Рішення

від 21.06.2019 по справі 905/556/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.2019 Справа № 905/556/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті міністерства охорони здоров`я України» (03049, місто Київ, вулиця Стадіонна, будинок 6-А; код ЄДРПОУ 38513502) в особі Донецького відокремленого підрозділу державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті міністерства охорони здоров`я України» (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 13; код ЄДРПОУ 38547526)

до відповідача: державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 68; код ЄДРПОУ 01074957)

про стягнення заборгованості у розмірі 22 009, 80 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Державна установа «Лабораторний центр на залізничному транспорті міністерства охорони здоров`я України» в особі Донецького відокремленого підрозділу державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті міністерства охорони здоров`я України» звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості в розмірі 22 009, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на виконання робіт (надання послуг) від 19.05.2015 № 75 (Д/БМЕУ-2-15056/НЮ) в частині своєчасної оплати за виконані роботи з дератизації та дезінсекції, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 22 009,80 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.04.2019 відкрито провадження у справі №905/556/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання 21.06.2019 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 21.06.2019 не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

19.05.2015 між державною установою Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України в особі Донецького відокремленого підрозділу державної установи Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України (далі - виконавець) та Маріупольським будівельно-монтажним управлінням ДП Донецька залізниця (далі - замовник) було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) № 75 (Д/БМЕУ-2-15056/НЮ) (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню в профілактичних цілях наступних робіт: дератизація, дезінсекція.

Згідно п. 3.1. договору вартість робіт за цим договором визначається сторонами у розрахунку (додаток № 1 до цього договору), який є невід`ємною частиною цього договору, складеному відповідно до Тарифів (прейскурант) на роботи і послуги виконання і такі, що надаються за плату установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної служби , затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 662 від 11.05.2006 та становить 20150,82 грн. (двадцять тисяч сто п`ятдесят грн. 82 коп.), в т.ч. ПДВ 20 % - 3358,47 грн.

Оплата вартості робіт, що виконані протягом місяця, здійснюється замовником протягом 30-ти календарних днів після підписання акту приймання-здачі або нарядів виконавчих робіт, а також надання виконавцем рахунку на оплату (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору оплата робіт виконавця здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Донецького відокремленого підрозділу Державної установи Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України .

Згідно п. 4.1.3. договору замовник зобов`язується оплатити виконання роботи, згідно п. 3.4. цього договору.

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 року. На підставі ч. 3 ст. 631 ЦКУ умови цього договору поширюють свою дію на відносини, які склались між сторонами з 01.01.2015.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію-попередження №1 від 28.01.2019, в якій останнє просило сплатити суму боргу в розмірі 22 009,80 грн. Дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Як зазначає позивач, ним було виконано послуги за вищевказаним договором у повному обсязі та виставлено рахунки на оплату, проте відповідач своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору на виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на підтвердження наявності заборгованості за договором на виконання робіт (надання послуг) №75 (Д/БМЕУ-2-15056/НЮ) від 19.05.2015 надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2015, підписаний з боку відповідача начальником Структурного підрозділу Маріупольське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Укрзалізниця Шепіловим О.Ф. та головним бухгалтером Денисюк К.Є., а з боку позивача - заступником директора Безуглою Н.Б. та головним бухгалтером ОСОБА_1 , відповідно до якого станом на 01.12.2015 заборгованість відповідача складає 22009,80 грн. Вказаний акт звірки скріплений печатками сторін.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових результатів.

Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов`язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, суд відзначає, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками, тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

Разом з тим, відповідно до п. 4.4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 09.11.2016 у справі № 362/4015/15-ц.

Крім того, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18.

Суд зазначає, що факт отримання від позивача послуг за вищевказаним договором відповідачем не спростований.

Сплату вищевказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором на виконання робіт (надання послуг) №75 (Д/БМЕУ-2-15056/НЮ) від 19.05.2015 щодо оплати поставленого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Разом із позовною заявою позивачем до господарського суду Донецької області було подано заяву про поновлення (відновлення) строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів, в якому позивач просив визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів з огляду на проведення на території Донецької області антитерористичної операції, у зв`язку з чим установа деякий час не мала доступу до оригіналів первинної документації.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Поряд із цим, відповідачем під час розгляду даної справи не було зроблено заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт (надання послуг) №75 (Д/БМЕУ-2-15056/НЮ) від 19.05.2015.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті міністерства охорони здоров`я України» в особі Донецького відокремленого підрозділу державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті міністерства охорони здоров`я України» до державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості у розмірі 22 009, 80 грн. - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 68; код ЄДРПОУ 01074957) на користь державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті міністерства охорони здоров`я України» (03049, місто Київ, вулиця Стадіонна, будинок 6-А; код ЄДРПОУ 38513502) в особі Донецького відокремленого підрозділу державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті міністерства охорони здоров`я України» (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 13; код ЄДРПОУ 38547526) заборгованість у розмірі 22 009, 80 грн., судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 21.06.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2019

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова