Постанова

від 11.07.2007 по справі 2-3676/05

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.07.2007                                                                                          

№ 2-3676/05

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Кондес  Л.О.

 суддів:                                           

 при секретарі:                      

 За участю представників:

 від позивача - представник не з'явився;

 від відповідача 1 - Захаркевич Т.С.,

представник за довіреністю від 05.06.2006р. №б/н;

від відповідача 2 - Ринковий О.С.,

представник за довіреністю від 27.06.2007р. №177;

від заявника апеляційної скарги -

ОСОБА_3, представник за довіреністю НОМЕР_1, ОСОБА_4, представник за

довіреністю НОМЕР_2;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2

 на рішення Господарського суду м.Києва від

30.08.2005

 у справі № 2-3676/05  

 за позовом                               ОСОБА_1

 до                                                   Товариство

з обмеженою відповідальністю "Кронос Ком"

                                                  Товариство з

обмеженою відповідальністю "Взуття"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                 

визнання недійсними Установчого договору Товариства з обмеженою

відповідальністю "Взуття" (код ЄДРПОУ 32302727) в частині формування

статутного фонду

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Подільського районного суду м. Києва

від 30.08.2005р. задоволено позов ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) до

Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос Ком” (далі за текстом -

відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Взуття” (далі за

текстом - відповідач2) - визнано недійсним Установчий договір Товариства з

обмеженою відповідальністю “Взуття” в частині формування статутного фонду.

Не погоджуючись з винесеним

рішенням, ОСОБА_2 та Закрите акціонерне товариство “Київ-Взуття”, кожний

окремо, звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на те,

що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального

права, просять винесене рішення скасувати натомість прийняти нове, яким

відмовити в позові повністю.

Відповідно до Закону України “Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності

справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” від 15.12.2006 року,

ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29.12.2006р.  апеляційні скарги на рішення Подільського

районного суду міста Києва від 30.08.2005р. разом із справою направлено за

підсудністю до Київського апеляційного господарського суду.

Згідно п. 4 ст. 12 ГПК України,

господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у

спорах між господарськими товариством та його учасником (засновником,

акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками

(засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язанні із

створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства,

крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих

положень  Закону України “Про внесення

змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з

питань приватизації та з корпоративних спорів” від 15.12.2006 року судові

рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону,

які ухвалені судами до набрання чинності цим Законом і не набрали законної

сили, можуть бути оскаржені до апеляційного господарського суду за місцем

знаходження господарського товариства в порядку, встановленому Господарським

процесуальним кодексом України, і в строки, визначені процесуальним законом, за

правилами якого була розглянута справа чи постановлено рішення суду першої

інстанції.

Колегія суддів Київського

апеляційного господарського суду, розглянувши доводи викладені в апеляційній

скарзі, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників

відповідачів, дійшла наступних висновків:

Оскаржуване рішення суд першої

інстанції обґрунтовує тим, що умови внесення акцій позивача  до статутного 

фонду ТОВ “Взуття” були визначені не позивачем, а відповідачем - ТОВ

“Кронос Ком”, що порушує законні права та охоронювані законом інтереси

позивача, як власника простих іменних акцій першої емісії ЗАТ “Київ -Взуття”.

          Суд першої інстанції посилається

зокрема на ст. 41 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про власність»,

ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», ст. 1 Закону України «Про

цінні папери і фондову біржу».

Відповідно до ст. 1 Закону України

«Про господарські товариства» господарськими товариствами цим Законом

визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди

юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької

діяльності з метою одержання прибутку.

Згідно зі ст.41 ЦК України (1963

р.) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення,

зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Угоди можуть бути односторонніми,

двосторонніми або багатосторонніми.

Статтею 4 Закону України «Про

господарські товариства» передбачено, що товариство з обмеженою діє на підставі

установчого договору і статуту.

Відповідно до ст. 153 ЦК України

(1963 р.) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у

належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які

визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі

ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Особливості змісту установчих

документів товариства з обмеженою відповідальністю передбачені статтею 51

Закону України «Про господарські товариства», в якій, зокрема, зазначено, що

установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей,

зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток

кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону

України «Про господарські товариства»: Вклад, оцінений у карбованцях, становить

частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів

визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено

законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивач підписав установчий договір про створення та діяльність ТОВ «Взуття» і

підпис позивача був посвідчений нотаріально.

Установчий договір про створення та

діяльність ТОВ «ВЗУТТЯ»  містить

відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок

внесення ними вкладів (ст..4 установчого договору), зокрема, містить відомості

про розмір частки позивача, який становить 0,21 % від загального розміру

статутного фонду та формується за рахунок внесення позивачем належних йому 19

простих іменних акцій ЗАТ «Київ-Взуття», які оцінені у сумі 589,00 грн., тобто

за їх номінальною вартістю (31 грн. за одну акцію).

Крім того, Позивач був присутній 16

грудня 2002 року на установчих зборах учасників ТОВ «Взуття». Вказаний факт

підтверджується підписом позивача в реєстрі учасників установчих зборів ТОВ

«Взуття» від 16 грудня 2002 року. Відповідно до п. 2 порядку денного учасники,

зокрема і позивач, без будь яких умовностей, затвердили текст та уклали

установчий договір про створення та діяльність ТОВ «Взуття».

З врахуванням наведених вище норм

законодавства України, участь позивача в установчих зборах ТОВ «Взуття»,

голосування позивачем за затвердження та укладення установчого договору ТОВ

«Взуття», саме укладення позивачем установчого договору ТОВ «ВЗУТТЯ», що

вчинено ним шляхом підписання такого договору, є свідченням узгодження

позивачем разом з іншими учасниками ТОВ «ВЗУТТЯ» - сторонами договору істотних

умов такого договору, зокрема, і умов про розмір часток кожного з учасників,

розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Відповідно до ст. 41 Конституції

України кожен має право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю

власністю.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про

власність» власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається

своєю власністю.

Реалізовуючи наведені вище

правомочності власника, позивач на свій розсуд розпорядився належними йому

акціями, емітованими ЗАТ «Київ-Взуття», шляхом внесення таких акцій до

статутного фонду ТОВ «ВЗУТТЯ» на умовах, що були визначені установчим договором

ТОВ «ВЗУТТЯ».

Зважаючи на викладене, колегія

суддів не може погодитись з доводами суду першої інстанції про те, що умови

внесення акцій позивача до статутного фонду ТОВ «ВЗУТТЯ» були визначені не

позивачем, а відповідачем - ТОВ «Кронос Ком», що порушує в свою чергу законні

права та охоронювані законом інтереси позивача як власника акцій ЗАТ

«Київ-Взуття», як було зазначено в рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин висновок суду

першої інстанції про те, що передача позивачем простих іменних акцій ЗАТ

«Київ-Взуття» до статутного фонду ТОВ «ВЗУТТЯ» здійснена з порушенням закону, є

помилковим та таким, що суперечить вказаним вище нормам матеріального права, а,

отже, колегія суддів вважає, що підстави для визнання недійсним установчого

договору ТОВ «ВЗУТТЯ» в частині формування статутного фонду за рахунок простих

іменних акцій ЗАТ «Київ-Взуття» відсутні.

          Відповідно до нотаріально посвідченої

заяви позивача від 12 серпня 2005 року, позивач свідомим волевиявленням,

висловив намір відчужити належну йому частку в статутному фонді ТОВ «Взуття».

          20 січня 2006 року позивач уклав

договір НОМЕР_3 про відступлення корпоративних прав. Відповідно до вказаного

договору позивач продав належну йому частку в статутному фонді ТОВ «Взуття»

третій особі - ОСОБА_5 Вказаний договір був виконаний сторонами 20 січня 2006

року, про що свідчить відповідний акт, підписаний позивачем та ОСОБА_5

Відповідно до п. 2 договору НОМЕР_3 від 20 січня 2006 року Позивач

продав належну йому частку за 5 700 гривень. Вказана сума майже в десять разів

більше вартості частки позивача, яка встановлена в установчому договорі, і

відповідно в десять разів більше номінальної вартості акцій ЗАТ «Київ-Взуття»,

які позивач вніс до статутного фонду ТОВ «Взуття».

