Рішення

від 01.07.2019 по справі 320/1561/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2019 року м. Київ справа № 320/1561/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням уточненого адміністративного позову):

- визнати неправомірними дії відповідача щодо ухилення від сплати пенсійних виплат;

- зобов`язати відповідача негайно провести виплату позивачу пенсійних виплат за червень-липень 2018 р. та допустити негайне виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. За період червень-липень 2018 р. їй припинено виплату пенсії з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що припиненням виплати пенсії порушено право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 7 червня 2019 р.

11 травня 2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав і просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 1 липня 2014 р. та одержує пенсію по втраті годувальника згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції. ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Стверджує, що ними отримано певну інформацію про осіб, які були тривало відсутні за місцем проживання, у зв`язку з чим було призупинено з 1 червня 2018 р. позивачу виплату пенсій до з`ясування обставин. Поновлення виплати пенсій проводиться відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішнього переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання і здійснюється за рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, за результатами проведення перевірки комісія приймає рішення про відновлення (або відмові у відновленні) виплат. Після надходження 2 липня 2018 р. рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, створеної при управлінні соціального захисту населення Баришівської РДА, щодо призначення соціальної виплати позивачу, виплату пенсії позивачу було поновлено з 1 червня 2018 р. в повному обсязі. Пенсію за червень і липень поточного року буде виплачено з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365.

7 червня 2019 р. від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. У цей же день до суду надійшло клопотання відповідача про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 7 червня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є громадянином України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 . Позивач є пенсіонером за віком та ветераном праці, має свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_2.

Позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу згідно з довідкою від 26 грудня 2016 р. № 36 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . Позивач перебував на обліку у Баришівському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду Київської області, що підтверджується копією пенсійної справи.

Позивач перебуває на обліку в управлінні з 1 липня 2014 р. та одержує пенсію по втраті годувальника згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Електронна пенсійна справа надійшла до відповідача 28 серпня 2014 р. з УПФУ в Петровському районі м. Донецька. Згідно з довідкою, яка видана Баришівським управлінням соціального захисту населення № 45 від 17 жовтня 2014 р., позивача взято на облік як таку, яка перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції).

У подальшому позивач звернувся із заявою до відповідача щодо причин невиплати пенсії.

13 листопада 2018 р. відповідачем надіслано позивачу лист за № 7351/05, в якому повідомлено про відсутність підстав для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, оскільки третьою особою було підтверджено факт проживання за адресою, яка зазначена в довідці.

Листом відповідача від 16 жовтня 2018 р. № 772/М-01 позивача повідомлено, що оскільки пенсійний фонд отримав певну інформацію про осіб, які були тривало відсутні за місцем проживання, позивачу було призупинено з 1 червня 2018 р. виплату пенсій до з`ясування обставин. Поновлення виплати пенсій проводиться відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, здійснюється за рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. За результатами переведення перевірки комісія приймає рішення про відновлення (або відмові у відновленні) виплат.

Цим листом позивача повідомлено, що після надходження 2 липня 2018 р. рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, створеної при управлінні соціального захисту населення Баришівської РДА щодо призначення соціальної виплати позивачу, виплату пенсії позивачу було поновлено з 1 серпня 2018 р. в повному обсязі. Пенсію за червень і липень поточного року буде виплачено з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365.

Позивач звернулася із зверненням до Головного управління ПФУ у Київській області. Листом Головного управління ПФУ у Київській області від 9 січня 2019 р. позивачу повідомлено, що за інформацією Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області виплату пенсії позивачу призупинено з 1 червня 2018 р. на підставі інформації, отриманої з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають держаний кордон, щодо яких встановлено тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання. Так, згідно з рішенням Комісії, яке надійшло до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області 2 липня 2018 р., виплату пенсії позивача відновлено у серпні 2018 р. Виплата пенсії за червень-липень 2018 р. буде проведена позивачу з урахуванням вимог Постанови № 365.

Позивач вважає дії відповідача щодо не виплати пенсії за період з червень 2018 р. по липень 2018 р. протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) закріплено гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Як убачається із ст.7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою, та наявність рахунку в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (п.1).

Відповідно до вимог ст. 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх … у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право детально регламентовано у Законах України № 1788-XII від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та № 1058-IV від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянином України та відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV набула право на отримання пенсії за віком, яка була їй призначена пенсійним фондом, зазначений факт не є спірним у цій справі.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачено частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено на підставі документів пенсійної справи, що позивачу припинено виплату пенсії з червня 2018 р. по липень 2018 р.

Надаючи правову оцінку факту припиненню виплати пенсії позивачу, суд бере до уваги таке.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У матеріалах цієї адміністративної справи відсутні будь-які докази щодо підстав, з яких органом ПФУ припинено виплату пенсії позивачу за період червня 2018 р. - липня 2018 р. Відсутні, зокрема, документальні підтвердження й про те, що ці виплати припинилися або у зв`язку з переїздом позивача до тимчасово окупованої території України, або через скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. Отже, припинення виплати пенсії позивачу за вказаний період не ґрунтувалося на рішенні органа ПФУ, прийнятого відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV (далі - Закону № 1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до вимог статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У листі від 13 листопада 2018 р. № 7351/05 відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 365 та вказує, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період (невиплачена пенсія за період з червня 2018 р. по липень 2018 р.) обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що зазначений відповідачем Порядок на цей час не прийнято.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Суд наголошує, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що припинення виплат пенсії у зв`язку з відсутністю окремого Порядку не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може обмежувати встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з червня 2018 р. по липень 2018 р. було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за період з червня 2018 р. по липень 2018 р. та зобов`язання Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з червня 2018 р. по липень 2018 р., підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про допущення негайного виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд враховує, що пенсійні виплати позивачу є періодичними, здійснюються з коштів Пенсійного фонду України, а тому дійшов висновку, що клопотання позивача про допущення рішення про поновлення виплати пенсії за віком до негайного виконання у межах суми стягнення пенсії за один місяць підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було не виплачено пенсію позивачу за період з червень 2018 р. по липень 2018 р., отже порушено права позивача на отримання пенсії та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії та бездіяльність відповідача були протиправними. Право позивача на отримання пенсії порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 26 березня 2019 р. № 37 позивачем сплачено судовий збір на суму 768 грн. 40 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 40383617) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) пенсії за червень - липень 2018 р.

Зобов`язати Баришівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 40383617) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) заборгованість з пенсії за період з червня 2018 р. по липень 2018 р.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) у межах суми стягнення пенсії за один місяць

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 40383617) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач - Баришівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, адреса: вул. Центральна, 3, смт. Баришівка, Баришівського району, Київської області, 07501, код ЄДРПОУ - 40383617.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду - 1 липня 2019 року.