ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 483/195/19
Провадження № 2/483/305/2019
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
01 липня 2019 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Чаус Л.В.
при секретарі Шилінскас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ОЛИМП про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
06 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ОЛИМП (далі - ТОВ АВТО-ОЛИМП . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та відповідачем був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався передати позивачеві транспортний засіб марки LADA, модель LARGUS, 2015 року випуску, з наступними характеристиками: 1,6 НОМЕР_1 НОМЕР_2 , синій + МРЄО, а останній перерахував на рахунок ТОВ АВТО-ОЛИМП в якості передплати 30000 грн., однак до теперішнього часу відповідач часу своїх зобов`язань за договором не виконав - транспортний засіб позивачеві не передав, основний договір не уклав, та не повернув внесені позивачем кошти. Вважає, що відповідач здійснював нечесну підприємницьку діяльність, допустивши порушення принципів добросовісності та справедливості при укладенні попереднього договору, а тому посилаючись на порушення прав позивача як споживача, просила визнати попередній договір купівлі-продажу недійсним, стягнути з відповідача кошти в сумі 30000 грн., сплачені в якості авансу, а також стягнути 5000 грн. за моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях та негативних емоціях внаслідок введення позивача в оману, неможливості реалізувати свої плати за допомогою коштів, які були сплачені відповідачу, приниженні його честі, гідності, престижу та репутації.
Позивач та його представник в судове засідання не зявилися. Остання надала заяву, в якій просить розглядати справу без їх участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився. ТОВ АВТО-ОЛИМП було повідомлено про розгляд справи шляхом направлення кореспонденції на адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та вказаною в договорі як юридична адреса підприємства, однак за вказаною адресою останнє не знаходиться, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України , враховуючи згоду представника позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
27 листопада 2018 року між ТОВ АВТО ОЛИМП , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другої сторони, був укладений Попередній договір за №0160 купівлі-продажу транспортного засобу, що підтверджується копією цього договору.
Відповідно до пунктів 1.1. - 1.6 Попереднього договору, продавець - ТОВ АВТО-ОЛИМП зобов`язався поставити покупцю - ОСОБА_2 , товар - автомобіль марки LADA, модель LARGUS, 2015 року випуску, з наступними характеристиками: 1,6 МТ + НОМЕР_2 , синій + МРЄО, вартістю 62000 грн., який являтиметься предметом Основного договору. Сторони зобов`язалися укласти Основний договір 27 листопада 2018 року за умови повного виконання п.2.1 Попереднього договору.
Пунктом 2.1 Попереднього договору визначено, що в момент укладення Попереднього договору покупець перераховує на рахунок продавця аванс в розмірі 30000 грн.
Крім того, відповідно до п.1.5 Попереднього договору, якщо на зазначену вище дату, тобто 27 листопада 2018 року, майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то Основний договір буде укладено на 5-й день після придбання Продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити продавця в письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основого договору є 27 листопада 2018 року.
З аналізу наведених положень договору вбачається, що зазначені пункти Попереднього договору не зв`язані між собою, є суперечливими, що призводить до неоднозначного розуміння обов`язків продавця щодо укладення Основного договору та передачі товару.
З огляду на положення частини 8 статті 18 Закону України Про захист прав споживачів про те, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача, суд виходить з того, що після сплати авансового платежу мав бути укладений Основний договір, а товар переданий покупцю.
Судом встановлено, що платіж в розмірі, визначеному в пункті 2.1 Попереднього договору, був сплачений позивачем в день укладення цього договору, тобто 27 листопада 2018 року, що підтверджується копією квитанції за № 25.
Оскільки відповідачем не спростовані твердження позивача про те, що Основний договір укладено не було, автомобіль не був йому переданий, а сплачений аванс у розмірі 30000 грн. на час розгляду справи не повернуто, суд вважає ці факти доведеними в силу вимог статті 81 ЦПК України .
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Правовідносини, з яких виник спір регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України щодо правочинів та нормами Закону України "Про захист прав споживачів" , які є спеціальними.
Відтак, суд перевірятиме поведінку учасників спору на відповідність положенням зазначених нормативно-правових актів.
Дослідивши зміст оспорюваного договору, суд встановив наступне.
З тексту Попереднього договору вбачається, що, встановивши обов`язки покупця щодо обов`язкової сплати авансу у розмірі 30000 грн., покупець звільнив себе від будь-якої відповідальності за непостачання товару, а також не визначив жодних юридичних наслідків в частині отриманого від покупця авансу.
Положеннями статті 18 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця; надання можливості продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`зку з розірванням або невиконанням ним договору.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Перевіряючи зміст договору на відповідність вимогам статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , суд звертає увагу на таке.
Частиною 1 ст. 19 Закону нечесну підприємницьку практику заборонено.
Згідно з п. 14 ст. 1 вказаного Закону , нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції
Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману.
Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, метод і дата виготовлення або надання, поставка, специфікація, географічне або інше походження (пункт 1 частини 2 ст. 19).
Частиною 3 ст. 19 Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; відмова від пред`явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку.
Частиною 6 статті 19 Закону визначено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 ст. 203 ЦК ).
Недодержання в момент вчинення правочину стороною зазначених вимог є, відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину.
Отже, з комплексного аналізу положень Закону України Про захист прав споживачів та Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що невідповідність змісту договору вимогам спеціального закону може мати наслідком визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності відповідно до положень статті 216 ЦК України та Закону України Про захист прав споживачів .
У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (надалі - Постанова Пленуму Верховного Суду України №9) роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК , суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України , у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Згідно з частиною 9 статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.
З урахуванням викладеного і з огляду на те, що зміст укладеного сторонами та осопорюваного позивачем договору не відповідає вимогам Закону України Про захист прав споживачів , містить несправедливі умови, створює істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача, а дії продавця свідчать про застосування нечесної підприємницької практики, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову про визнання такого договору недійсним та стягнення сплаченого авансу.
Крім того, частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
За змістом положень статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" , захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Обґрунтовуючи позов в частин вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що недобросовісна поведінка відповідача спричинила йому моральні страждання та негативні емоції внаслідок введення в оману, неможливості реалізувати свої плати за допомогою коштів, які були сплачені відповідачу, приниження його честі, гідності, престижу та репутації.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди співмірним з завданими йому моральними стражданнями, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позивач при зверненні до суду з вказаним позовом від сплати судового збору звільнений, на підставі частини 3 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, виходячи з того, що позивачем заявлено три позовні вимоги, з яких одна - немайнового характеру, а решта - майнового.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263- 265, 280-284 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ОЛИМП про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди, - задовольнити повністю.
Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0160 від 27 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю АВТО-ОЛИМП - визнати недійсним.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ОЛИМП (ЄДРПОУ 42511092, юридична адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Дм. Яворницького, будинок 27А, офіс 302) на користь ОСОБА_2 30000 (тридцять тисяч) грн. в рахунок сплаченого авансу за попереднім договіром купівлі-продажу транспортного засобу №0160 від 27 листопада 2018 року.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ОЛИМП (ЄДРПОУ 42511092, юридична адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Дм.Яворницького, будинок 27А, офіс 302) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ОЛИМП (ЄДРПОУ 42511092, юридична адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Дм.Яворницького, будинок 27А, офіс 302) в дохід держави в рахунок відшкодування судового збору 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачами в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий:
Суд | Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 01.07.2019 |
Оприлюднено | 03.07.2019 |
Номер документу | 82743489 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Чаус Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні