Рішення

від 01.07.2019 по справі 927/237/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/237/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитер-Трейд ,

юридична адреса: вул. Любецька, буд. 189, м. Чернігів, 14026;

вул. Старобілоуська, 61Б/111, м. Чернігів, 14017;

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Ічнянське ,

вул. Вокзальна, буд. 63, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область, 16703;

предмет спору: про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 220068,71грн

представники сторін:

від позивача: Ширай А.А. - адвокат, ордер на надання правової допомоги серія ЧН №039424; договір про надання правової допомоги від 31.01.2019 б/н;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 01.07.2019 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

21.03.2019, Товариством з обмеженою відповідальністю Кондитер-Трейд (надалі - ТОВ Кондитер-Трейд ) подано позов до відповідача - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Ічнянське (надалі - ПОСП Ічнянське ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 221768,71грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.03.2018 о 09 год. 18 хв., внаслідок порушення ОСОБА_1 , водієм відповідача - ПОСП Ічнянське Правил дорожнього руху, а саме п.2.3 Б , 10.1, 14.2 В , відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу - ТОВ Кондитер-Трейд . Водій відповідача, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Р-68 Талалаївка-Ічня-Тростянець-Сокиринці в напрямку с. Сокиринці, на 45км+150м, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалась, відповідно не відреагував на її зміну, не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, з метою обгону попутного транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулось лобове зіткнення з транспортним засобом HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , водія позивача.

Транспортний засіб HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , у результаті дорожньо-транспортної пригоди, зазнав механічних пошкоджень .

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу №408, складеного 24.12.2018 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження у ДТП 17.03.2018, прийнята рівною його ринкової вартості, без урахування пошкоджень отриманих у ДТП та станом на дату оцінки - 24.12.2018, склала 320068,71грн. Сума страхового відшкодування матеріальної шкоди сплачена позивачу АТ Страхова Група ТАС , страховиком цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 , становила 100000,00грн. Відтак, різниця між завданою позивачу матеріальною шкодою в результаті ДТП та сумою відшкодування, виплаченою йому страховою компанією відповідача, становить 221768,71грн (з урахуванням додаткових витрат позивача на проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу (1700,00грн).

Рахуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія відповідача, позивач звернувся до суду з позовом на підставі статті 22, частини 1 статті 1166, частини 2 статті 1187, статті 1192 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви б/н від 21.03.2019, її прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №927/237/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.04.2019. Сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті спору, зокрема, відповідачу для подачі відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив.

Вказаною ухвалою суду, за клопотанням позивача, задоволеного судом, у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) витребувано: у Головного управління Національної поліції в Чернігівській області належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження №120182700000000052 від 17.03.2018 за фактом ДТП, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України; у відповідача - ПОСП Ічнянське , належним чином завірену копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 та належним чином завірені копії документів, що підтверджують наявність трудових відносин між ним та ОСОБА_1 станом на 17.03.2018.

На виконання вимог ухвали суду від 29.03.2019 на адресу Господарського суду Чернігівської області відповідачем надано належним чином завірені копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 , наказу №219-К від 27.07.2017 про прийом на роботу ОСОБА_4 , наказу №125 від 17.03.2018 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_5 (у зв`язку зі смертю), а також копія трудової книжки даної особи. Перелічені документи залучені судом до матеріалів справи.

На адресу Господарського суду Чернігівської області від Головного управління Національної поліції в Чернігівській області разом із супровідним листом від 08.04.2019 №4117/124/07/2019 надійшли матеріали кримінального провадження №120182700000000052 за фактом ДТП, внаслідок якої загинув Єфіменко ОСОБА_6 .В. (частина 2 стаття 286 Кримінального кодексу України). Витяг з матеріалів кримінального провадження №120182700000000052, залучений судом до матеріалів справи.

Позивач у підготовчому судовому засіданні 24.04.2019 подав заяву про зменшення позовних вимог в якій просив суд у межах справи №927/237/19 стягнути з відповідача 220068,71грн матеріальної шкоди, завданої належному йому транспортному засобу в результаті ДТП, а також судові витрати в сумі 11026,53грн до складу яких увійшли: 3326,53грн судового збору, 6000,00грн витрат на професійну правничу допомогу та 1700,00грн витрат на залучення спеціаліста. За поясненнями позивача, ціна заявленого позову зменшена ним на 1700,00грн, що є додатковими витратами, понесеними в результаті проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу, з метою визначення розміру завданих збитків (ціни позову), які при подачі позову помилково включені ним до ціни позову, оскільки такі витрати належать до судових та не входять до предмету позову.

Враховуючи, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, суд, перевіривши повноваження підписанта вказаної заяви, а також встановивши факт вручення копії даного документа представнику іншої сторони, прийняв заяву позивача б/н від 24.04.2019 про зменшення розміру позовних вимог, розгляд справи продовжив з урахуванням її змісту, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засідання від 24.04.2019.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив, не погодившись із сумою матеріальної шкоди, заявленої до відшкодування. Звертав увагу суду, що при розрахунку розміру матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, позивач виходив із суми 320068,71грн (відповідає ринковій вартості транспортного засобу ТОВ Кондитер-Трейд ), тобто без урахування пошкоджень отриманих даним автомобілем у результаті ДТП.

Зазначений розрахунок, на думку відповідача, є невірним, оскільки внаслідок ДТП транспортний засіб позивача не був повністю знищений. При цьому, відповідач наголошував, що із заявленої до стягнення суми має бути вирахуваний розмір страхового відшкодування сплачений позивачу АТ Страхова Група ТАС , у якого була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача.

Звертав увагу на завищення цін, наведених у калькуляції (є додатком до висновку №408 від 24.12.2018 складеного експертом-автотоварознавцем Громовим А.В.), в якій надано повний перелік відновлювальних робіт та вартість пошкоджених деталей автомобіля, встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача.

Зазначав, що для встановлення об`єктивного розміру матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, недостатньо висновку №408 від 24.12.2018 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , складеного на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 ., а належним доказом розміру матеріальної шкоди, завданої майну позивача в результаті ДТП, є висновок судової автотоварознавчої експертизи.

У свою чергу відповідачем не заявлено до суду клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу, належного ТОВ Кондитер-Трейд , який пошкоджено внаслідок ДТП, для встановлення суми матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню та не повідомлено суд про свою згоду нести відповідні витрати по оплаті вартості судової експертизи. Відтак, відповідач не скористався правом на подачу висновку експерта, складеного за його замовленням, як учасника даної справи.

Водночас відповідач у відзиві на позов підтвердив, що ДТП в результаті якої пошкоджено автомобіль HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач, відбулась з вини його водія ОСОБА_7 , який керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 .

У підготовчому судовому засіданні 24.04.2019 повноважний представник відповідача усно повідомив суд, що визнає позов частково та просив відкласти підготовче судове засідання для врегулювання спору мирним шляхом. Повноважний представник позивача клопотання відповідача підтримав.

Судом, у підготовчому засіданні 24.04.2019, оголошено перерву до 29.05.2019, явку сторін визнано обов`язковою.

У підготовчому судовому засіданні 29.05.2019 сторонами подано письмові заяви про продовження підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів, враховуючи необхідність додаткового часу для врегулювання наявного спору мирним шляхом.

Керуючись приписами частини 3 статті 177 ГПК України суд задовольнив клопотання сторін та постановив у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати продовжити підготовче провадження на 30 календарних днів, у підготовчому засіданні 29.05.2019 оголосив перерву до 13.06.2019, явку сторін визнав обов`язковою.

У підготовче судове засідання 13.06.2019 прибув повноважний представник позивача, який повідомив, що за результатами мирних переговорів, проведених сторонами, наявний спір не вирішено.

Відповідач у судове засідання 13.06.2019 не прибув, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Про причини неявки суд не повідомив. На електронну адресу суду направив клопотання б/н та б/д в якому просив провести попереднє судове засідання у справі №927/237/19 без участі його повноважного представника.

Як встановлено судом, поданий відповідачем за допомогою засобів електронного зв`язку документ не підписаний єдиним цифровим підписом, відтак його зміст залишений судом без розгляду.

За частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 1 частини 3 зазначеної статті встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відтак, беручи до уваги, що відсутність відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання, не перешкоджає у проведенні судового засідання, суд, розглянувши питання передбачені частиною 2 статті 182 ГПК України у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 01.07.2019, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України шляхом направлення на адресу його державної реєстрації ухвали суду від 13.06.2019.

Позивач у судовому засіданні 01.07.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Наголосив, що розмір матеріальної шкоди, заявлений до стягнення в межах даної справи, визначений ним вірно, виходячи з висновку №408 від 24.12.2018, складеного за результатами експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , наданого повноважним суб`єктом оціночної діяльності Громовим А.М., якому за рішенням від 23.08.2013 Центральної експертно-кваліфікаційної комісії МЮУ присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціалізацією 12.2 - визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу (свідоцтво №1456). При цьому позивач зауважив, що ним при визначені розміру матеріальної шкоди, заявленої до відшкодування, всупереч твердженням відповідача, було вирахувано суму страхового відшкодування в розмірі 100000,00грн, сплаченого згідно платіжного доручення №104376 від 29.10.2018 АТ Страхова Група ТАС , у якому була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача.

Відповідач у судове засідання 01.07.2019 не з`явився, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, причини неприбуття в судове засідання не обґрунтував, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи (поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення № 1400044473048).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань, беручи до уваги наявний у матеріалах справи відзив на позов, у якому відповідачем обґрунтовано правову позицію відносно заявлених вимог, суд з огляду на зміст частини 1 статті 202 ГПК України вважає, що неприбуття відповідача у судове засідання 01.07.2019 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважного представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2018, о 09 год. 18 хв., на автодорозі Р-68 Талалаївка-Ічня-Тростянець-Сокиринці на 45км+150м, між с. Гужівка та с. Іржавець Ічнянського району Чернігівської області, трапилась ДТП за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , водія відповідача ПОСП Ічнянське та транспортного засобу HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , водія позивача ТОВ Кондитер-Трейд . У результаті ДТП вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, водії ОСОБА_7 та ОСОБА_2 отримали тяжкі тілесні ушкодження. За фактом отриманих ушкоджень водій відповідача ОСОБА_7 загинув.

17.03.2018, за фактом ДТП розпочато досудове розслідування. Відомості про кримінальне правопорушення передбачене частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (надалі - КК України) внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120182700000000052.

27.06.2018, постановою прокурора відділу прокуратури Чернігівської області Деркач Г.І. на підставі п.5 частини 1 та частини 4 статті 284, статті 110 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України) відносно ОСОБА_7 закрито кримінальне провадження №120182700000000052 від 17.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, приймаючи до уваги загибель останнього на місці події.

Постановою від 27.06.2018 про закриття кримінального провадження встановлено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_7 порушив вимоги п.2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п.10.1.(перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), п.14.2. в (перед початком обгону водій повинен переконатись в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані) Правил дорожнього руху України №1306 від 10.10.2001, з метою обгону попутного транспортного засобу виїхав на зустрічну смугу, де здійснив лобове зіткнення з автомобілем HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , водія позивача, який рухався у зустрічному напрямку.

Відтак, саме протиправні дії водія відповідача є умовою та причиною виникнення і настання дорожньо-транспортної пригоди, що знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив, що дорожньо-транспортна пригода, що сталась 17.03.2018 за участю транспортних засобів VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є відповідач згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , та транспортного засобу HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , відбулась з вини водія відповідача ОСОБА_7 .

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова група ТАС згідно полісу №АК/5957528 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, діючого у період з 31.03.2017 по 30.03.2018. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну - 100000,00грн (франшиза - 0,00грн).

Судом встановлено, що за заявою б/н від 10.08.2018 ТОВ Кондитер-Трейд Акціонерним товариством Страхова група ТАС страховиком відповідача сплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 100000,00грн згідно платіжного доручення №104376 від 29.10.2018; призначення платежу: страхове відшкодування згідно договору АК/5957528 від 29.03.2017.

Рахуючи, що сума виплаченого страхового відшкодування АТ Страхова група ТАС страховиком відповідача є недостатньою для повного відшкодування матеріальної шкоди завданої транспортному засобу позивача в результаті ДТП, спричиненої з вини водія відповідача, позивач, керуючись приписами статті 22, частини 1 статті 1166, частини 1 статті 1172, частини 2 статті 1187, статей 1192, 1194 ЦК України звернувся з даним позовом до суду.

За приписами частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу в тому числі внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З огляду на зміст частин 1-2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (1); за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується (2); за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (3).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних відносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такої шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди та припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала, що узгоджується з приписами статті 599 ЦК України.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка її завдала. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).

При цьому частиною 1 статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01.07.2004 (надалі - ЗУ №1961-IV від 01.07.2004).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (статті 3 та 5 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004).

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заявку про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (статті 9, 22, 29, 35, 36 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004).

З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право кредитора (потерпілого) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди) відшкодувати таку шкоду. Водночас, факт скоєння ДТП є підставою для виникнення договірного зобов`язання відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого кредитор (потерпілий) так само має право вимоги до боржника, яким в договірному зобов`язанні є страховик.

Разом з тим зазначенні зобов`язання не є взаємовиключними.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє принцип повного відшкодування шкоди, підставою якого є факт завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та за умови, що подія внаслідок якої завдано шкоду кваліфікована як страховий випадок.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС згідно полісу №АК/5957528 (з терміном дії по 30.03.2018). Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну згідно вказаного полісу становить 100000,00грн (франшиза - 0,00грн).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 10.08.2018 звертався з вимогою про виплату страхового відшкодування до страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно платіжного доручення від 29.10.2018 №104376 позивачем одержано від Акціонерного товариства Страхова група ТАС страхове відшкодування за фактом ДТП у розмірі 100000,00грн, тобто з урахуванням ліміту відповідальності відповідача визначеного у страховому полісі №АК/5957528.

У відповідності до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За висновком №408 від 24.12.2018 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого у ДТП 17.03.2018, складеного на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , який має кваліфікацію судового експерта - автотоварознавця за спеціальністю 12.2 - визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу , свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №1456, видане ЦЕКК МЮУ 23.08.2013 (дія продовжена до 28.10.2019), свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №4862 від 12.09.2006, - вартість відновлювального ремонту автомобіля вантажного HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 17.03.2018, з урахуванням суми ПДВ у вартості складників та ремонтних матеріалів, без урахування вартості рами автомобіля (заміна якої не передбачена фірмою виробником та яка не поставляється у запасні частини) , станом на дату оцінки 24.12.2018, складає 279280,55грн.

У рамках проведеного дослідження експертом було встановлено, що внаслідок отримання значних пошкоджень у ДТП 17.03.2018, рама досліджуваного автомобіля потребує заміни. Разом з тим, згідно даних виробника автомобіля HYUNDAI рама автомобіля у запасні частини не поставляється та відповідно ремонтна операція по її заміні не передбачена, тому відновити досліджуваний колісний транспортний засіб відповідно до технічних умов виробника - неможливо.

Відтак, за висновком експерта, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля вантажного HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 17.03.2018, прийнята рівною його ринковій вартості без урахування пошкоджень отриманих у ДТП (беручи до уваги неможливість його відновлення відповідно до технічних умов виробника), станом на дату оцінки - 24.12.2018, складає 320068,71грн.

Враховуючи, що сума страхового відшкодування, отримана позивачем від страховика відповідача, недостатня для повного відшкодування матеріальної шкоди, завданої належному йому на праві власності транспортному засобу HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , останній звернувся з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 220068,71грн (320068,71грн -100000,00грн) (з урахуванням заяви від 24.04.2019 б/н про зменшення позовних вимог, прийнятої судом), що є різницею між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Беручи до уваги наведені обставини справи, судом встановлено, що спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є відносинами щодо відшкодування позадоговірної шкоди - деліктною відповідальністю. Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. За приписами частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, з огляду на презумпцію вини, встановлену наведеними вище нормами, відповідач звільняється від обов`язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив, що ДТП в результаті якої пошкоджено автомобіль HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач, відбулась з вини водія відповідача ОСОБА_7 , який керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є відповідач.

З урахуванням наведеного, суд, дослідивши матеріали справи, встановив наявність складу цивільного правопорушення, враховуючи порушення водієм відповідача ОСОБА_7 під час виконання трудових обов`язків та керування транспортним засобом відповідача VOLKSWAGEN TRANSPORTER , номерний знак НОМЕР_2 , Правил дорожнього руху України (п. 2.3 б , 10.1, 14.2 в ), - що стало причиною та умовою настання дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пошкоджено належний позивачу транспортний засіб HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 .

Судом відхилено доводи відповідача про невірний (завищений) розмір матеріальної шкоди, заявленої позивачем до відшкодування, а саме її визначення на рівні ринкової вартості автомобіля (тобто без урахування пошкоджень, отриманих у ДТП), оскільки висновком №408 від 24.12.2018 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу - HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , встановлено неможливість відновлення даного транспортного засобу відповідно до технічних умов його виробника (рама автомобіля, що зазнала значних пошкоджень, не підлягає заміні; у запасні частини не поставляється).

З наведених підстав, судом залишено поза увагою твердження відповідача про завищення цін у калькуляції до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №408 від 24.12.2018, згідно якої розраховувалась вартість саме відновлювального ремонту автомобіля HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 17.03.2018 (розраховано експертом без урахування вартості рами, що не підлягає заміні).

Відповідачем на підставі належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України не доведено невідповідність (завищення) розміру матеріального збитку, заявленого позивачем до відшкодування.

Твердження відповідача про неврахування позивачем суми страхового відшкодування, отриманого в розмірі 100000,00грн від страховика відповідача за платіжним дорученням №104376 від 29.10.2018 не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. Заявлена до відшкодування сума матеріальної шкоди є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (320068,71грн -100000,00грн).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно статті 79 даного Кодексу достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що позивачем доведено на підставі належних та достатніх доказів наявність протиправної поведінки водія відповідача, що стала причиною виникнення ДТП, причино-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою водія відповідача та розміром шкоди завданої транспортному засобу який належить позивачу, в результаті ДТП, а також наявність вини водія відповідача у скоєнні ДТП, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в сумі 220068,71грн.

У межах даної справи позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати в сумі 11026,53грн, з яких: 3326,53грн судовий збір, 6000,00грн витрати на професійну правничу допомогу та 1700,00грн витрати на залучення спеціаліста.

За частиною 1 та 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (1); пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (2); пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів (3); пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак керуючись приписами п.2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за розгляд даного спору в сумі 3301,03грн покладено на відповідача, з огляду на задоволення позову в повному обсязі.

Судом встановлено, що на день винесення рішення у справі позивачем не заявлено клопотання про повернення з державного бюджету 25,50грн, переплаченої суми судового збору, беручи до уваги прийняту судом заяву про зменшення розміру позовних вимог, відтак, з огляду на приписи частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір підстав для повернення позивачу з державного бюджету вказаної суми не має.

За частиною 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (2); поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (3); дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (4).

Згідно частини 8 даної статті розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на професійну правничу допомогу, так само як і витрати, пов`язані із залученням спеціаліста, належать до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак, при вирішенні питання щодо їх розподілу між сторонами слід керуватися загальними правилами, встановленими статтею 129 ГПК України.

За частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховують, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами частини 3 вказаної статті, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Позивачем заявлено до відшкодування 6000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в процесі підготовки позову та судовим розглядом справи адвокатом Ширай А.А. (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №625 від 06.04.2012) на підставі договору про надання правової допомоги від 31.01.2019.

До заявленої суми згідно поданого розрахунку увійшла вартість консультацій з правових питань; збір документів та написання позовної заяви; представництво інтересів Товариства в суді першої інстанції. Понесення позивачем фактичних витрат на оплату вказаних послуг у заявленій сумі підтверджується квитанцією №1913051 від 01.02.2019.

Беручи до уваги, що заявлена до відшкодування сума витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних з розглядом даної справи, підтверджується належними доказами та є співмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим ним на виконання таких робіт, враховуючи ціну заявленого позову, суд, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України поклав судові витрати понесені позивачем на оплату професійної правничої допомоги в сумі 6000,00грн на відповідача.

За частинами 4 та 5 статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Позивачем заявлено до відшкодування 1700,00грн витрат, пов`язаних із залученням спеціаліста, суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , яким на замовлення позивача проведено експертне автотоварознавче дослідження колісного транспортного засобу - HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , за результатами якого складено висновок №408 від 24.12.2018, що врахований судом як належний доказ у даній справі, на підтвердження фактичного розміру матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу позивача в результаті ДТП, - розраховано ціну заявленого позову.

З наведеного слідує, що витрати, пов`язані із залученням спеціаліста, суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , понесені позивачем саме у зв`язку з розглядом даної справи, а відтак, вони належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому частиною 4 статті 129 ГПК України.

На підтвердження понесення зазначених витрат у заявленій до відшкодування сумі, позивачем надано до матеріалів справи рахунок №495 від 24.12.2018 виставлений ФОП Громовим А.М. до сплати позивачу за проведення автотоварознавчого дослідження №408 від 24.12.2018 автомобіля HYUNDAI HD 72 , номерний знак НОМЕР_1 , та платіжне доручення №2133 від 08.01.2019 на суму 1700,00грн (підстава платежу: за автотоварознавче дослідження згідно рахунку №495 від 24.12.2018).

Відтак, беручи до уваги приписи частин 4 та 5 статті 127, частини 4 статті 129 ГПК України суд вирішив покласти судові витрати позивача, пов`язані із залученням спеціаліста, в сумі 1700,00грн на відповідача.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 126, 127, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитер-Трейд (14026, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 189, код ЄДРПОУ 35194576) до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Ічнянське (16703, Чернігівська область, Ічнянський район, м Ічня, вул. Вокзальна, буд. 63, код ЄДРПОУ 30834688) про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 220068,71грн, - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Ічнянське (16703, Чернігівська область, Ічнянський район, м. Ічня, вул. Вокзальна, буд. 63, код ЄДРПОУ 30834688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитер-Трейд (14026, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 189, код ЄДРПОУ 35194576) 220068,71грн матеріальної шкоди, 3301,03грн судового збору, 6000,00грн витрат на професійну правничу допомогу та 1700,00грн витрат, пов`язаних із залученням спеціаліста.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 02.07.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко