Рішення

від 20.06.2019 по справі 905/543/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.2019 Справа № 905/543/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Святогірської міської ради (84130, Донецька область, місто Слов`янськ, місто Святогірськ, вулиця Володимира Сосюри, будинок 8; код ЄДРПОУ 04053001)

до відповідача: приватного підприємства «ПКФ Спецсервіс» (83003, Донецька область, місто Донецьк, проспект Дзержинського, будинок 69Б, офіс 35; код ЄДРПОУ 31586354)

про дострокове розірвання договору оренди землі від 13.07.2007 та стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 13.07.2007 за період з 08.06.2016 по 31.12.2018 у розмірі 49 997,60 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ

Святогірська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства «ПКФ Спецсервіс» про дострокове розірвання договору оренди землі від 13.07.2007 та стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 13.07.2007 за період з 08.06.2016 по 31.12.2018 у розмірі 49 997,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди землі № 040716700018 від 13.07.2007, в частині своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1414170500:01:003:0149 в період з 08.06.2016 по 31.12.2018, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 49 997,60 грн.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 13, 144 Конституції України, ст. ст. 10, 59, 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. ст. 12, 39, 96, 124, п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 21, 24, 25, 31, 32 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.03.2019 прийнято до провадження справу № 905/543/19 та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.05.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судове засідання 20.06.2019 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання 20.06.2019 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Рішенням Святогірської міської ради № 36-ХV-5 від 27.06.2007 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду затверджено приватному підприємству ПКФ Спецсервіс проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3144 га для будівництва житлового комплексу по вул. Островського, 57 корпус 1, 2,3 та надано приватному підприємству ПКФ Спецсервис земельну ділянку площею 1,3144 га (кадастровий номер 1414170500:01:003:0149) по вул. Островського, 57, корпус 1,2,3 в оренду терміном на 25 років у тому числі: для будівництва житлового комплексу на 3 роки, для обслуговування житлового комплексу терміном на 22 роки із земель житлової та громадської забудови Святогірської міської ради.

На виконання вищезазначеного рішення 13.07.2007 між Святогірсьою міською радою (далі - орендодавець) та приватним підприємством «ПКФ Спецсервис» (далі - орендар) було укладено договір оренди землі № 040716700018 (далі - договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель житлової та громадської забудови Святогірської міської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,3144 га (кадастровий номер 1414170500:01:003:0149), в тому числі: під зеленими насадженнями загального користування - 1,3144 га, в тому числі: разом відводиться в зонах обмежень - загальною площею 0,0481 га, в тому числі: в місцях проходження лінії електропередач - 0,0158 га, в місцях проходження трубопроводів - 0,0323 га (п. 2 договору).

Відповідно до 5 договору (в редакції додаткової угоди від 18.12.2012 № 141410004000288 від 18.12.2012 до договору оренди землі № 040716700018 від 13.07.2007) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 156 466,95 (один мільйон сто п`ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят шість гривень 95 копійок).

Згідно п. 8 договору (в редакції додаткової угоди від 18.12.2012 до договору оренди землі від 13.07.2012) договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 договору (в редакції додаткової угоди від 18.12.2012 № 141410004000288 від 18.12.2012 до договору оренди землі № 040716700018 від 13.07.2007) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 0,9 % від нормативної грошової оцінки в рік, що складає: 10 408,20 (десять тисяч чотириста вісім гривень 20 копійок) гривень щорічно.

Згідно п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до п.11 договору (в редакції додаткової угоди від 18.12.2012 № 141410004000288 від 18.12.2012 до договору оренди землі № 040716700018 від 13.07.2007) орендна плата сплачується рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на р/р 33213812700077 в ГУ ДКСУ м. Донецьк, МФО 834016, ОКПО 37803368, код платежу 13050200.

Згідно п. 12 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Згідно приписів п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування житлового комплексу.

Відповідно до п. 35 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 40 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками, та зареєстрований у Державному підприємстві «Донецька регіональна філія земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.07.2007 за №040716700018.

Як зазначає позивач, відповідач обов`язок щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати у передбачений договором строк не виконував, внаслідок чого за період з 08.06.2016 по 31.12.2018 виникла заборгованість з орендної плати в сумі 49 997,60 грн., що стало підставою для звернення до господарського суду Донецької області з даним позовом.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Зважаючи на наведені положення законодавства та наведені вище положення укладеного між сторонами договору оренди землі, суд дійшов висновку, що між сторонами наявні саме правовідносини щодо оренди землі, який регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору в повній мірі застосовані положення Закону України «Про оренду землі» та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Отже, орендна плата за землю має сплачуватися своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконуються умови договору оренди землі № 040716700018 від 13.07.2007, а саме, в обумовлені договором строки останнім не перераховується орендна плата, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 49 997,60 грн. за період з 08.06.2016 по 31.12.2018.

Суд звертає увагу, що додатковою угодою від 18.12.2012 № 141410004000288 від 18.12.2012 до договору оренди землі № 040716700018 від 13.07.2007 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 0,9 % від нормативної грошової оцінки в рік, що складає: 10 408,20 (десять тисяч чотириста вісім гривень 20 копійок) гривень щорічно.

Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації , визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Таким чином, в розумінні п. 10 договору орендна плата за користування земельною ділянкою, що встановлена пунктом 9 договору (18.12.2012 № 141410004000288 від 18.12.2012 до договору оренди землі № 040716700018 від 13.07.2007) орендна плата в розмірі 10 408,20 грн. коригується в порядку встановленому ст. 289 Податкового кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми заборгованості з орендної плати за визначений період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично вірним.

Отже, сума заборгованості з орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 49 997,60 грн.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про дострокове розірвання договору оренди землі від 13.07.2007 у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та невикористання земельної ділянки відповідачем за цільовим призначенням відповідно до мети її використання.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, зокрема, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно ч.1 ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка

Орендна плата є істотною умовою договору оренди землі (ст.15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно п. "в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» встановлює право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом вищенаведених норм, договір оренди можливо розірвати в разі систематичної несплати орендної плати.

Згідно п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати складає 49 997,60 грн. Відповідачем іншого не доведено.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт обстеження земельної ділянки №03/06.06.-13 від 23.11.2018 (а.с. 30), відповідно до якого при обстеженні об`єкта перевірки комісією встановлено, що земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, кадастровий номер 1414170500:01:003:0149, площею 1,3144 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Святогірську на території Світогірської міської ради Донецької області, фактично не використовується приватним підприємством Промислово-комерційна фірма Спецсервис для будівництва житлового комплексу. Дана земельна ділянка вільна від будь-яких будівель і споруд, відсутні будь-які натяки на освоєння чи використання земельної ділянки за цільовим, чи будь-яким іншим призначенням.

Вищезазначений акт підписаний начальником відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту і зв`язку, благоутрою, архітектури, містобудування та земельних відносин Святогірської міської ради Жденовським А.Ю. та постійною депутатською комісією з питань землекористування, містобудування, екології та питань депутатської діяльності Святогірської міської ради у складі Клименко О.О. (голова комісії) та Неварова В.О. (секретар комісії).

Таким чином, за висновком суду, відповідачем не виконуються умови договору оренди землі № 040716700018 від 13.07.2007 щодо будівництва та обслуговування житлового комплексу. Тобто, на момент звернення позивача з позовом до суду та розгляду даної справи судом відповідачем не виконано обов`язок щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, спірна земельна ділянка використовується з порушенням цільового призначення, будівництво не здійснюється, що є порушенням вимог ст. 96 Земельного кодексу України.

У пункті 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а це, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Відповідно до приписів ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті 2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Зважаючи на те, що стаття 32 Закону України «Про оренду землі» визначає підстави дострокового розірвання договору оренди землі у судовому порядку на вимогу однієї із сторін, які пов`язані з невиконанням сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, оскільки наявними доказами підтверджено систематичне порушення орендарем умов договору в частині проведення оплати, а також використання земельної ділянки за цільовим призначенням, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання спірного договору.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Святогірської міської ради до приватного підприємства «ПКФ Спецсервіс» про дострокове розірвання договору оренди землі від 13.07.2007 та стягнення заборгованості за користування земельною ділянко за договором оренди землі від 13.07.2007 за період з 08.06.2016 по 31.12.2018 у розмірі 49 997,60 грн.- задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 13.07.2007, укладений між Святогірською міською радою та приватним підприємством «ПКФ Спецсервіс» , зареєстрований у Державному підприємстві «Донецька регіональна філія земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.07.2007 за №040716700018.

Стягнути з приватного підприємства «ПКФ Спецсервіс» (83003, Донецька область, місто Донецьк, проспект Дзержинського, будинок 69Б, офіс 35; код ЄДРПОУ 31586354) на користь Святогірської міської ради (84130, Донецька область, місто Слов`янськ, місто Святогірськ, вулиця Володимира Сосюри, будинок 8; код ЄДРПОУ 04053001) заборгованість з орендної плати в сумі 49 997,60 грн. за період з 08.06.2016 по 31.12.2018, судовий збір в сумі 3842,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 20.06.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2019.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова