Ухвала

від 01.07.2019 по справі 360/2450/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2450/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши матеріали позовної заяви Голови комісії з реорганізації Донбаського державного технічного університету Поркурян Ольги Вікторівни до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0003615006,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Голови комісії з реорганізації Донбаського державного технічного університету Поркурян Ольги Вікторівни (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області № 0003615006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до Донбаського державного технічного університету.

Ухвалою від 18 червня 2019 року позовну заяву Голови комісії з реорганізації Донбаського державного технічного університету Поркурян Ольги Вікторівни до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0003615006 залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та її копії для вручення відповідачу, заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

26 червня 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 34021/2019 від позивача надійшла заява від 26 червня 2019 року № 480/12, в якій представник позивача зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Так, стаття 102 Податкового кодексу України дозволяє звертатись до адміністративного суду України протягом 1095 днів.

Нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, є приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Аналіз пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України свідчить про те, що ці норми по різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання. По-перше, відрізняється тривалість строку, протягом якого платник податків має право звернутися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу. По-друге, передбачений пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк розпочинає свій перебіг від дня, що настає за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу. А строк, установлений пунктом 56.19 цієї ж статті Податкового кодексу України, починає відлік з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. При цьому на момент початку перебігу строку для судового оскарження за правилами пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічний строк згідно з приписами пункту 56.18 цієї ж статті є таким, що вже розпочався.

Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України , зокрема, слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. При прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

Також у листі Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2011 року № 945/11/13-11 Про застосування строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин зазначено, що статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов`язань, які становлять 1095 днів.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення- рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Таким чином, з 1 січня 2011 року строк звернення платників податків до адміністративного суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів.

З урахуванням викладеного позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, судом встановлено таке.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Суд не погоджується з твердженням позивача, щодо застосування до спірних правовідносин положень 56.18 статті 56 та статті 102 Податкового кодексу України з огляду на таке.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

За положеннями частини другої статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону № 2464-VI є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 Закону № 2464-VI.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI.

За положеннями пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цей Кодекс не регулює питання зокрема погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1.3 статті 1 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що єдиний внесок, його правова природа, мета та сфера регулювання тощо складають окремий правовий інститут. Нарахування, обчислення, сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідальність за порушення строків його сплати регулюються виключно Законом № 2464-VI, натомість положення Податкового кодексу України жодного відношення до спірного рішення суб`єкта владних повноважень не мають.

Буквальне тлумачення пункту 56.18 статті 56, статті 102 Податкового кодексу України, на положення яких посилається позивач, дає підстави для висновку, що ці норми застосовуються виключно до платників податків, яких в жодному разі не можна ототожнювати із платниками єдиного внеску. Рішення органу доходів і зборів щодо сплати єдиного внеску (вимоги), рівно як і рішення про застосування штрафу за порушення вимог Закону № 2464-VI, які складаються відносно платників єдиного внеску на підставі статті 25 цього Закону, жодного відношення до оподаткування (сплати податків) не мають.

Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону № 2464-VI, строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 812/1673/17 (провадження №К/9901/46455/18) (№ рішення в ЄДРСР 74204010).

В заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не зазначено жодного обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Окрім того, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви щодо зазначення правильного номера оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене позивачем у строк, встановлений судом, не усунуто недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на вищевикладене, позовна заява Голови комісії з реорганізації Донбаського державного технічного університету Поркурян Ольги Вікторівни до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0003615006 підлягає поверненню у зв`язку з не усуненням недоліків.

Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Голови комісії з реорганізації Донбаського державного технічного університету Поркурян Ольги Вікторівни до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0003615006 повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.І. Чернявська