Рішення

від 01.07.2019 по справі 304/550/19

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/550/19

Провадження № 2/304/252/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2019 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/550/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно її дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що перебував з відповідачем у шлюбі з 10 березня 2005 року по 20 жовтня 2014 року, під час якого у них народилося троє дітей - сини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак подружнє життя між ними не склалося, а відтак вони розірвали шлюб, після чого двоє старших синів залишилися проживати разом з ним, а молодший - з відповідачем. Понад чотири роки відповідач проживає окремо, старшими дітьми, які проживають з ним, не цікавиться взагалі, не займається їх вихованням, не турбується духовним та фізичним розвитком, навіть не навідує їх та відповідно й не спілкується з ними. Близько трьох років відповідач разом з їх спільним молодшим сином та своїм співмешканцем виїхала з місця постійного проживання та на даний час проживає в Одеській області , однак де саме, йому не відомо. Оскільки усі питання щодо утримання, виховання та піклування вирішуються ним самостійно без участі та підтримки зі сторони відповідача, така будь-яких з покладених на неї материнських обов`язків не виконує взагалі, тому просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Штефаняк В.В. у судове засідання не з`явилися, останній попередньо подав суду заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити, посилаючись на обставини позову, проти заочного розгляду справи не заперечив.

У судове засідання відповідач також не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки не повідомила, відзив не подала, а тому суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служби у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області у судове засідання не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи без її участі, при цьому підтримавши висновок органу про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

У судовому засіданні встановлено, що матір`ю дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідач ОСОБА_2 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , виданими виконкомом Т.Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області 02 лютого 2005 року та 12 серпня 2008 року відповідно (а. с. 9, 10).

Також встановлено, що після розірвання між сторонами шлюбу дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено проживати при батькові - позивачеві ОСОБА_1 , а дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - при матері ОСОБА_2 (а. с. 11-15).

На даний час діти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають разом з батьком та знаходяться на його повному утриманні і вихованні, батько разом зі своїми батьками забезпечує здобуття ними освіти, постійно підтримуючи зв`язок зі школою; згідно характеристик Т.Пасіцької ЗОШ І-ІІІ ступенів діти вчаться добре, мають хороші результати у вивченні предметів, є дисциплінованими та трудолюбивими, батько та бабуся з дідусем співпрацюють з класним керівником, приділяють належну увагу навчанню та вихованню дітей (а. с. 16-20).

Отже, відповідач ОСОБА_2 повністю самоусунулася від виконання материнських обов`язків, а саме взагалі не відвідує дітей, не проявляє материнської турботи щодо синів, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям та навчанням, а також матеріально не забезпечує синів.

Як роз`яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі Савіни проти України наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області № 285/01-31 від 25 червня 2019 року уповноважений орган вважає за доцільне надати згоду на позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відносно її неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такої, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а. с. 54-55).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У частині 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, вказано: Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, суд приймає до уваги те, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі Хант проти України ).

Крім цього, вирішуючи даний спір, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 402/428/16-ц від 17 жовтня 2018 року, яка зводиться до наступного.

Ухвалюючи рішення у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України , заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини, яка не є міжнародним договором.

Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі №6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю, та вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач повністю відсторонилася від виконання батьківських обов`язків і не проявляє відносно синів щонайменшої турботи, суд вважає, що ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав щодо її синів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 164-166 СК України, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно синів - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, код ЄДРПОУ 35152206; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область м. Перечин, пл. Народна, № 16.

Головуючий: Чепурнов В. О.