отримання вказаного товару відповідачем підтверджується підписом на вищевказаній експрес-накладній уповноваженої особи покупця - Долиніної М.В., яка діє на підставі довіреності від 12.02.2019.

В свою чергу, відповідачем згідно умов п. 3.2. договору оплати за поставлений товар в сумі 99 360,00 грн здійснено не було.

Таким чином, за доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений 19.02.2019 товар, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 99 360,00 грн та підставою для нарахування пені у розмірі 4 802,00 грн, 3 % річних у розмірі 400,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 894,24 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов до висновку, що останні за своєю правовою природою він є договорами поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №1410 від 14.02.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар, визначений у Специфікації №1, на загальну суму 99 360,00 грн, що підтверджується експрес-накладною №20400119956076 від 19.02.2019.

Зі змісту даної експрес-накладній вбачається, що остання міститься підпис Долиніної Марини Володимирівни , яка є уповноваженою Товариством з обмеженою відповідальністю "Корп сервіс" на отримання поштових відправлень згідно довіреності від 12.02.2019.

Тобто, вищевказаними документами підтверджується, що позивач належним чином виконав умови договору по поставці товару, а відповідач в свою чергу без жодних заперечень щодо кількості та якості отримав вказаний товар.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, у п. 3.2. договору сторони передбачили, що оплата здійснюється відповідачем на умовах відстрочення платежу протягом 5 календарних дня з дати поставки партії товару.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 3.2 договору, виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті товару за договором повинно було бути здійснено не пізніше 25.02.2019.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором №1410 від 14.02.2019 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 99 360,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з неналежним виконання договірних зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 802,00 грн, що нарахована за період з 26.02.2019 по 15.04.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення (п. 7.1.1 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що останній був здійснений із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, що не відповідає умов п. 7.1.1. договору, а тому, за перерахунком суду, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 2 400,96 грн. Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення 3 % річних у розмірі 400,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 894,24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісі Лінк".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корп Сервіс" (03142, м. Київ, вул. Академіка Доброхотова 15, кв. 70, ідентифікаційний код 42554487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісі Лінк" (61166, м. Харків, вул. Серпова 4, офіс 309, ідентифікаційний код 31799566) основний борг у розмірі 99 360 (дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн 96 коп., 3 % річних у розмірі 400 (чотириста) грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 1 877 (одна тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн 26 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.07.2019

Суддя Л.Г. Пукшин