Рішення

від 25.06.2019 по справі 908/1351/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/18/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2019 Справа № 908/1351/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Промислово-технологічна компанія (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, б. 1)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Бурбело Надії Василівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача - Понсе Кашоїда Орієнта, довіреність №01 від 26.03.2019;

від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

03.06.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Промислово-технологічна компанія до відповідачки Фізичної особи - підприємця Бурбело Надії Василівни про стягнення заборгованості у розмірі 70 380,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 03.06.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1351/19 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 04.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1351/19, присвоєно справі номер провадження 35/18/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 25.06.2019 о 16 год. 00 хв.

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою стягнути з відповідачки заборгованість у сумі 70 380,00 грн, що виникла внаслідок невиконання зобов`язання щодо оплати поставленого на підставі видаткових накладних товару.

В судовому засіданні 25.06.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка у призначене судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила. Про час та місце слухання справи повідомлялася у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвали суду не виконані, відзив на позов не надано.

Про отримання відповідачкою 10.06.2019 ухвали суду від 04.06.2019 свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 69001 18253186.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідачки за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 25.06.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Між ТОВ Фірма Промислово-технологічна компанія - постачальник та ФОП Бурбело Надією Василівною - покупець виникли господарські правовідносини щодо поставки продукції.

Так, відповідачкою подано заявки на поставку товару №993 від 026.08.2018 на суму 122820,00 грн та №1061 від 06.08.2018 на суму 52 560,00 грн.

Для оплати замовленого товару позивачем виставлено рахунок на оплату №ПК-0000964 від 26.07.2018 на загальну суму 175 380,00 грн.

На підставі видаткових накладних №ПК-0000915 від 07.08.2018 на суму 27 771,00 грн, №ПК-0000938 від 13.08.2018 на суму 95 049,00 грн, №ПК-0001002 від 22.08.2018 на суму 52 560,00 грн відповідачці поставлено товар на загальну суму 175 380,00 грн.

Про прийняття товару відповідачкою свідчить її підпис та печатка на видаткових накладних.

Отриманий товар відповідачкою оплачено частково на суму 105 000,00 грн, що підтверджується наступними меморіальними ордерами:

- № QS44846609 від 03.08.2018 на суму 50000,00 грн;

- №@2PL543715 від 07.08.2018 на суму 30000,00 грн;

- №@2PL340027 від 16.08.2018 на суму 20000,00 грн;

- №@2PL165524 від 15.11.2018 на суму 5000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, позивач 03.04.2019 надіслав на її адресу вимогу вих. №03/04 щодо оплати заборгованості в розмірі 70 380,00 грн.

Відповіді на вимогу не надано, заборгованість не погашена.

Невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідачки суми заборгованості в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до матеріалі справи дії сторін, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними та прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними господарських правовідносин поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідачки.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачкою не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Промислово-технологічна компанія до Фізичної особи - підприємця Бурбело Надії Василівни про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бурбело Надії Василівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Промислово-технологічна компанія (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, б. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 23286565) заборгованість у розмірі 70 380,00 грн (сімдесят тисяч триста вісімдесят гривень 00 коп.), судовий збір у розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 липня 2019 року.

Суддя О.А. Топчій