Ухвала

від 24.06.2019 по справі 201/17346/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

24 червня 2019 року

м. Київ

справа №201/17346/16-ц

провадження № 61-9190ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2019 року, постановлену у складі судді Каратаєва Л. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу Дніпропетровський педагогічний коледж Дніпропетровської обласної ради про стягнення не нарахованої та недоплаченої суми стипендії та інфляційних витрат,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального вищого навчального закладу Дніпропетровський педагогічний коледж Дніпропетровської обласної ради (далі - КВНЗ Дніпропетровський педагогічний коледж Дніпропетровської обласної ради) про стягнення не нарахованої та недоплаченої суми стипендії та інфляційних витрат.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з КВНЗ Дніпропетровський педагогічний коледж Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 ненараховану та несплачену стипендію у сумі 19 439 грн 36 коп. та інфляційні витрати у сумі

16 523 грн 41 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про виправлення описки у рішенні суду від 23 березня 2017 та просила замінити назву навчального закладу (найменування відповідача) з КВНЗ Дніпропетровський педагогічний коледж Дніпропетровської обласної ради на Дніпропетровський педагогічний коледж Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня

2017 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2017 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2017 року.

Ухвала суду мотивована тим, що заявник звернулася до суду з апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а тому, керуючись частиною другою статті 358 ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , в якій вона просила скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2019 року, направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 було залишено без руху у зв`язку із пропуском строку на касаційне оскарження.

У червні 2019 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію оскаржуваної ухвали апеляційного суду вона отримала 09 квітня

2019 року. На підтвердження зазначеного надала копію конверту з Дніпровського апеляційного суду, згідно відомостей штрихкодового ідентифікатора якого, копію оскаржуваної ухвали їй вручено особисто

09 квітня 2019 року.

За змістом частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Ураховуючи наведене, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їй оскаржуваного судового рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження Дніпровський апеляційний суд помилково застосував частину другу статті 358 ЦПК України (у редакції після 15 грудня 2017 року), оскільки згідно із Перехідними положеннями ЦПК України у редакції Закону України

№ 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів мав застосувати частину третю статті 297 ЦПК України 2004 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Згідно підпункту 13 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Із апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 23 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася у лютому 2019 року, тобто на момент вчинення нею такої процесуальної, чинним є ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків : 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд правильно застосував положення частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції після 15 грудня 2017 року) та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки, із апеляційною скаргою вона звернулася з пропуском строку майже на два роки та не зазначила обставин непереборної сили, за наявності яких можливе апеляційне оскарження судового рішення.

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенціївправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі Нешев проти Болгарії від 24 жовтня 2004 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2019 року постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п`ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2019 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу Дніпропетровський педагогічний коледж Дніпропетровської обласної ради про стягнення не нарахованої та недоплаченої суми стипендії та інфляційних витрат , відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник