Постанова

від 25.06.2019 по справі 911/257/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. Справа№ 911/257/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.06.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ставищенської селищної ради

на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 (повний текст складено 20.02.2019)

у справі №911/257/19 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Бакуна Володимира Миколайовича

до Ставищенської селищної ради

про зобов`язання передати у власність земельні ділянки

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Бакун Володимир Миколайович (далі - позивач або ФОП Бакун В.М.) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.02.2019) до Ставищенської селищної ради (далі - відповідач) прo визнання за Фізичною особою-підприємцем Бакуном Володимиром Миколайовичем права власності на земельну ділянку загальною площею 1,0992 га кадастровий номер 3224255100:01:045:0014, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Ставищенської селищної ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 9, та земельну ділянку загальною площею 1,6801 га кадастровий номер 3224255100:01:045:0702, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Ставищенської селищної ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 16.

За твердженнями позивача, він у 2017 році набув у власність нежитлову будівлю гаражу площею 994,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 9 та нежитлову будівлю, літ. Ні (свинарник-роділка), площею 1 068,80 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський р - н , смт. Ставище , вул. Польова, буд. 45, корп. 16, а тому до нього на підставі частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 120 Земельного кодексу України також перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, в розмірі, що зайняті будівлями та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі №911/257/19 позов задоволено повністю.

Визнано за Фізичною особою-підприємцем Бакуном Володимиром Миколайовичем право власності на: земельну ділянку загальною площею 1,0992 га, кадастровий номер 3224255100:01:045:0014, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Ставищенської селищної ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 9, та земельну ділянку загальною площею 1,6801 га кадастровий номер 3224255100:01:045:0702, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Ставищенської селищної ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 16.

Судом встановлено, що у зв`язку з набуттям права власності на господарські будівлі, до позивача перейшло право на земельні ділянки, на яких розташована відповідна нерухомість, яке належало попередньому власнику нерухомості. Водночас, оскільки спірні земельні ділянки належали попередньому власнику нерухомості (Колективному сільськогосподарському підприємству Хлібороб ) на праві колективної власності, позивач після набуття права на земельні ділянки, з метою здійснення необхідних дій щодо реєстрації права власності на земельні ділянки, звернувся до відповідача із заявою про вирішення питання переоформлення та реєстрації права власності на земельні ділянки господарського двору, на яких розміщені належні позивачу господарські будівлі, на що отримав відмову відповідача, яка не ґрунтується на нормах законодавства, що підлягає до застосування у спірних правовідносинах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 07.03.2019 (про що свідчить відмітка Господарського суду Київської області) Ставищенська селищна рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі №911/257/19 скасувати повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- у рішенні суду не зазначається про те, що один будинок позивач отримав шляхом дарування від фізичної особи, в договорі дарування зазначається, що будинок розташований на земельній ділянці державної форми власності. Копію даного договору позивач подав як доказ до позовної заяви. Дана обставина зазначалась Відповідачем у відзиві, проте судом до уваги не взята;

- судом не взято до уваги факт наявності на земельній ділянці з кадастровим номером 3224255100:01:045:0702 інших об`єктів нерухомого майна, на яке у позивача відсутнє право власності;

- судом не взято до уваги зауваження відповідача щодо відсутності будь-якої інформації про формування даних земельних ділянок, а саме хто дав дозвіл на виготовлення документації, які обмеження встановлені для даних ділянок адже через ділянку з кадастровим номером 3224255100:01:045:0702 проходить ґрунтова дорога до скважини житлово-комунального підприємства, в зв`язку з чим необхідне обмеження у використанні;

- судом не взято до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , відповідно до якої з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України і статті 120 Земельного кодексу в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року 1702- VI (1702-17), та не встановлено, які умови були у попереднього власника (землекористувача). При цьому, відповідач наголошує, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2019 апеляційну скаргу Ставищенської селищної ради у справі №911/257/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ставищенської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі №911/257/19, надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, справу призначено до розгляду на 16.04.2019.

Позивач у судове засідання, призначене на 16.04.2019, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 розгляд справи відкладено на 22.05.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 №09.1-08/1452/19, у зв`язку із перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2019 справу №911/257/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 прийнято апеляційну скаргу Ставищенської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі №911/257/19 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.; призначено справу до розгляду на 25.06.2019.

