Рішення

від 02.07.2019 по справі 910/5029/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2019Справа № 910/5029/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РИКИТО ІНТЕРНЕШИНАЛ

до Приватного підприємства АМЕЛІ-КАФЕ

про стягнення 296 140,00 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РИКИТО ІНТЕРНЕШИНАЛ (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства АМЕЛІ-КАФЕ (відповідач) про стягнення 296 140,00 грн. заборгованості за Договором поставки товару № 28/02-2019 від 28.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РИКИТО ІНТЕРНЕШИНАЛ залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

07.05.2019 через відділ діловодства суду надійшов від позивача надійшов лист, згідно якого позивач на виконання ухвали суду від 25.04.2019 направив до суду виправлену позовну заяву та оригінал квитанції про сплату судового збору.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РИКИТО ІНТЕРНЕШИНАЛ до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5029/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/5029/19.

20.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2019 про відкриття провадження у справі № 910/5029/19, в якості додатків до якого позивач надав докази направлення позовної заяви відповідачу та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи.

23.05.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач повідомив, що поставка за Договором поставки товару № 28/02-2019 від 28.02.2019 відбулася в повному обсязі. Відповідач також повідомив суд про те, що оплата з його боку не надійшла, у зв`язку з браком коштів на підприємстві. Вказаним відзивом відповідач просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, додані до неї докази та відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилалися позивач та відповідач, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю РИКИТО ІНТЕРНЕШИНАЛ (продавець, позивач) та Приватним підприємством АМЕЛІ-КАФЕ (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки товару № 28/02-2019 (далі - Договір або Договір № 28/02-2019 від 28.02.2019), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар - металеві труби.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець зобов`язаний доставити товар не пізніше 5 днів після надходження до продавця авансового платежу від покупця, передбаченого п. 3.1. Покупець зобов`язаний прийняти товар і розрахуватися за нього в порядку, передбаченому розділом 3 даного договору (2.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем в гривнях - протягом двох банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору авансовим платежем на розрахунковий рахунок продавця.

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (п. 4.1 Договору). Термін даного Договору починається в момент, визначений у п. 4.1 даного Договору, та закінчується виконанням сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 4.2 Договору).

У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов Договору за видатковою накладною № 14 від 01.03.2019 ним було поставлено відповідачу узгоджений сторонами товар на загальну суму 296 140,00 грн. Факт поставки товару також підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладеною № 36 від 01.03.2019.

Після цього позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату № 14 від 01.03.2019.

З урахуванням п. 3.1 Договору відповідач був зобов`язаний здійснити оплату товару протягом двох банківських днів з моменту підписання сторонами Договору № 28/02-2019 від 28.02.2019 авансовим платежем на розрахунковий рахунок позивача.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач не оплатив товар, поставлений за видатковою накладною № 14 від 01.03.2019, у зв`язку з чим прострочена заборгованість відповідача склала 296 140,00 грн.

Враховуючи що, відповідач взяті на себе зобов`язанні за Договором № 28/02-2019 від 28.02.2019 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 296 140,00 грн. заборгованості за Договором поставки товару № 28/02-2019 від 28.02.2019.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав. Натомість, матеріали справи містять відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач підтверджує факт здійснення позивачем поставки товару в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 28/02-2019 від 28.02.2019 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 14 від 01.03.2019 та товарнотранспортної накладеної № 36 від 01.03.2019 позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 296 140,00 грн.

Наведені накладні, які містять підпис уповноваженої особи відповідача та скріплені печаткою відповідача, приймається судом у якості належних доказів по справі, що підтверджує факт поставки позивачем товару на суму 296 140,00 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем в гривнях - протягом двох банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору авансовим платежем на розрахунковий рахунок продавця.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що він не здійснив оплату в сумі 296 140,00 грн. за товар, поставлений позивачем на підставі видаткової накладної № 14 від 01.03.2019 та товарно-транспортної накладної № 36 від 01.03.2019, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар станом на час розгляду справи по суті становить 296 140,00 грн., що додатково підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з банку № 150-5/632/19 від 15.04.2019, зі змісту якої вбачається, що грошові кошти на поточний рахунок позивача в період з 28.02.2019 по 15.04.2019 не надходили.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений згідно Договору № 28/02-2019 від 28.02.2019 товар в розмірі 296 140,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, зі змісту якого вбачається, що позивач поніс судові витрати, які складаються із суми судового збору в розмірі 4 442,11 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 4 442,11 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства АМЕЛІ-КАФЕ (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 5; ідентифікаційний код 38013304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РИКИТО ІНТЕРНЕШИНАЛ (04119, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 17; ідентифікаційний код 42836898) 296 140,00 грн. (двісті дев`яносто шість тисяч сто сорок гривень 00 коп.) заборгованості за Договором поставки товару № 28/02-2019 від 28.02.2019 та 4 442,11 грн. (чотири тисячі чотириста сорок дві гривні 11 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.07.2019.

Суддя Гумега О.В.