          Вказаний факт також спростовує

посилання позивача на порушення його права внесенням акцій до статутного фонду

за номінальною вартістю, оскільки він сам свідомо відчужив частку в статутному

фонді ТОВ «Взуття» саме не за номінальною вартістю, а за ціною, що майже в

десять разів перевищує номінальну вартість.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України:

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи

представник скаржника  ЗАТ «Київ-Взуття»

та представник відповідача ТОВ «Взуття» заперечували той факт, що ТОВ «Кронос

Ком» розробляв для ЗАТ «Київ-Взуття» форму заяви і взагалі заперечували

будь-які відносини між цими товариствами.

Ні позивачем ні відповідачем ТОВ

«Кронос Ком» не було надано доказів про наявність договірних відносин між ЗАТ

«Київ-Взуття» та ТОВ «Кронос Ком» про розробку форми заяви на внесення до

статутного фонду ТОВ «Взуття» акцій, емітованих ЗАТ «Київ-Взуття».

Наявна в справі довідка від 12

грудня 2002 року  не може бути взята

судом до уваги, оскільки вказана довідка підписана лише директора ТОВ «Кронос

Ком» Арутюнян Е.С. і не є доказом наявності відносин між ТОВ «Кронос Ком» та

ЗАТ «Київ-Взуття».

Отже можна зробити висновок, що

обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими є недоведеними.

Як вбачається з матеріалів справи,  рішенням Апеляційного суду м. Києва, що

залишено в силі Верховним Судом 

України,  у справі за позовом

ОСОБА_6  до ОСОБА_7, ЗАТ  “Київ -Взуття”, ТОВ “Взуття” та фізичних осіб

- учасників ТОВ “Взуття”, встановлено обставини, що мають значення для розгляду

даної справи. Зокрема, було встановлено, що Установчий договір Товариства з

обмеженою відповідальністю “Взуття”, зокрема і в частині формування статутного

фонду, було укладено у відповідності до чинного законодавства України, що діяло

на момент укладення договору та створення ТОВ “Взуття”, а тому відсутні

будь-які підстави для визнання Установчого договору Товариства з обмеженою

відповідальністю “Взуття” недійсним в частині формування статутного фонду.

Крім того, Постановою Київського

апеляційного господарського суду, що набрала законної сили, у справі за позовом

ОСОБА_8 до  ЗАТ  “Київ -Взуття”, ТОВ “Взуття” та фізичних осіб

- учасників ТОВ “Взуття” встановлено обставини, що мають значення для розгляду

даної справи. Зокрема, було встановлено ті самі обставини, що і рішенням

Апеляційного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_6

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК

України, обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській

або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при

розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої

встановлено ці обставини ( ст. 35 ГПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів

Київського апеляційного господарського суду вирішила апеляційні скарги

задовольнити, відповідно оскаржуване рішення скасувати.

Таким чином, відповідно до ст.49

ГПК України витрати пов'язані з розглядом справи місцевим судом залишаються за

позивачем, витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги підлягають

поверненню скаржнику за рахунок стягнення їх з позивача.

Враховуючи вищевикладене та

керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу

України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

 1.         

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Закритого акціонерного товариства

„Київ-Взуття” задовольнити повністю.

2.          Рішення Подільського районного суду

міста Києва від 30.08.2005р. у справі №2-3676/05 скасувати повністю.

3.          В задоволені позовних вимог ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос Ком” та Товариства з

обмеженою відповідальністю „Взуття” відмовити повністю.

4.          Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_4

виданий ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2

(паспорт НОМЕР_5 виданий ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2) сплачене

останньою державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 42грн. 50коп..

Видати наказ.

5.          Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_4

виданий ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Закритого

акціонерного товариства „Київ-Взуття” (03151 м.Київ, вул. Молодогвардійська, 22

код ЄДРПОУ01554545, р\р 2600894 в ЗАТ „АКБ „Траст-капітал” у місті Києві

МФО380106) сплачене останнім державне мито за подання апеляційної скарги у

розмірі 42грн. 50коп.. Видати наказ.

6.          Видачу наказів доручити Подільському

районному суду міста Києва.

7.          Матеріали справи №2-3676/05 передати

до Подільського районного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з

моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця в

касаційному порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

 24.07.07 (відправлено)