У судовому засіданні 25.06.2019 судом за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 25.06.2019 з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 25.06.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштових відправлень) та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.06.2019 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як зазначає позивач, відповідно до договору дарування нежитлової будівлі від 03.03.2017 ФОП Бакун Володимир Миколайович є власником нежитлової будівлі, а саме: нежитлової будівлі, гаражу, площею 994,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 9 .

Вказаний договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.03.2017, що підтверджується витягом з реєстру № 81777604 від 03.03.2017.

Відповідна нежитлова будівля знаходяться на земельній ділянці загальною площею 1,0992 га, кадастровий номер 3224255100:01:045:0014, що виділена в натурі (на місцевості) згідно кадастрового плану. Зазначена земельна ділянка призначена для обслуговування господарських будівель та дворів.

Також позивач зазначає, що він є власником нежитлової будівлі, а саме: нежитлової будівлі, літ. Ні (свинарник-роділка), площею 1 068,80 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45 , корп. 16.

Право власності на вказану нежитлову будівлю було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.06.2017 року, що підтверджується витягом з реєстру № 89360733 від 13.06.2017.

Дана нежитлова будівля знаходяться на земельній ділянці загальною площею 1,6801 га, кадастровий номер 3224255100:01:045:0702, що виділена в натурі (на місцевості) згідно кадастрового плану. Зазначена земельна ділянка призначена для обслуговування господарських будівель та дворів.

Позивач зазначає, що належні йому на праві власності нежитлові будівлі, раніше (до розпаювання) належали Колективному сільськогосподарському підприємству Хлібороб та розташовані на території бувшого господарського двору КСП Хлібороб .

Вищевказані земельні ділянки відносяться до земель колективної власності КСП Хлібороб , право власності на які посвідчується Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ 020 від 15.09.1995, виданим відповідно до рішення Ставищенської сільської ради від 05.06.1995. Вказане підтверджується довідками Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області від 22.06.2018.

Позивач зазначає, що відповідно до статті 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам.

Несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) не паювалися.

На підставі вказаного позивач стверджує, що спірні земельні ділянки не підлягали паюванню, оскільки є землями під господарськими будівлями і дворами, а саме під господарським двором КСП Хлібороб , у зв`язку з чим позивач, як власник нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках, посилаючись на частину 1 статті 377 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 120 Земельного кодексу України, стверджує, що набувши у 2017 році у власність нежитлові будівлі, до позивача у 2017 році перейшло право власності на земельні ділянки, на яких вони розміщені, в розмірі, що зайняті будівлями та на частину земельних ділянок, яка необхідна для їх обслуговування.

Позивач у позові зазначає, що 07.12.2018 він звертався з заявою до Ставищенської селищної ради Київської області, в якій просив передати у власність спірні земельні ділянки під нежитловими будівлями.

Однак, на вказану заяву Ставищенська селищна рада Київської області надала відповідь листом за № 797 від 07.12.2018 року про неможливість прийняти рішення про передачу у власність вказаної земельної ділянки, оскільки до компетенції сільської ради не входить розпорядження землями колективної форми власності та рекомендувала для вирішення даного питання звернутися до належних розпорядників даних земельних ділянок.

Позивач, звертаючись до суду із позовом у даній справі, зазначає, що можливість користуватися належним йому майном знаходиться у прямій залежності від можливості користуватися земельною ділянкою, тому позбавлення позивача останнього не дозволяє йому здійснювати належне йому право власності на майно в розумінні положень статті 317 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У зв`язку з необхідністю захисту свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу, позивач звернувся до суду з даним позовом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), в якому просить зобов`язати Ставищенську селищну раду Київської області передати у власність Фізичній особі-підприємцю Бакуну Володимиру Миколайовичу земельну ділянку загальною площею 1,0992 га кадастровий номер 3224255100 :01:045:0014, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Ставищенської селищної ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 9, та земельну ділянку загальною площею 1,6801 га кадастровий номер 3224255100:01:045:0702, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Ставищенської селищної ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 16.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а провадження у даній справі закриттю з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом пунктів 1, 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Цивільний процесуальний кодекс України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України).

