Рішення

від 18.06.2019 по справі 916/1361/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1361/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/1361/18

за позовом: Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Ельба» (65070, Одеська область, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 13-В, код ЄДРПОУ 19050874)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради. (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1)

про стягнення 183 066,40грн.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Куцин Ю.В.(голова правління), паспорт серія № НОМЕР_1 ,

Попелюк В.П., ордер № 304952, дата видачі : 20.08.18;

від третьої особи - Токар А.С., довіреність № 01-36/50, дата видачі : 11.12.18;

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Обслуговуючого кооперативу Ельба про стягнення збитків в розмірі 183 066,40грн.

Позовні вимоги обґрунтовано використанням Обслуговуючим кооперативом Ельба земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2018р. провадження по справі №916/1361/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Крім того відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

18.10.2018р. за вх. ГСОО №2-5207/18 до суду від Обслуговуючого кооперативу Ельба надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішення по справі №420/5161/18, що знаходиться в провадження Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2018р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 22.10.2018р. провадження у справі №916/1361/18 зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/5161/18.

15.05.2019р. за вх. №2-2247/19 до суду від Обслуговуючого кооперативу Ельба надійшло клопотання про поновлення провадження по справ, згідно якого відповідач вказує що 17.04.2019 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/5161/18 залишено в силі рішенням суду першої інстанції, яким було визнано протиправними та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.12.2017 р. №504 Про затвердження актів комісії і визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок в частині затвердженого акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.10.2017 р. відносно Обслуговуючого кооперативу Ельба .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2019р. провадження по справі №916/1361/18 було поновлення із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач 20.08.2018р. за вх. №16855/18 надав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

Представник третьої особи 24.07.2017р. ва вх. №14938/18 надав письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги Одеської міської ради підтримує, та просить суд їх задовольнити.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.07.2017 р. №91423782 обслуговуючий кооператив Ельба є власником нежитлової будівлі охорони (на підставі рішення Малиновського районного суду від 27.11.2013. р. у спразі № 521/15657; технічного паспорту, виданого 25.10.2013 р. комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради; довідки від 18.11.2013 р. № 353355/1, виданої Юридичним департаментом Одеської міської ради;).

Позивач вказує, що обслуговуючий кооператив Ельба всупереч вимогам чинного законодавства, використовує земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 13-В, площею 16 040 кв.м. без документів, які підтверджують право власності або користування.

Так, позивач вказує, що відповідно до акту огляду земельної ділянки від 12.03.2018 р. відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель, дотримання вимог земельного законодавства та використанням об`єктів комунальної власності департаменту комунальної власності Одеської міської ради встановлено, що рішенням Виконавчого комітету народних депутатів Одеської міської ради від 17.12.1992 р. №545 ГО Ельба надана у тимчасове довгострокове користування земельна ділянка площею 15 800 кв.м., автостоянка №9, за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії (на даний час вул. Інглезі). Крім того, п. 4.2 зазначеного рішення ГО Ельба була зобов`язана укласти договір на право користування землею.

За результатами обстеження було встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці розташована автостоянка та будівля охорони, яка належить ОК Ельба. . На теперішній час ОК Ельба займає земельну ділянку площею 16 040 кв.м. Документи, які підтверджують право власності чи користування даною земельною ділянкою, не оформлені, що порушує вимоги ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України.

Отже, за посиланнями позивача ОК Ельба , що є правонаступником ГО Ельба , тривалий час використовує земельну ділянку площею 16 040 кв.м. без відповідних документів та без сплати орендної плати, чим завдає територіальній громаді міста Одеси збитків у вигляді неодержаного доходу у вигляді орендної плати яка могла б сплачуватись до місцевого бюджету міста Одеси за умови дотримання підприємством встановленого чинним законодавством порядку оформлення речових прав на земельну ділянку.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п. 2 Порядку).

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.05.2013 р. № 204 затверджено склад комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та Положення про дану комісію. Так, відповідно до п. 1.1. Положення Комісія створена з метою визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам (орендарям) для їх подальшого відшкодування.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.12.2017 р. № 504 Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, у тому числі відносно ОК Ельба .

Згідно з п. 2 даного рішення зобов`язано суб`єктів господарювання сплатити збитки, визначені актами, у місячний термін після прийняття цього рішення.

Про прийняття вище зазначеного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради та необхідність сплати збитків ОК Ельба було повідомлене листом департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 12.01.2018 р., вихід. № 01-13/108.

Однак, ОК Ельба збитки, визначені актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, у строк сплачені не були, про що зазначено у листі департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 15.03.2018 р., вихід. №01-13/1101.

Відповідно до розрахунків, здійснених управлінням Держгеокадастру від 27.01.2011 р. № 353 у м. Одесі Одеської області, нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки, що розташована по вул. 25-ї Чапаївської дивізії ріг Гайдара (на даний час Інглезі 13-В), яку використовує ОК Ельба , складає 518,96 грн. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.02.2017 р. №2841/86-17 нормативна грошова оцінка 1 кв.м. зазначеної земельної ділянки станом на 01.01.2017 р. становить 1195,87 грн.

Отже, за посиланнями позивача, за наявності чинного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.12.2017 р. №504 Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок , яким було затверджено акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.10.2017 р., відносно ОК Ельба наявні правові підстави для стягнення у судовому порядку збитків у розмірі 183 066,40 грн.

Посилаючись на вищенаведене , Одеська міська рада вважає, що її права як власника земельної ділянки порушені, так як не вчинення відповідачем дій щодо оформлення договору оренди земельної ділянки, загальною площею 16 040 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, буд.ІЗ-В, призвело до понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі неодержаної плати за оренду вказаної земельної ділянки у розмірі 183 066,40 грн., за період з 16.09.2016 р. по 30.06.2017 р. в зв`язку з чим, останній звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 ЗК власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК і ЗК відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК).

Предметом регулювання глави 83 ЦК є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За змістом глави 15 ЗК у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК).

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи статті 120 ЗК, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК.

Враховуючи наведене, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин у справі, яка розглядається, приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17.

За таким обставин, враховуючи вищевикладені положення, суд приходить до висновку, що позивач помилково як на матеріально-правову підставу свого позову посилається на ст. 22 ЦК України, яка регулює відшкодування шкоди (збитків).

Більш того, позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на підставу нарахування збитків, посилається на рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.12.2017 року №504 Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок затверджено Акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.10.2017 року відносно Обслуговуючого кооперативу Ельба .

В той же час 17.04.2019 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/5161/18 залишено в силі рішенням суду першої інстанції, яким було визнано протиправними та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.12.2017 р. №504 Про затвердження актів комісії і визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок в частині затвердженого акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.10.2017 р. відносно Обслуговуючого кооперативу Ельба . Зазначений факт, на думку суд, унеможливлює задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.12.2017 р. № 504 Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок .

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до Обслуговуючого кооперативу «Ельба» (65070, Одеська область, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 13-В, код ЄДРПОУ 19050874) за участі залученої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамента комунальної власності Одеської міської ради. (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1) про стягнення 183 066,40грн. - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Одеську міську раду (65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 липня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна