Рішення

від 01.07.2019 по справі 927/306/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/306/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Чернігівської міської ради, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Медіум , проспект Миру, 45А, м. Чернігів, 14005;

предмет спору: про стягнення 362573,43грн

за участю представників сторін:

від позивача: Гладченко Н.Л., довіреність від 28.03.2019 за №256/2-08/вих/01, представник;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 01.07.2019 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

10.04.2019, Чернігівською міською радою, подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Медіум (надалі - ТОВ Медіум або Товариство) про стягнення 362573,43грн безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Як зазначає позивач, ТОВ Медіум не оформивши належним чином правовідносини щодо користування земельною ділянкою площею 0,3355га по вул. 1-шій АДРЕСА_1 , на якій розташовані належні Товариству на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна, не сплачувало у період з 13.12.2013 по 31.10.2017 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. Речові права ТОВ Медіум на вказану земельну ділянку не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по вул. 1-шій Набережній, 21 у м. Чернігові, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна належні Товариству, що використовується останнім з метою обслуговування вказаних об`єктів, та яка водночас перебуває у власності територіальної громади міста Чернігова, з урахуванням статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, Товариство зберегло за рахунок Чернігівської міської ради, як власника даної земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, ТОВ Медіум тим самим збільшує вартість власного майна, а Чернігівська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Чернігівської міської ради. Розмір збережених коштів від безпідставно набутого майна, яке підлягає відшкодуванню за користування Товариством вказаною земельною ділянкою за період з 13.12.2013 по 31.10.2017 за розрахунком позивача становить 362573,43грн. Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2019 відкрито провадження у справі №927/306/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.05.2019, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов у порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не скористався, проти заявленого позову не заперечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав. У підготовче судове засідання 06.05.2019 не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, про причини неприбуття у судове засідання не повідомив.

Судом відкладено підготовче судове засідання на 05.06.2019, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України шляхом направлення на його адресу ухвали суду від 06.05.2019.

У підготовче судове засідання 05.06.2019 відповідач повторно не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, про причини неприбуття у судове засідання не повідомив.

Ухвала суду від 15.04.2019 про відкриття провадження у справі та ухвала суду від 06.05.2019 про повідомлення відповідача про відкладення підготовчого засідання, надсилались ТОВ Медіум за адресою його державної реєстрації згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: проспект Миру, 45А, м. Чернігів, 14005 (витяг з якого наявний в матеріалах справи), - повернуті за зворотною адресою без вручення адресату з відмітками за даною адресою товариство не знайдено .

Додатково було опубліковано на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання у справі №927/306/19 відповідачем у якій є ТОВ Медіум .

За пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач неодноразово за адресою державної реєстрації належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання у справі, натомість своїми процесуальними правами не скористався, участь свого представника не забезпечив.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 3 зазначеної статті встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Беручи до уваги наведені норми, суд вважає, що неявка відповідача у підготовче судове засідання 05.06.2019 не є перешкодою для його проведення. За результатами підготовчого судового засідання 05.06.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 13.06.2019, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України шляхом направлення за адресою його державної реєстрації ухвали суду від 05.06.2019.

Відповідач у судове засідання 13.06.2019 не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.

У судовому засіданні 13.06.2019 судом, в порядку статті 216 ГПК України оголошено перерву до 01.07.2019, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України шляхом направлення за адресою його державної реєстрації ухвали суду від 13.06.2019.

У судове засідання 01.07.2019 відповідач повторно не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.

Ухвали суду від 05.06.2019 та від 13.06.2019 направлені за адресою державної реєстрації відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, були повернуті відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою без вручення адресату з відмітками за даною адресою адресата не розшукано та за закінченням терміну зберігання .

Додатково оголошення про дату, час та місце проведення судових засідань по розгляду справи по суті, відповідачем у якій є ТОВ Медіум , опубліковано на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги приписи статей 202, 242 ГПК України суд дійшов висновку, що відповідач неодноразово належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань, однак явку повноважного представника до суду не забезпечив без пояснення причин, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, з огляду на зміст частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України суд вважає, що неприбуття відповідача у судові засідання та неподання ним відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях 13.06.2019 та 01.07.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважного представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2008, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна (надалі - Договір), укладеного між Відкритим акціонерним товариством Чернігівське Хімволокно та Товариством з обмеженою відповідальністю Медіум , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А., зокрема за п.1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю Медіум набуло у приватну власність нерухоме майно з усіма невід`ємними приналежностями, що забезпечують його експлуатацію та життєдіяльність, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 область, АДРЕСА_3 . Чернігів, вул. Набережна, АДРЕСА_4 , будинок №21, що складається з наступного: склад, означений на плані літерою А-2 , А 1 , загальною площею 497,3 кв. м.; склад, означений на плані літерою Б-1 ), загальною площею 171,8 кв. м..

За пунктом 1.2. Договору нерухоме майно, визначене у п.1.1., знаходиться на орендованій земельній ділянці у Чернігівської міської ради, що підтверджується договором оренди земельних ділянок №1777 укладеним між Чернігівською міською радою та Відкритим акціонерним товариством Чернігівське Хімволокно 11.10.2007, зареєстрованим у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП Центр ДЗК про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №04 08 830 00008 від 10.01.2008, термін дії якого 5 років.

Право власності ТОВ Медіум на зазначені об`єкти нерухомого майна зареєстровано 24.10.2008, про що свідчить витяг №20694682 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Комунальним підприємством Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради.

Правовий механізм переходу прав на землю пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначений статтею 120 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Частинами 1 та 2 статті 120 ЗК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна за своїм змістом норма наведена у частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за приписами якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи зі змісту наведених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користування колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статей 120 ЗК України, 377 ЦК України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, відповідач набувши право власності на об`єкти нерухомості , розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Чернігів, вул АДРЕСА_4 , буд АДРЕСА_1 , був зобов`язаний належним чином оформити правовідносини щодо користування даною земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, 08.01.2009 між Чернігівською міською радою та ТОВ Медіум укладено договір оренди земельної ділянки №3517, за умовами якого (п.1), Чернігівська міська рада надала, а Товариство прийняло в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові по вул. 1-ша Набережна, 21, для експлуатації об`єктів нерухомості - складів (бувша база відпочинку Хімік ).

Факт приймання-передачі даної земельної ділянки в короткострокову оренду Товариству підтверджується двостороннім актом від 08.01.2009, складеним за підписом обох сторін, посвідчений печатками юридичних осіб.

Сторонами погоджено, що Договір укладено строком до 12.12.2013. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.6).

З матеріалів справи вбачається, що по закінченню строку дії вказаного Договору відповідач не скористався переважним правом на поновлення його на новий строк, новий договір оренди даної земельної ділянки сторонами також укладений не був не зважаючи на звернення Чернігівської міської ради до відповідача листами №5569 від 21.08.2013 та №5658 від 13.09.2017 про необхідність оформлення права користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкти нерухомого майна, належні Товариству.

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки №3517 від 08.01.2009 припинив свою дію 13.12.2013 у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено сторонами.

За твердженням позивача відповідач не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому на праві власності майно, у період з 13.12.2013 по 31.10.2017 як фактичний користувач земельної ділянки продовжив її використання без належних на те підстав та без внесення відповідної плати.

Згідно інформаційної довідки Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради №1063/1н/2-08 від 10.06.2019 земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:02:044:0009 площею 0,3355га за адресою: вул. 1-першій Набережній, 21, м. Чернігів, перебуває в комунальній власності Чернігівської міської ради.

З інформаційної довідки №155886149 від 12.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що за ТОВ Медіум зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 область, м. Чернігів, вул. Набережна, 1-а, будинок 21; підстава виникнення: договір купівлі-продажу від 03.09.2008.

Речові права Товариства на земельну ділянку за вказаною адресою не зареєстровано.

Головне управління ДФС у Чернігівській області листом №4767/10/25-01-12-03-03 від 22.09.2017 повідомило, що ТОВ Медіум у 2013 році задекларовано за 2013 рік зобов`язання по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 7410100000:02:044:0009, площею 3355 м.кв., у розмірі 35583,13грн; у період 2014-2017 роки Товариством податкові зобов`язання за користування даною земельною ділянкою не декларувались. Відповідно плата за землю у вказаному періоді не нараховувалась та не сплачувалась.

За статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні приписи містить стаття 93 ЗК України та стаття 792 ЦК України.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; у той час орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відтак, чинним законодавством передбачено дві форми плати за землю у вигляді земельного податку, який справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; та у вигляді орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, яку орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Враховуючи, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тобто не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, відтак єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як фактичного землекористувача, є орендна плата.

За приписами пункту 288.1. статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, надання земельної ділянки комунальної власності в користування здійснюється на підставі договору оренди, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За частиною 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Системний аналіз приписів статей 123, 124 ЗК України свідчить, що передача земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється за відповідним клопотанням особи, зацікавленої в одержанні у користування відповідної земельної ділянки, тобто набуттю права користування та права оренди передує волевиявлення особи, яка виявила бажання набути таке право, і лише після цього здійснюється волевиявлення органу місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідного рішення.

При цьому, судом взято до уваги, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, оскільки передбачений частиною 2 статті 120 ЗК України та частиною 2 статті 377 ЦК України перехід права користування земельною ділянкою не відбувається автоматично внаслідок набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці, оскільки вимагає оформлення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації цього права.

Таким чином, з моменту закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки №3517 від 08.01.2009 (враховуючи, що його не було поновлено сторонами; водночас автоматична пролонгація його дії умовами договору не передбачена) у відповідача як фактичного користувача земельною ділянкою за адресою: м. Чернігів, вул. 1-а Набережна, 21, на якій розташовані належні йому на праві приватної власності об`єкти нерухомості, виник обов`язок звернутися до Чернігівської міської ради щодо укладення договору оренди вказаної земельної ділянки на новий строк, та відповідно зареєструвати право оренди.

У порушення наведених норм відповідач не оформив право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташовані належні йому на праві власності об`єкти нерухомості, та у період з 13.12.2013 по 31.10.2017 не сплачував плату за фактичне користування нею.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних відносин, суд, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України враховує висновок щодо застосування норм права, викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 відповідно до яких до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що за своєю правовою природою спірні правовідносини є кондикційними, а тому при вирішенні даного спору належить застосовувати норми глави 83 ЦК України предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Керуючись приписами статті 1212 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 362573,43грн безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати за період з 13.12.2013 по 31.10.2017, яку відповідач мав сплатити позивачу за умови належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою у зазначеному періоді.

Орендна плата визначена позивачем з використанням нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки та з урахуванням ставки орендної плати, встановленої рішенням органу місцевого самоврядування, яка діяла у спірному періоді.

Так, відповідно до інформації наданої Відділом у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в листі №18-25-0.36-146/109-17 від 22.09.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: вул. 1-ша Набережна, 21, за 1кв.м. станом на 01.01.2013 становить 478,81грн; станом на 01.01.2014 - 478,81грн; станом на 01.01.2015 - 598,03грн; станом на 01.01.2016 - 857,07грн; станом на 01.01.2017 - 908,30грн.

За приписами підпункту в) абзацу 5 пункту 4 рішення Чернігівської міської ради від 29.07.2011 (одинадцятої сесії шостого скликання) Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати в місті Чернігові , підпункту 14.5.9.3. пункту 14.5.9. Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 30.01.2015 (сорок сьома сесія шостого скликання) з урахуванням змін та доповнень до нього, розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі оренди землі, зокрема, за землі житлової та громадської забудови, промисловості та інші категорії земель за комерційною функцією використання: складське господарство та інше невраховане вище комерційне використання, на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів, заявлений до стягнення, визначений позивачем виходячи з розміру несплаченої орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою у період з 13.12.2013 по 31.10.2017, за вирахуванням податкових зобов`язань задекларованих ним у 2013 році в сумі 35583,13грн.

Здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення суми орендної плати, яка підлягла б сплаті відповідачем до місцевого бюджету м. Чернігова у разі належного оформлення відповідачем права оренди земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщено об`єкти нерухомого майна, належні відповідачу, судом встановлено, що розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства та є арифметично вірним.

За змістом частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

З огляду на приписи земельного законодавства не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Враховуючи, що відповідач, як власник об`єктів нерухомого майна, у період з 13.12.2013 по 31.10.2017 користувався належною позивачу земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату, суд встановив, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником спірної земельної ділянки, зберіг у себе кошти в сумі 362573,43грн, які мали бути сплачені позивачу в спірному періоді.

З урахуванням наведеного, керуючись приписами частини 1 статті 1212 ЦК України, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Під час розгляду справи судом встановлено пропуск позивачем трирічного строку позовної давності щодо вимог по стягненню безпідставно збережених коштів у період з 13.12.2013 по 10.04.2016. Разом з тим , виходячи з приписів частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на те, що відповідачем не було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог заявлених позивачем, суд не вбачає правових підстав для її застосування.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, позивачу мають бути відшкодовані, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5438,60грн за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Чернігівської міської ради (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код ЄДРПОУ 34339125) до Товариства з обмеженою відповідальністю Медіум (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, проспект Миру, 45 А, код ЄДРПОУ 32818390) про стягнення 362573,43грн, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Медіум (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, проспект Миру, 45 А, код ЄДРПОУ 32818390) на користь Чернігівської міської ради (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код ЄДРПОУ 34339125) 362573,43грн безпідставно збережених коштів та 5438,60грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Повне судове рішення складено та підписано 02.07.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко