Рішення

від 02.07.2019 по справі 826/7238/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 826/7238/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно -виробниче управління (далі - КМСНРПВУ) до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000431401 від 2.01.2017 року, № 0000441401 від 24.01.2017 року -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 1-3, код ЄДРПОУ 36335248) (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б.33/19, код ЄДРПОУ 39439980) (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000431401 від 24.01.2017 року, № 0000441401 від 24.01.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки від 28.12.2016 №425/26-15-14-01-01/36335248 є необґрунтованими та не відповідають законодавству і фактичним обставинам, а податкові повідомлення-рішення 24.01.2017 року №0000431401, яким збільшено скаржнику суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 107 834,00 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями на 86 267,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 21 567,00 грн, та №0000441401, яким збільшено скаржнику суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 177 759 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями на 142 207,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 35 552,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених в запереченні на адміністративний позов.

У судовому засіданні 23.11.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Лайк Трест за період з 01.11.2013 року по 31.01.2014 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві складено акт від 28.12.2016 року № 425/26-15-14-01-12/36335248. Актом перевірки були встановлені порушення п.п.14.1.27 п. 14.1. ст. 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, з урахуванням п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст. 44, п. 85.2, п.85.4 ст. 85 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 142 207 грн, в т.ч. по періодам: за 2013 рік - 70196 грн, за 2014 рік - 72011 грн, п.44.1 ст. 44, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 153 903 грн, в т.ч. по періодам: листопад 2013 року - 5 833 грн, грудень 2013 року - 61803 грн, березень 2014 року - 6255 грн, травень 2014 року - 80 012 грн.

На підставі акту контролюючим органом винесені податкові повідомлення- рішення від 24.01.2017 № №0000431401, яким збільшено скаржнику суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 107 834,00 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями на 86 267,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 21 567,00 грн, та №0000441401, яким збільшено скаржнику суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 177 759 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями на 142 207,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 35 552,00 грн.

За результатами розгляду скарги на акт перевірки від 28.12.2016 року № 425/26-15-14-01-12/36335248, Державною фіскальною службою України надано відповідь від 31.03.2017 №6664/1699-99-11-01-02-35, згідно з якою, висновки акту перевірки- залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною..

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

В ході перевірки контролюючим органом позивачу було вручено запит від 15.12.2016 року про надання документів та пояснень до перевірки, в якому запитувалась інформація щодо відображення операцій по взаємовідносинам з ТОВ Лайк Трест в бухгалтерському та податковому обліку за період, що перевіряється та письмові пояснення щодо відображення сум по взаємовідносинам з ТОВ Лайк Трест за період, що перевіряється, у декларації з податку на прибуток за 2013 та 2014 роки. Посадовими особами позивач не було надано зазначених документів та відповідних письмових пояснень щодо їх відсутності. На підставі вищезазначеного було складено акт про ненадання документів до перевірки № 614/26-15-14-01-01 від 19.12.2016 року.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок про те, що господарська діяльність контрагента позивача - ТОВ Лайк Трест має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: ТОВ Лайк Трест не подавало за формою звіти форми 1ДФ, що не дає можливості встановити кількість працівників на підприємстві у перевіряємому періоді, фінансові звіти до органів ДПІ за період 2013-2014 роки не подавало, в зв`язку із чим неможливо встановити наявність основних засобів, декларація з податку на прибуток за 2014 року не подавалась, декларація з податку на додану вартість за період з листопаду 2013 року по січень 2014 року подані д ДПІ за підписом директора ОСОБА_1.

Згідно постанови Господарського суду Запорізької області по справі № 908/623/14 встановлено, що за заявою голови ліквідаційної комісії ТОВ Лайк Трест про порушення справи про банкрутства названого товариства, у зв`язку із відсутністю грошових коштів та майна, достатнього для задоволення вимог кредиторів та протоколу № 16 від 20.12.2013 року загальних зборів учасників ТОВ Лайк Трест , згідно якого вирішено припинити підприємницьку діяльність товариства та створити ліквідаційну комісію, було відкрито справу про банкрутство ТОВ Лайк Трест .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.05.2014 року у справі № 908/623/14 Товариство з обмеженою відповідальністю Лайк Трест визнано банкрутом та ліквідовано.

Проте, до матеріалів справи позивачем долучені документи, в т.ч. акти приймання виконаних робі, акти надання послуг, рахунки на оплату послуг, підписані директором ОСОБА_1. і датовані січнем 2014 року, тобто складання яких відбулось вже після прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності.

Тому суд не приймає вказані документи в якості доказів в обґрунтування позиції сторони по справі.

Укладені між ТОВ Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно -виробниче управління та ТОВ Лайк Трест договори на виконання ремонтних робіт не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет.

Фактично ТОВ Лайк Трест здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції для ТОВ Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно -виробниче управління і складено первинні документи всупереч нормам частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні та п.п. 2.1, 2.2 Положення по документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Оскільки висновками суду, який ґрунтується на досліджених доказах у справі, встановлено відсутність факту формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій , внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва, то відсутня господарська операція, як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 ст. 1 закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої повинен бути дійсний рух певного активу.

При перенесенні ТОВ Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно -виробниче управління інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів, порушено норми ч.5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, абзацу 2 розділу І Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291.

При відображенні операції у складі витрат порушено норми п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

При перенесенні ТОВ Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно -виробниче управління неправомірно відображеної інформації у регістрах фінансового обліку до фінансової звітності порушено норми п.3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності .

Вищезазначені документи не можуть за змістом п.44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України вважатися документам для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Викладене вище доводить, що позивачем допущено порушення наступних норм податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, п.44.6 ст.44 Податкового Кодексу України.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності (їх подальшої реалізації) позивач надав до суду копії первинних документів.

При цьому, наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності дають підставу для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підставу для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Суд також бере до уваги інформацію про контрагентів: ТОВ Лайк Трест , ТОВ Тор-2013 , ТОВ Крокус-21 зазначену в акті податкової перевірки (ст. 10-14), відповідно до якої, вказані підприємства штучно формували податковий кредит по ланцюгу постачання від контрагентів, що ведуть господарську діяльність, шляхом маніпулювання податковою звітністю.

У судовому засіданні 07.09.2017 року було заявлене клопотання представника відповідача про виклик до суду та допиту в якості свідка директора ТОВ Лайк Трест ОСОБА_1 . Свідок був повідомлений телефонограмою про час та місце судового засідання, однак в судове засідання, яке відбулось 23.11.2017 року, свідок не з`явився, причини неявки суду не відомі.

До матеріалів справи долучена копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 20 квітня 2015 року, проведеного в рамках кримінального провадження № 32015100000000100, згідно якого вбачається, що вказана особа будь-якого відношення до реєстрації та діяльності ТОВ Лайк Трест не мала, жодних документів, в т.ч. договорах, накладних, податкових накладних, довіреностях тощо від імені ТОВ Лайк Трест не підписував та нікого на це не уповноважував, освіти та навичок для здійснення керівництва товариством не має.

Позивачем до матеріалів справи долучені копії первинних документів, а саме договори на виконання робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні.

Проаналізувавши їх зміст, суд звертає увагу на те, що вони підписані особою - ОСОБА_1 , який категорично заперечує причетність до діяльності вказаної організації, підписанні будь-яких документів, в т.ч. фінансового-господарських від імені вказаного товариства.

В Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 року по справ за позовом ТОВ Нафта до Шосткінської МДПІ Сумської області зазначено: ..ТОВ Фенстер-Омега та ТОВ Любомир-1 податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ Нафта податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та Реєстрі платників на додану вартість , за зверненням не встановлених осіб, від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні буд-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В письмових поясненнях позивача від 07.09.2017 року, долучених до матеріалів справи, зазначається, що джерелом доказування у справі можуть бути обставини, встановлені вироком суду, а не ухвалою, на яку посилається відповідач. Більш того, позивач вважає, що суд не вправі обґрунтовувати свої висновки показаннями, наданими слідчому і прокурору або посилатись на них.

З такими твердженнями позивача суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Зазначений протокол допиту свідка ОСОБА_1 . - є письмовим доказом по справі, який долучений за клопотання відповідача до матеріалів і оцінюється судом у всій сукупності доказів. При допиті вказаного свідка в рамках кримінального провадження, ОСОБА_1 був попереджений про кримінальну відповідальність про завідомо неправдиві показання. Тому підстави для недовіри показанням свідка у суду відсутні.

Крім зазначеного, в матеріалах справи знаходиться копія ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 22.03.2016 року, згідно якої до кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України притягалась ОСОБА_2 , засновник ТОВ Лайк Трест , дії якої були кваліфіковані, як вчинення умисних дій, що виразились у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності. Зазначена особа здійснювала діяльність товариства, з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам для ухилення від сплати податків до Державного бюджету України. Відповідно до змісту ухвали, підсудна свою провину у скоєному злочині визнала повністю.

Вказане свідчить про те, що господарська діяльність ТОВ Лайк Трест мала незаконний характер, а підприємство проводило фіктивну діяльність.

Із вищезазначеного, суд критично підходить до аналізу долучених до матеріалів справи копій первинних документів, як доказів в обґрунтування позиції позивача та не приймає їх до уваги при винесенні рішення, оскільки ставить під сумнів їх походження та юридичну силу.

Обов`язок підтвердити правомірність податкового кредиту та витрат первинними документами покладений на платника - покупця, саме він є суб`єктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому документи, які обґрунтовують витрати та податковий кредит, повинні відображати достовірну інформацію. В даному випадку, подані позивачем документи не засвідчують реальності господарських операцій та не містять достовірних відомостей.

Отже, відповідачем під час здійснення перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами. Спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично позивачем було проведено господарські операції з контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Відповідно до листа ВАС України від 02.06.2011 №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Контролюючим органом фактично підтверджується нереальність (фіктивність) здійснення господарських операцій з огляду на дослідження під час перевірки всіх первинних документів і відображення такої інформації в акті перевірки, (договори, прибуткові накладні, податкові накладні та інше)

Зазначені обставини вказують на відсутність у позивача ділової мети відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78 , 139 , 143 , 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно -виробниче управління (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 1-3, код ЄДРПОУ 36335248) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293 , 295-297 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа