Рішення

від 26.06.2019 по справі 924/487/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2019 р. Справа № 924/487/19

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Яроцький А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Пилип`юка Олександра Володимировича с. Баламутівка Ярмолинецького pайону Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Вестер" м. Хмельницький

про стягнення 155 446,21 грн., з яких 131 482,04 грн. основного боргу, 1502,00 грн. 3% річних, 17935,60 грн. пені, 4526,57 грн. втрат від інфляції

Представники сторін:

від позивача: Кармаліта Т.В. - представник згідно ордеру від 22.05.2019р.

від відповідача: Підлісний О.В. - представник згідно ордеру від 25.06.2019р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі .

На адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Пилип`юка Олександра Володимировича с. Баламутівка Ярмолинецького pайону Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Вестер" м. Хмельницький про стягнення 155 446,21 грн., з яких 131 482,04 грн. основного боргу, 1502,00 грн. 3% річних, 17935,60 грн. пені, 4526,57 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2019 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 27.05.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

У судовому засіданні 25.06.2019р. за письмовою заявою сторін закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті, з ухваленням відповідного рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 131 482,04 грн. основного боргу, 1502,00 грн. 3% річних, 17935,60 грн. пені, 4526,57 грн. втрат від інфляції на підставі договору поставки №ДГ-0000069 від 27.04.2016р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання вищевказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 191 099,83 грн. згідно з видатковими накладними долученими до позовної заяви. В порушення зобов`язань з оплати товару у домовлений строк відповідач сплатив частково 59617,79 грн., внаслідок чого утворився борг в розмірі 131 482,04 грн. Оскільки відповідачем прострочено грошове зобов`язання позивач просить суд стягнути на підставі ст. 625 ЦК України, ст. 230 ГК України та Закону України Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань 1502,00 грн. 3% річних, 17935,60 грн. пені за період з 02.01.2019р. по 21.05.2019р., та 4526,57 грн. втрат від інфляції за січень - квітень 2019 року.

Представником позивача 21.06.2019р. подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати боргу відповідачем, зокрема копій банківських виписок від 04.02.2019р. та від 26.03.2019р.

У поданому 18.06.2019р. відзиві відповідач визнав факт укладення спірного договору, отримання на підставі останнього товару та існування станом на 14.06.2019р. боргу в розмірі 131 482,04 грн. Водночас, відповідач зазначив про відсутність заперечень щодо правових та фактичних підстав стягнення 3% річних та інфляційних втрат. З посиланням на ст.ст. 547, 549, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання" заперечує щодо задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 17935,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, висвітлені в позовній заяві, з підстав, наведених в ній, просить суд її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позицію викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у задоволенні пені.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин .

27.04.2016р. між ФОП Пилип`юк Олександром Володимировичем (продавець) та "ТК "Вестер" (покупець) укладено договір поставки №ДГ-0000069, за умовами якого продавець згідно даного договору зобов`язується передати покупцю товар (у том числі: запасні частини для автотракторної спецтехніки, масла, супутні товари тощо, надалі - товар) в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на встановлених договором умовах.

Загальна сума договору складає орієнтовно 100 000 грн. Остаточна загальна сума договору визначається як сума вартості всіх поставлених партій товару за цим договором (п. 1.2 договору).

У п.п. 2.1, 2.2 договору визначено, що договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх виконання. Якщо одна із сторін в тижневий строк по закінченню терміну дії договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на наступний рік.

Згідно з п. 3.1 договору покупець зобов`язується проводити попередню оплату за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно даних рахунків. Допускається проведення оплати готівкою шляхом внесення відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Продавець передає покупцеві товар окремими партіями на умовах EXW - склад продавця в м. Хмельницькому із наявного в продавця асортименту та кількості на протязі 10-ти робочих днів з моменту надходження замовлення від покупця. Датою передачі (придбання) товару є дата виписки видаткової накладної. Приймання товару здійснюється покупцем за кількістю та якістю згідно інструкцій П-6 і П-7 та договору. Підтвердженням прийому товару є підпис уповноваженого представника покупця у видатковій накладній на отримання товарно-матеріальних цінностей. Присутність представника продавця при прийомі продукції по кількості і якості є обов`язковою (розділ 4 договору).

За змістом п.п. 6.1, 6.2 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні збитки (в т.ч. втрачену вигоду). Сторона по договору може вимагати розірвання договору і відшкодування збитків, якщо інша сторона не виконує своїх зобов`язань по договору.

Накладні, за якими поставляється товар за договором, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до договору, що підписані повноваженими представниками сторін, вважаються невід`ємною частиною цього договору. Документи, що завірені підписами уповноважених осіб та печатками і передані факсимільним зв`язком, мають юридичну силу для сторін (п. 7.3 договору).

Договір №ДГ-0000069 від 27.04.2016р. підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 191 099,83 грн. , що підтверджується видатковими накладними №РН-0001782 від 18.12.2018р. на суму 63790,25 грн., №РН-0001785 від 19.12.2018р. на суму 16696,32 грн., №РН-0001786 від 19.12.2018р. на суму 6120,77 грн., №РН-0001793 від 20.12.2018р. на суму 9102,90 грн., №РН-0001744 від 10.12.2018р. на суму 30712,92 грн., №РН-0001764 від 13.12.2018р. на суму 19998,88 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив про часткову сплату відповідачем боргу за отриманий товар в сумі 59617,79 грн., внаслідок чого виник борг у розмірі 131482,04 грн., що підтверджено відповідачем у відзиві від 14.06.2019р.

03.05.2019р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату 131482,04 грн. протягом трьох днів з дати отримання даної претензії, однак остання залишена без будь-якого реагування.

Оскільки відповідач повністю не розрахувався за отриманий товар, позивач просить стягнути з нього недоотриману суму вартості поставленого товару в розмірі 131482,04 грн.

В свою чергу, окрім заборгованості за отриманий товар на підставі договору №ДГ-0000069 від 27.04.2016р., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та втрати від інфляції, про що звернувся з відповідним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.04.2016р. між ФОП Пилип`юк Олександром Володимировичем (продавець) та ТОВ "ТК "Вестер" (покупець) укладено договір поставки №ДГ-0000069, у відповідності до якого продавець зобов`язується передати покупцю товар (у том числі: запасні частини для автотракторної спецтехніки, масла, супутні товари тощо, надалі - товар) в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на встановлених договором умовах.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на суму 191 099,83 грн., що підтверджується видатковими накладними доданими до матеріалів справи та не оспорюється сторонами.

У п. 3.1 договору сторони узгодили, що покупець зобов`язується проводити попередню оплату за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно даних рахунків. Допускається проведення оплати готівкою шляхом внесення відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем частково оплачено отриманий товар на суму 59617,79 грн., що не заперечується сторонами.

Докази оплати відповідачем решти заборгованості в сумі 131 482,04 грн. за поставлений товар в матеріалах справи відсутні.

За змістом ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З огляду на доведеність порушення відповідачем основного зобов`язання з своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, відсутність в матеріалах справи доказів сплати 131 482,04 грн., враховуючи визнання відповідачем суми основного боргу, суд вважає заявлені позовні вимоги в частині стягнення 131 482,04 грн. основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України та ст. 230 ГК України 1502,00 грн. 3% річних, 17935,60 грн. пені за період з 02.01.2019р. по 21.05.2019р., та 4526,57 грн. втрат від інфляції за січень - квітень 2019 року.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи відсутність передбаченого сторонами у договорі №ДГ-0000069 від 27.04.2016р. обов`язку відповідача щодо сплати пені за прострочення сплати за поставлений позивачем товар, не доведеність позивачем передбаченого у актах цивільного законодавства розміру неустойки для стягнення з відповідача у даних правовідносинах, у стягненні 17935,60 грн. пені належить відмовити.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що останні нараховані в межах максимального розміру за заявлений період, а тому вимоги про стягнення з відповідача 1502,00 грн. 3% річних, 4526,57 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача 131 482,04 грн. основного боргу, 1502,00 грн. 3% річних, 4526,57 грн. втрат від інфляції. У стягненні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця Пилип`юка Олександра Володимировича с. Баламутівка Ярмолинецького pайону Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Вестер" м. Хмельницький про стягнення 155 446,21 грн., з яких 131 482,04 грн. основного боргу, 1502,00 грн. 3% річних, 17935,60 грн. пені, 4526,57 грн. втрат від інфляції задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Вестер" (29015, м. Хмельницький, просп. Миру, буд.. 99, корп. 101, оф. 16, код ЄДРПОУ 39752216) на користь фізичної особи-підприємця Пилип`юка Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 131 482,04 грн. основного боргу, 1502,00 грн. 3% річних, 4526,57 грн. втрат від інфляції, 2062,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 01.07.2019р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2-3 - позивачу - АДРЕСА_1;

АДРЕСА_2)

4 - відповідачу - (29015, м. Хмельницький, вул. Пр.Миру, 99, корп. 101, офіс 16)

Всім рекомендованим з повідомленням.