Рішення

від 25.06.2019 по справі 320/630/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року м.Київ справа № 320/630/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Таурус-2000 до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Таурус-2000 (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.01.2019 №UA125000/2019/000071/2, винесене посадовою особою Київської митниці ДФС Ракович Наталією Петрівною.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару ланцюги з чорних металів із зварними кільцями , який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що подані позивач документи не давали можливості однозначно з`ясувати вартість понесених витрат на транспортування товару.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій вказав, що твердження відповідача щодо відсутності документів на підтвердження заявленої митної вартості товару є безпідставними та необґрунтованими.

У запереченнях відповідач стверджував, що всі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими та відповідають вимогам законодавства з питань митної справи. Зазначив, що позивачем не наведено жодного обґрунтування чи доказу, які б свідчили про порушення митним органом вимог нормативно-правових актів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі №320/630/19, витребувано докази по справі та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 14.03.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 повторно витребувано докази по справі та відкладено підготовче судове засідання на 02.04.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 02.05.2019.

У судовому засіданні 02.05.2019 представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 02.05.2019 представник відповідача проти позов заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 02.05.2019 уповноважені представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

22 листопада 2018 року компанією JS Hardware Limited на ім`я ТОВ Таурус-2000 був виставний рахунок на оплату (інвойс) від 22.11.2018 №18JST-091213 на суму 56632,85 доларів за товар №3 ланцюги з чорних металів із зварними кільцями: ланцюг довголанковий DIN5685C: 4мм-5472 м, 5мм-2304 м., країна виробництва - Китай, Торговельна марка: відсутня, Виробник JS Hardware Limited (а.с.21-22).

23 січня 2019 року ТОВ Таурус-2000 до Київської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію (ЕМД) №UA125270/2019/860263, у якій для митного оформлення було пред`явлено товар: ланцюги з чорних металів із зварними кільцями: ланцюг довголанковий DIN5685C: 4мм-5472 м, 5мм-2304 м., країна виробництва - Китай, Торговельна марка: відсутня, Виробник JS Hardware Limited (а.с. 100).

Митна вартість товару за вказаною ЕМД склала 2888,80 доларів і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:

- контракт №01-03-JS-0317 від 01.03.2017 (а.с.128-134);

- рахунок-проформа №18JST-091213 від 25.09.2018 (а.с.108-109);

- інвойс №18JST-091213 від 22.11.2018 (а.с.110-111);

- пакувальний лист (а.с.106-107);

- транспортну накладну CMR №426985 (а.с.105);

- коносамент №МЕО0818110716 (а.с.104);

- платіжні документи, що підтверджують оплату за товар від 15.11.2018 та від 27.11.2018 (а.с.113-114);

- прайс-лист виробника товару від 25.09.2018 (а.с.35-37);

- додаткова угода до зовнішньо-економічного договору №01-03-JS0317 (а.с.128-134);

- рахунок-фактуру №LS-4174449 від 21.01.2019 (а.с.115);

- довідку про транспортні витрати №222667 від 21.01.2019 (а.с.116);

- сертифікат походження №183702AO від 07.12.2018 (а.с. 123);

- сертифікат походження №C183701GM0010033 від 05.12.2018 (а.с.112);

- копія митної декларації країни відправлення №422720180000820181, завірену Торгово-промисловою палатою Китаю (а.с.124-125);

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA125270.2019.860263 від 23.01.2019 (а.с.99).

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності.

Посилаючись на положення частини 2 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір на транспортування, заявки на перевезення тощо); прас-лист виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копію декларації країни відправлення (переклад).

На вказаний запит декларантом був наданий договір на транспортно-експедиційні послуги №22/08 від 22.08.2016, заявка на перевезення від 01.12.2018, біржове котирування на сировину, видаткові накладні, копія митної декларації UA120270/218/865722 від 22.10.2018, інвойс №18JST-04361 від 06.08.2018 до митної декларації UA120270/218/865722 від 22.10.2018 і висновок експертного дослідження від 24.01.2019 №1881/19-54, підготовлений Київською обласною Торгово-промисловою палатою, відповідно до якого вартість ланцюга дволанкового DIN5685C: 4мм-5472м за метр становить 0,3230 доларів США, а вартість ланцюга дволанкового DIN5685C: 5мм-2304м за метр становить 0,4867 доларів США (а.с. 155).

25 січня 2019 року Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості за №UA125000/2019/000071/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 21.01.2019 №UA125270/2019/860263 скоригував до рівня 5288,98 доларів (а.с. 29).

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, витрати на транспортування імпортованого товару, оскільки до митного оформлення позивачем не було надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за морське перевезення відповідно до умов договору, а також документів, які б підтверджували виплати на страхування.

Скоригована відповідачем митна вартість товару ґрунтується на інформації митної декларації від 09.11.2018 №UA807170/2018/54904.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125270/2019/00013 (а.с. 126).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина пята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у ЕМД від 21.01.2019 №UA125270/2019/860263, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документів, що підтверджують вартість перевезення оцінюваного товару.

Як вcтановлено судом, пунктом 3.1 Контракту №01-03-JS-0317 від 01.03.2017 визначено, що товар надходить на умовах FOB відповідно до умов Інкотермс 2010 .

Умови постачання FOB , згідно Інкотермс 2010 , передбачають, зокрема, що Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження. Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах FOB , до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на Покупця.

Згідно з частиною 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Враховуючи умови поставки FOB , відповідно до положень частини 10 статті 58 МК України складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 56 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів та обов`язково подаються до митниці, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відомостями графи 44 ЕМД №UA125270/2019/860263 від 23.01.2019 підтверджується, що разом з декларацією декларантом до Київської митниці ДФС були подані наступні транспортні (перевізні) документи: коносамент (Bill of lading) №ME0818110716 від 07.12.2018; транспортна накладна CMR №426985, рахунок-фактура №LS-4174449 від 21.01.2019, а також довідка про транспортні витрати №222667 від 21.01.2019.

Зі змісту коносаменту №ME0818110716 від 07.12.2018 вбачається, що поставка товару здійснюється на умовах FOB (QINGDAO), Китай до пункту призначення порт Одеса, Україна (а.с.104).

Судом встановлено, що позивачем як клієнтом був наданий Договір про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ Ламан Шиппинг (виконавець) (а.с.135-140).

Пунктом 1.3 зазначеного договору визначено, що відповідно до кожного конкретного перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій обумовлюється найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення та інша необхідна інформація, що стосується транспортно-експедиторського обслуговування.

Так, 01.12.2018 позивачем надана ТОВ Ламан Шиппинг заявка на транспортно- експедиційне обслуговування згідно з коносаментом №ME0818110716 від 07.12.2018 (а.с.44).

Досліджуючи зміст наданої заявки судом встановлено, що місцем відвантаження товару є м. Одеса, натомість пунктом доставки та місцем митного оформлення передбачено м. Біла Церква.

Суд зазначає, що у даному випадку інформація про маршрут руху вантажу та транспорт, яким здійснювалось перевезення оцінюваного товару, узгоджується з інформацією, що зазначена у товарно-транспортній накладній (CMR) №426985. Маршрут руху, умови перевезення відповідають умовам поставки, що були передбачені контрактом.

Згідно з наданим рахунком-фактурою №LS-4174449 від 21.01.2019 (а.с.46) ТОВ Ламан Шиппинг були надані наступні послуги:

- морський фрахт за межами митної території України у розмірі 31584,25 грн.;

- організація навантажувально-розвантажувальних робіт у розмірі 9084,83 грн.,

- організація доставки вантажів автомобільним транспортом по території України у розмірі 21685,12 грн.;

- транспортно-експедиторське обслуговування на території України у розмірі 932,69 грн.;

- експедиторська винагорода у розмірі 1399, 04 грн., всього 71306,02 грн.

На підтвердження факту оплати зазначеного рахунку позивачем до суду надано платіжне доручення від 04.02.2019 №120 у розмірі 71306,02 грн. (а.с.55).

З урахуванням викладеного суд зазначає, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально.

Суд зауважує, що виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Доводи відповідача про те, що позивачем наданий прайс-лист станом на вересень 2018 року, тоді як поставка товару згідно з інвойсом здійснювалася у листопаді 2018 року, при цьому зазначений прайс-лист не містить термін дії, суд відхиляє, оскільки зазначені обставини жодним чином не свідчать про заниження позивачем митної вартості товарів.

Суд також відхиляє зауваження митниці щодо неподання декларантом страхових документів, як на підставу, що свідчить про не підтвердження числових значень складових митної вартості.

Судом встановлено, що страхування товару не здійснювалося, а відомості про те, що таке за умовами договору від 01.03.2017 №01-03-JS-0317 або договору про транспортно-експедиторське обслуговування повинно було здійснюватися за рахунок позивача з жодних документів не випливає.

Відтак, вимога надати документи на підтвердження вартості страхування товару є необґрунтованою та за наведених умов не виконуваною, оскільки обов`язок застрахувати оцінюваний товар у позивача був відсутній.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача від 25.01.2019 №UA125000/2019/000071/2 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість транспортного засобу базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 09.11.2018 №UA807170/2018/54904, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Отже, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації від 09.11.2018 №UA807170/2018/54904 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.01.2019 №UA125000/2019/000071/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду 07.02.2019 було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (а.с.2).

Відтак, оскільки позовні вимоги позивачеві задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1921,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.01.2019 №UA125000/2019/000071/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Таурус-2000 (ідентифікаційний код 30470184, місцезнаходження: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, 68/1, оф.62) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль ) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 25.06.2019.

Суддя Кушнова А.О.