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога Фізичної особи-підприємця Бакуна Володимира Миколайовича до Ставищенської селищної ради прo визнання за Фізичною особою-підприємцем Бакуном Володимиром Миколайовичем права власності на земельну ділянку загальною площею 1,0992 га кадастровий номер 3224255100 :01:045:0014, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Ставищенської селищної ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 9, та земельну ділянку загальною площею 1,6801 га кадастровий номер 3224255100:01:045:0702, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Ставищенської селищної ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 16.

Колегія суддів зазначає, що визначальною при розмежуванні юрисдикції за пунктами 1, 6 статті 20 Господарського процесуального кодексу України є участь у земельних відносинах, з приводу яких виник спір, суб`єкта господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що право власності на нежитлову будівлю площею 994,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський р-н, смт. Ставище , вул . Польова, буд . 45 , корп. 9 на підставі Договору дарування нежитлової будівлі від 03.03.2017, серія та номер: 245, було набуто Бакуном Володимиром Миколайовичем як фізичною особою без статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.03.2017 №81777604 за Бакуном Володимиром Миколайовичем , як фізичною особо, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 34129010 від 03.03.2017, зареєстровано право власності на вищевказану нежитлову будівлю.

Також, із наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.06.2017 №89360733 вбачається, що Бакун Володимир Миколайович є власником нежитлової будівлі площею 1 068,80 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 16.

Право власності на вказану нежитлову будівлю було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.06.2017. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер КИ-ХХІ, виданий 24.02.2017 Ставищенською селищною радою.

Згідно з частиною першою статті 318 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. А відповідно до останньої учасниками цивільних відносин визнаються: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 325 Цивільного кодексу України суб`єктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Частиною 2 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина 2 статті 93 Земельного кодексу України).

Отже, надання у власність або оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця.

Згідно з частиною 1 статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина 1 статті 320 Цивільного кодексу України).

Тобто фізична особа, яка є власником, зокрема, нежитлових будівель, як розташовані на спірних земельних ділянках, має право використовувати їх для здійснення підприємницької діяльності.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 50 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Згідно з частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.

Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною 8 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи, зокрема право власності та право оренди земельної ділянки, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

У даному випадку, як встановлено судом вище, право власності на нежитлові будівлі було набуте Бакуном Володимиром Миколайовичем як фізичною особою без статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Водночас, як зазначає позивач (Фізична особа-підприємець Бакун В.М.) у позовній заяві, нежитлова будівля площею 994,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський р- н , смт. Ставище , вул. Польова, буд. 45, корп. 9, розташована на земельній ділянці загальною площею 1,0992 га, кадастровий номер 3224255100:01:045:0014, а нежитлова будівля свинарнику-роділки, площею 1 068,80 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський р- н , смт. Ставище , вул. Польова, буд. 45, корп. 16 знаходяться на земельній ділянці загальною площею 1,6801 га, кадастровий номер 3224255100:01:045:0702, а тому, оскільки він у 2017 році набув у власність вищевказані нежитлові будівлі, до позивача на підставі частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 120 Земельного кодексу України також перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, в розмірі, що зайняті будівлями та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Однак, спірні правовідносини, з огляду на фактичні обставини справи та підстави заявленого позову (набуття фізичною особою права власності на нежитлові будівлі, у зв`язку з чим, за твердженнями позивача, він має право на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомості), виникли між позивачем саме як фізичною особою - суб`єктом земельних відносин, а не як суб`єктом підприємницької діяльності.

У свою чергу, наявність у Бакуна Володимира Миколайовича статусу підприємця з 22 листопада 2018 року не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як ФОП він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема, і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, суд першої дійшов помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, оскільки дана справи підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховані висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 09.04.2019 у справі №910/19687/17.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 та пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для його скасування та закриття провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги відповідача, за встановлених обставин справи, колегією суддів до уваги не приймаються та не розглядаються по суті з огляду на те, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Водночас апеляційна скарга Ставищенської селищної ради, враховуючи зміст її прохальної частини ( рішення суду скасувати ) підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231, 269, 270, 273, пунктом 4 частини 1 статті 275, статтями 278, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ставищенської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі №911/257/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі №911/257/19 скасувати.

Провадження у справі Господарського суду Київської області №911/257/19 закрити.

Матеріали справи №911/257/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.07.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко