Постанова

від 01.03.2010 по справі 5/271-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний г осподарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2010 р. Справа № 5/271-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді (до повідач) ,

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників с торін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Гриценк а Б.М. за довіреністю №1734 від 0 6.11.2009 року,.

третя особа - не з' явив ся;

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційног о господарського суду апеляц ійну скаргу Приватного підпр иємця ОСОБА_2 (вх. №3961 С/2-6) на рішення господарського суду Сумської області від 03.12.09 р. по справі № 5/271-09

за позовом Приватного п ідприємця ОСОБА_2, м. Суми,

третя особа, яка не заявл яє самостійних вимог на пред мет спору на стороні позивач а: Товариство з обмеженою від повідальність «Зіланд», м.Су ми,

до Відкритого акціонер ного товариства "Райффайзе н Банк Аваль" в особі Сумськ ої обласної дирекції, м. Суми,

про визнання договору н едійсним,

встановила:

Рішенням господарськ ого суду Сумської області ві д 03.12.2009р. (суддя Гудим В.Д.) відмов лено у позові про визнання не дійсним кредитного договору №014/15-12/3218 від 23.01.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем. (а .с.55- а.с.56)

Позивач з рішенням місцево го господарського суду не по годився та звернувся до Харк івського апеляційного госпо дарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішен ня суду першої інстанції ска сувати та прийняти нове ріше ння, яким задовольнити заявл ені позовні вимоги, посилаюч ись на те, що рішення прийнято при порушенні судом норм мат еріального та процесуальног о права. Скаргу обгрунтовує, з окрема, тим, що в позовній заяв і, як на підставу пред' явлен ня позовних вимог та їх задов олення господарським судом, позивач прямо зазначив, що у в ідповідності до ч.2 статті 345 Го сподарського кодексу Україн и,- «Кредитні відносини здійс нюються на підставі кредитно го договору, що укладається м іж кредитором і позичальнико м у письмовій формі. У кредитн ому договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, ум ови і порядок його видачі та п огашення, види забезпечення зобов' язань позичальника, в ідсоткові ставки, порядок пл ати за кредит, обов' язки, пра ва і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кре диту». Про описані вище довод и та оргументи позивача, госп одарський суд першої інстанц ії зазначає у абзаці 3 мотивув альної частини судового ріше ння. Позивач вказує, що господ арський суд першої інстанції в подальшому не дає ніякої оц інки цим доводам позивача та не спростовує їх. Не спростов ані вказані доводи позивача і відповідачем в процесі суд ового розгляду справи. У відп овідності до статті 84 Господа рського процесуального коде ксу України, законне є рішенн я тоді, коли суд в мотивувальн ій частині зазначив, на підст аві яких норм матеріального права він прийняв рішення та навів спростування доводів іншої сторони, тому позивач в важає, що рішення не відповід ає статті 84 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и. (а.с.61- а.с 62)

Відповідач у відзиві на апе ляційну скаргу (вх. №786 від 03.02.2010р .) зазначив, що господарський с уд Сумської області у повном у обсязі з' ясував та встано вив всі обставини, що мають зн ачення для справи, на підстав і яких зробив вірні висновки для вирішення спору та прави льно застосував норми матері ального та процесуального пр ава. Просить відмовити в задо воленні апеляційної скарги ф ізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недій сним кредитного договору №014/1 5-12/3218 від 23.01.2008 року, укладеного з В АТ “Райффайзен Банк Авал ь”, а рішення господарського суду Сумської області від 03.12.2 009 року по справі №5/271-09 залишити без змін. (а.с 69- а.с 70)

Представник відповідача у судовому засіданні підтрима в наданий суду відзив на апел яційну скаргу та просить від мовити в задоволенні апеляці йної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а ріше ння господарського суду Сумс ької області від 03.12.2009 року по с праві №5/271-09 залишити без змін.

Представники позивач а та третьої особи в судове за сідання не з' явились, про пр ичини не з' явлення суд не по відомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового з асідання ухвалою суду від 03.02.20 10р. (а.с.77- а.с 78)

Ухвала суду про відкладен ня розгляду справи на 24.02.2010р. бу ла направлена позивачу реком ендованим листом 08.02.2010р. за адре сою, зазначеною в апеляційні й скарзі і отримана ним 10.02.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відп равлення, яке долучено до мат еріалів справи. (а.с.79). Однак, по зивач у судове засідання не з ' явився, про причини не з'явл ення суд не повідомив.

Ухвала суду про відкладенн я розгляду справи на 24.02.2010р. бул а направлена третій особі ре комендованим листом 08.02.2010р. за а дресою, зазначеною в апеляці йній скарзі і отримана ним 10.02 .2010р., про що свідчить повідомле ння про вручення поштового в ідправлення, яке долучено до матеріалів справи. (а.с.80). Одна к, третя особа у судове засіда ння не з' явилась, про причин и не з'явлення суд не повідоми ла.

Ухвалою суду від 03.02.2010р. суд по переджав сторони, що у разі не з' явлення їх представників у судове засідання та не нада ння витребуваних судом докум ентів, справа може бути розгл янута за наявними в ній матер іалами та за відсутністю пре дставників сторін. (а.с.77- а.с.78). Т аким чином, враховуючи належ не повідомлення сторін, спра ва розглядається за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів зазначає, що така поведінка приватного п ідприємця ОСОБА_2 та Товар иства з обмеженою відповідал ьністю «Зіланд»свідчить про їх зловживання своїми права ми та порушенням прав інших у часників процесу на розгляд справи упродовж розумного ст року, закріпленого у пункті 1 с татті 6 Європейської Конвенц ії про захист прав людини і ос новоположних свобод 1950 року, р атифікованої Верховною Радо ю України 17.07.1997 року.

Розглянувши матеріали спр ави, заслухавши пояснення пр едставника відповідача, досл ідивши доводи апеляційної ск арги та перевіривши правильн ість застосування судом перш ої інстанції норм матеріальн ого і процесуального права, к олегія суддів Харківського а пеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2009р. приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до госп одарського суду Сумської обл асті з позовом про визнання н едійсним кредитного догово ру №014/15-12/3218 від 23.01.2008р, укладеного м іж Відкритим акціонерним тов ариством «Райффайзен ба нк Аваль»та Приватним підпри ємцем ОСОБА_2. В обґрунтув ання позову про визнання нед ійсним кредитного договору п озивач посилається, зокрема, на те, що, оскільки в цьому дог оворі передбачена лише цивіл ьно- правова відповідальніст ь позичальника (позивача) за н еналежне виконання зобов' я зань, а цивільно- правова відп овідальність кредитора (відп овідача) за порушення зобов' язань по договору, взагалі ві дсутня, то зміст кредитного д оговору не відповідає вимога м закону, а тому є недійсним. К рім того, п.7.3 договору передба чено право банку передавати інформацію, що є банківською таємницею, третім особам, які будуть мати намір придбати п раво вимоги. Описаний пункт, н а думку позивача, грубо поруш ує положення статтей 60-62 Закон у України «Про банки і банків ську діяльність», тому позив ач просив суд визнати догові р недійсним. (а.с.2- а.с.3)

Судова колегія погоджуєть ся з висновком суду першої ін станції щодо відмови в задов оленні позовних вимог позива ча виходячі з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2008р. між Відкритим ак ціонерним товариством «Ра йффайзен банк Аваль», банко м, та Приватним підприємцем ОСОБА_2, позичальником, укла дено кредитний договір №014/15-12/321 8, згідно з яким банк надав поз ичальнику кредит у розмірі 3950 00,00 долларів США, зі сплатою 12,25% р ічних, строком до 22.01.2018р.

Відповідно до статті 215 Циві льного кодексу України підст авою недійсності правочину є недодержання в момент вчине ння правочину стороною ( стор онами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п' ятою та шостою статті 203 ць ого Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5 ста тті 203 Цивільного кодексу Укра їни зміст правочину не може с уперечити цьому Кодексу, інш им актам цивільного законода вства, а також моральним заса дам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обся г цивільної дієздатності.

Правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним.

Відповідно до частини 3 стат ті 215 Цивільного кодексу Украї ни, якщо недійсність правочи ну прямо не встановлена зако ном, але одна із сторін або інш а заінтересована особа запер ечує його дійсність на підст авах, встановлених законом, т акий правочин може бути визн аний судом недійсним (оспорю ваний правочин).

Відповідно до статті 204 Циві льного кодексу України право чин є правомірним, якщо його н едійсність прямо не встановл ена законом або якщо він не ви знаний судом недійсним.

Статтею 638 Цивільного кодек су України встановлено, що до говір є укладеним, якщо сторо ни в належній формі досягли з годи з усіх істотних умов дог овору. Істотними умовами дог овору є умови про предмет дог овору, умови, що визначені зак оном як істотні або є необхід ними для договорів даного ви ду, а також усі ті умови, щодо я ких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто зг оди.

Відповідно до статті 180 Госп одарського кодексу України г осподарський договір вважає ться укладеним, якщо між стор онами у передбачених законом порядку та формі досягнуто з годи щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визна ні такими за законом чи необх ідні для договорів даного ви ду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін пови нна бути досягнута згода. При укладанні господарського до говору сторони зобов' язані у будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії дог овору.

Тому, як вірно зазначено суд ом першої інстанції, посилан ня позивача як на підставу не дійсності кредитного догово ру на ту обставину, що в спірно му договорі не визначено цив ільно-правової відповідальн ості відповідача є необгрунт ованим, оскільки зазначене в ідповідно до вимог статтей 203, 215 Цивільного кодексу України не є підставою для визнання т акого договору недійсним.

Також, слід зазначити, що су д першої інстанції, вирішуюч и спір про визнання договору недійсним, правомірно встан овив відсутність обставин, з якими закон пов' язує визна ння договору недійсним і нас тання відповідних наслідків .

Доводи заявника апеляційн ої скарги щодо збереження та порядку розкриття банківськ ої таємниці є необгрунтовани ми виходячі з наступного.

Статтею 61 Закону України “П ро банки і банківську діяльн ість” передбачено, що при укл аданні договорів між банком і клієнтом у договорах повин но бути зазначено про застос ування застережень щодо збер еження банківської таємниці та відповідальність за її ро зголошення.

Відповідно до статті 60 Зако ну України “Про банки і банкі вську діяльність” банківськ ою таємницею є інформація що до діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відо мою банку у процесі обслугов ування клієнта та взаємовідн осин з ним чи третім особам пр и наданні послуг банку і розг олошення якої може завдати м атеріальної чи моральної шко ди клієнту.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, слід зазначити, що ні Закон Україн и “Про банки і банківську дія льність”, ні Цивільний кодек с України, ні Господарський к одекс України не містять пол ожень про те, що кредитний дог овір повинен містити застер еження щодо збереження банкі вської таємниці. Вказані нор ми не пов' язують відсутніс ть такої умови у договорі з на станням таких наслідків, як н едійсність договору. Наявніс ть або відсутність застереже ння про збереження банківськ ої таємниці у договорі не ств орює правових наслідків для сторін такого договору, оскі льки, вказані правові наслід ки та порядок збереження та р озголошення банківської тає мниці регламентовано спеціа льними нормативними актами, зокрема, Законом України “Пр о банки і банківську діяльні сть”. Відтак, ця умова не є іст отною умовою для спірного до говору.

Тому, посилання позивача на те, що зміст п.7.3 кредитного дог овору є порушенням положень Закону України “Про банки і б анківську діяльність”, є нео бгрунтованим, оскільки у заз наченому пункті мова йде про згоду саме позичальника на т е, що банк на власний розсуд бу де надавати в обсягах та форм і, визначених банком, інформа цію, що складає банківську та ємницю, третім особам які мат имуть намір придбати право в имоги за кредитним договором .

Статтею 1 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и передбачено, що підприємст ва, установи, організації, інш і юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здій снюють підприємницьку діяль ність без створення юридично ї особи і в установленому пор ядку набули статусу суб' єкт а підприємницької діяльност і, мають право звертатися до г осподарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захи стом своїх порушених або осп орюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також дл я вжиття передбачених цим Ко дексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушен ня.

Відповідно до статті 33 Госп одарського процесуального к одексу України кожна сторон а повинна довести ті обстав ини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і з аперечень. Докази подают ься сторонами та іншими учасниками судового процес у.

Відповідно до статті 32 Госп одарського процесуального к одексу України доказами у сп раві є будь-які фактичні дані , на підставі яких господарсь кий суд у визначеному зак оном порядку встановлює ная вність чи відсутність обст авин, на яких грунтуються вим оги і заперечення сторін, а та кож інші обставини, які мають значення для правильного ви рішення господарського спор у.

Відповідно до статті 43 Госп одарського процесуального к одексу України Господарс ький суд оцінює докази з а своїм внутрішнім перекона нням, що грунтується на всебі чному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сук упності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачає ться, що позивач не надав ні су ду першої інстанції, ні апеля ційному суду жодних обгрунту вань, яким саме чином банк пор ушує положення статтей 60-61 Зак ону України “Про банки і банк івську діяльність” щодо збер еження банківської таємниці , на які посилався позивач в по зовній заяві. Зазначеними ст аттями не передбачено такої підстави для визнання недійс ним правочину, як відсутніст ь в ньому застереження щодо з береження банківської таємн иці, а також приймаючи до уваг и те, що позивачем не було нада но суду жодних обгрунтувань того, що кредитний договір, ук ладений між позивачем та від повідачем по справі, порушує саме його права та охоронюва ні законом інтереси, що відпо відно до статті 16 Цивільного к одексу України та статті 20 Гос подарського кодексу України , є підставою для звернення до суду за судовим захистом, том у судом першої інстанції пра вомірно відмовлено у задовол енні позовних вимог.

На підставі викладеного, ко легія суддів дійшла висновку , що заперечення, викладені в а пеляційній скарзі, є необґру нтованими, і не можуть бути пі дставою для скасування оскар жуваного рішення по даній сп раві, тому рішення господарс ького суду Сумської області від 03.12.09 р. по справі № 5/271-09 слід за лишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господа рського процесуального коде ксу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу при ватного підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського су ду Сумської області від 03.12.2009р. по справі № 5/271-09 залишити без зм ін.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття і мож е бути оскаржена до Вищого го сподарського суду України в місячний термін.

Головуючий суд дя

Судді