Ухвала

від 27.06.2019 по справі 1.380.2019.001995

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001995

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

27 червня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у підготовчому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградське АТП-14628 про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача демонтувати самовільно встановлені стаціонарні тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності, а саме - стаціонарну тимчасову споруду з північної сторони автовокзалу (орієнтовними лінійними розмірами у плані 6,1х1,9 м та по зовнішньому контуру орієнтовною площею 11,6 кв.м) для продажу фруктів та стаціонарну тимчасову споруду на північ від автовокзалу на території стоянки для відстою автобусів (орієнтовними лінійними розмірами у плані 3,6х2,5 м та по зовнішньому контуру орієнтовною площею 9,0 кв.м) для продажу хлібобулочних виробів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .Червоноград, вул.Сокальська, 3.

Ухвалою судді від 02.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що спір у справі має не публічний, а приватно-правовий характер, а відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів. В обґрунтування цього вказав, що, дійсно, Виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської області наділений повноваженнями щодо контролю за дотриманням правил благоустрою населеного пункту, в т.ч. на демонтаж тимчасових споруд. Проте, для того аби демонтувати тимчасову споруду, позивачу достатньо лише прийняти відповідне рішення (про демонтаж тимчасової споруди), яке може оскаржити фізична чи юридична особа, права якої це рішення зачіпає. Крім того, вважає, що належними відповідачами у даній справі мали б бути ФО-П Адімов Н. та ФО-П ОСОБА_1 - особи, які орендують земельні ділянки. З огляду на викладене, просить задовольнити клопотання та закрити провадження справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від представника позивача надійшов відзив на клопотання представника відповідача, в якому посилається на те, що спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин. Звертаючись з даним позовом, Виконавчий комітет діє в межах повноважень, наданих Законом України Про благоустрій населених пунктів , щодо здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою. Більше того, звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями норм у сфері благоустрою або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил. А тому, зважаючи на характер спору, суб`єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, вважає, що справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача.

У ході розгляду справи суд встановив такі фактичні обставини справи.

18.03.2019 року позивачем здійснено обстеження території автовокзалу в м.Червоноград.

Відповідно до акта перевірки щодо самовільного розміщення стаціонарних тимчасових споруд від 18.03.2019 року, комісією Червоноградської міської ради встановлено факт самовільного, без паспорта прив`язки, розміщення відповідачем чотирьох самочинно встановлених стаціонарних тимчасових споруд за адресою: м.Червоноград, вул.Сокальська, 3.

Вказані тимчасові споруди розміщені ТДВ Червоноградське АТП-14628 на власній земельній ділянці.

18.03.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача лист №3/22-1909/2-3 з відповідною фотофіксацією, в якому вказано на необхідність вжиття заходів для демонтажу самовільно встановлених тимчасових стаціонарних споруд у строк до 31.03.2018 року.

11.04.2019 року комісією Червоноградської міської ради з виїздом на місце складено акт про часткове виконання відповідачем вимог, викладених у листі від 18.03.2019 року №3/22-1909/2-3, а саме - демонтовано дві споруди. Водночас дві інші стаціонарні тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності, які самовільно, без паспорта прив`язки, розміщені ТДВ Черовноградське АТП-14628 на власній земельній ділянці по вул.Сокальській, 3 в м.Червоноград (кадастровий номер 4611800000:02:007:0006), на території автовокзалу, не демонтовано.

Наведене, на думку позивача, є підставою для постановлення судового рішення про демонтаж самочинно встановлених стаціонарних тимчасових споруд. У зв`язку із чим, звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб`єктами, суд вважає, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.5 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Вжите у вказаній нормі поняття суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ст.4 КАС України).

З аналізу ст.ст.2, 4, 19 КАС України щодо розуміння завдання адміністративного судочинства як захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування вбачається, що поширення юрисдикції адміністративних судів на спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у разі, якщо відповідачем виступає фізична особа, є винятком із загальних правил і засад адміністративного судочинства.

У ч.4 ст.46 КАС України наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень. А саме: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Пункт 5 ч.4 зазначеної статті кореспондується з приписами ч.4 ст.5 КАС України, відповідно до якої суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до не суб`єкта владних повноважень може звернутися лише у вказаних вище випадках або ж у випадках, прямо передбачених законом. При цьому, звернення до суду суб`єкта владних повноважень є способом реалізації його компетенції, а тому відбувається з урахуванням ч.2 ст.19 Конституції України, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас суд враховує, що Законом України Про місцеве самоврядування в Україні прямо не передбачено можливість звернення органу місцевого самоврядування чи його виконавчого органу до адміністративного суду з позовом до фізичної особи.

Не передбачено такого права для суб`єкта владних повноважень (в т.ч. виконавчого органу міської ради) і Законом України Про благоустрій населених пунктів .

При цьому, жодного нормативного акта, який би містив вимоги про розгляд справи адміністративним судом, матеріали справи не містять, як не наведені такі і у відзиві на клопотання представника позивача.

Між тим, суд не враховує посилання представника позивача на п.1 ч.2 ст.10 Закону України Про благоустрій населених пунктів , як на передбачений законом випадок, коли суб`єкту владних повноважень надано право звернення до адміністративного суду, адже згідно наведеної норми до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, серед іншого, здійснення заходів з благоустрою населених пунктів. Водночас здійснення таких заходів не кореспондує праву суб`єкта владних повноважень звертатись до адміністративного суду з позовом про демонтаж будівлі.

Так, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено п.4 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Крім того, ст.177 ЦК України визначено, що об`єкти самочинного будівництва належать до об`єктів цивільних прав.

Разом з тим, суд звертає увагу, що публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку позов пред`явлено з підстав порушення ТДВ Червоноградське АТП-14628 правил розміщення тимчасових споруд. Тобто в учасників правовідносин є майновий інтерес: у одного - зберегти об`єкт самочинного будівництва і юридично визнати право на нього, у суб`єкта владних повноважень - знищити у законний спосіб об`єкт як такий, що порушує інтерес суб`єкта владних повноважень.

За наведених обставин, суд приходить висновку, що спір за позовом виконавчого органу міської ради про демонтаж самовільно встановлених стаціонарних тимчасових споруд підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права. Відтак, його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, відповідач ствердив, що ТДВ Червоноградське АТП-14628 взагалі не є належним відповідачем у справі, так як земельна ділянка, на якій розташовані спірні споруди, передана в користування ФО-П Адімову Н ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_3 і вказане не спростовано позивачем.

За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В той же час, суд звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У відповідності до ч.1 ст.239 цього ж Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Виходячи із суті права та інтересу, за захистом яких звернулася позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, суд приходить висновку, що провадження у справі за позовом Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградське АТП-14628 про зобов`язання вчинити дії слід закрити. Оскільки даний спір виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.

Водночас суд роз`яснює позивачеві, що в силу вимог ч.2 ст.239 КАС України, повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Поряд з тим, ухвала про закриття провадження у справі не обмежує сторін у реалізації захисту свого права у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.238, 239, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі за позовом Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградське АТП-14628 про зобов`язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 01.07.2019 року.