Рішення

від 01.07.2019 по справі 908/906/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/73/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019 Справа № 908/906/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобіліє Груп» , код ЄДРПОУ 39636570 (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Ентузіастів, буд. 1, каб. 305)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» , код ЄДРПОУ 31914947 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)

про стягнення суми 6053,60 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобіліє Груп» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» суми 6053,60 грн. грошових коштів, що були безпідставно сплачені за договором та утримуються без достатньої правової підстави.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 16.04.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/906/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 18.04.2019 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 07.05.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/906/19, присвоєний номер провадження 9/73/19, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.07.2019 справу розглянуто, прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. В квітні 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено усний договір поставки, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставляти позивачу товар - свинину 2 категорії, а позивач - прийняти та оплатити товар, шляхом здійснення попередньої оплати, згідно виставлених рахунків відповідачем. Позивачем в період з 05.04.2016 по 20.04.2016 було перераховано на рахунок відповідача 82 500 грн., згідно виставлених відповідачем рахунків, при цьому, товар відповідачем було поставлено лише на суму 76 446,40 грн. З метою повернення надмірно сплачених грошових коштів, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 02.04.2019 про повернення грошових коштів в розмірі 6 053,60 грн., однак вказана вимога залишена відповідачем без реагування, грошові кошти повернуті не були. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 6 053,60 грн., які утримуються відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог. Вважає, що витребування грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України в даному випадку є безпідставним, оскільки кошти, отримані відповідачем були перераховані позивачем у якості оплати за товар в межах договірних відносин. Також зауважує, що позивачем були порушені строки позовної давності. А саме: за вимогами щодо повернення надлишково сплачених грошових коштів за товар, поставлений за видатковою накладною №9904 від 06.04.2016. З цих підстав просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

До відзиву на позовну заяву позивачем також додано заяву про застосування строків позовної давності за видатковою накладною № 9904 від 06.04.2016 щодо вимог позивача про стягнення з ПАТ «Агропромислова компанія» грошових коштів та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УВСТАНОВИВ:

06.04.2016 за видатковою накладною № 9904 Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія» (відповідач у справі) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізобіліє Груп» (позивач у справі) товар - свинину 2 категорії в кількості 974,3 кг, на загальну суму 39950,20 грн. з ПДВ.

21.04.2016 за видатковою накладною № 11601 Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізобіліє Груп» товар - свинину 2 категорії в кількості 873,7 кг, на загальну суму 36 496,20 грн. з ПДВ.

Як зазначено у позові, між сторонами в усній формі було узгоджено, що оплата за товар здійснюється позивачем шляхом передоплати, згідно виставлених відповідачем рахунків. Вказані доводи відповідачем не заперечуються, як то вбачається з відзиву на позовну заяву.

Так, на оплату товару, відповідачем були виставлені рахунки № 89 від 05.04.2016 на загальну суму, разом із ПДВ в розмірі 41 000,00 грн. та № 101 від 19.04.2016 на загальну суму, разом із ПДВ в розмірі 41 500,00 грн.

Платіжним дорученням № 312 від 05.04.2016 позивач перерахував на рахунок відповідача суму 41 000,00 грн. та платіжним дорученням № 350 від 20.04.2016 - суму 41 500,00 грн.

Загалом за поставку товару, згідно виставлених відповідачем рахунків № 89 від 05.04.2016 та № 101 від 19.04.2016, позивачем перераховано на рахунок відповідача суму 82 500,00 грн. При цьому, як було зазначено вище, поставка товару згідно видаткових накладних №9904 від 06.04.2016 та № 11601 від 21.04.2016 здійснена відповідачем лише на суму 76 446,40 грн.

02.04.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення зайво сплачених грошових коштів в розмірі 6 053,60 грн., які були перераховані 20.04.2016 за платіжним дорученням № 350, однак вказана вимога залишена відповідачем без реагування.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали і фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялись за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв`язку.

Отже, надані до суду документи в їх сукупності свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), яка (який) за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2).

Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Обов`язки позивача виразились у поставці товару, а обов`язки відповідача - в оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов до говору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України (ГК України), п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ГПК України).

Позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, положеннями ст. 1212 ЦК України, якими врегульовано випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, встановлено: що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред`явлення позову в порядку ст. 1212 ЦК України. В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

Із змісту ж п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (яка є чинною) слідує, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Частинами 1 та 2 ст. 693 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, між сторонами існувала домовленість щодо здійснення позивачем передоплати товар, згідно виставлених відповідачем рахунків.

Як було наведено вище, позивач виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати виставлених відповідачем рахунків за товар, однак відповідач здійснив поставку товару в меншому обсязі, ніж зазначено в рахунках.

Отже, враховуючи недопоставку відповідачем товару, позивач відповідно до приписів ст. 693 ЦК України має право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати недопоставленого товару. Так, за видатковою накладною № 9904 від 06.04.2016 переплата позивача за товар склала 1049,80 грн. та за видатковою накладною № 11601 від 21.04.2016 - 5003,80 грн.

При цьому, суд погоджується з твердженням відповідача щодо пропущеного позивачем строку позовної давності щодо вимоги про повернення грошових коштів за недопоставлений товар за накладною № 9904 від 06.04.2016 з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Як вбачається зі штемпелю канцелярії суду, датою подання позовної заяви до господарського суду є 16.04.2019, тоді як порушення права позивача виникло з моменту здійснення відповідачем поставки товару не в повному обсязі за видатковою накладною № 9904 від 06.04.2016, відповідно - з 07.04.2016, а за видатковою накладною № 11601 від 21.04.2016 - з 22.04.2016.

Тобто, строк позовної давності за вимогою щодо стягнення грошових коштів за недопоставлений товар за видатковою накладною № 9904 від 06.04.2016 сплинув 07.04.2019.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності по даній справі.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 5003,80 грн.

Вимогу відповідача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог у даній справі (на суму 5003,80 грн.), при цьому, зробив висновок про обґрунтованість позову. Часткове ж задоволення позову зумовлене пропуском позивачем строку позовної давності (за видатковою накладною № 9904 від 06.04.2016) та застосування її судом.

Крім того, справа в силу закону є малозначною та розглядалася у спрощеному позовному провадженні у якому представництво інтересів адвокатом не є обов`язковим. Також судом враховані критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, наведені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, ціна позову, складність та обставини справи та часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, здійснені позивачем, покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобіліє Груп» (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Ентузіастів, буд. 1, каб. 305, код ЄДРПОУ 39636570) суму 5003 (п`ять тисяч три) грн. 80 коп. попередньої оплати та суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва