Рішення

від 02.07.2019 по справі 826/13726/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 826/13726/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0046151311 В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0046151311.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність висновків акта від 03.07.2017 №618/1/26-15-13-11-2924517668 про результати документальної планової виїзної перевірки, що покладено в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Позивач вказує на те, що нею правомірно сформовано та задекларовано суми податкового кредиту за наслідками придбання двох автомобілів марки Porsche, оскільки такі в подальшому використовувались у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 відкрито провадження у справі №826/13726/17 за вказаним позовом ФОП ОСОБА_1 . закінчено підготовче провадження та дану справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні.

У призначеному судовому засіданні позивача та його представник заявлені позовні вимоги підтримали повністю, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав і мотивів, що наведені у тексті його заперечень на позов.

Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що в ході проведеної документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом встановлено факти придбання ФОП ОСОБА_1 у вересні 2014 року та в січні 2015 років двох автомобілів марки Porsche. Продавцем (ТОВ Віннер ПЦКА ) виписано на адресу позивача ряд податкових накладних, за рахунок яких ФОП ОСОБА_1 сформувала показники податкового кредиту. На переконання відповідача вказані транспортні засоби придбавались не для використання у господарській діяльності платника податку (позивача), у зв`язку з чим ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України мала збільшити податкові зобов`язання з податку на додану вартість за відповідні періоди. За наведених мотивів відповідач вважає правомірними та обґрунтованими висновками акта перевірки, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення - законним.

21.11.2017 суд на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент вчинення відповідної процесуальної дії) ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно наявних у матеріалах справи копій свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.10.2014, зареєстрована як фізична особа-підприємець з 1504.2002.

Відповідно до витягів з Реєстру платників Єдиного податку (вих. №1426563400184 від 17.06.2014) та з Реєстру платників податку на додану вартість (виданого 13.06.2014), ОСОБА_1 також зареєстровано платником єдиного податку зі ставкою податку 5:% та одночасно - платником податку на додану вартість.

У червні 2017 року працівниками Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна планова невиїзна перевірка, в т.ч. з питань дотримання суб`єктом підприємницьвої діяльності ОСОБА_1 вимог чинного законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої було складено акт від 03.07.2017 №618/1/26-15-13-11-29245117668 (далі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки серед іншого зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: позивач не збільшила податкові зобов`язання з податку на додану вартість у вересні 2014 року на суму 262 602 грн. та у січні 2015 року на суму 453 620 грн. У зв`язку з цим перевіряючі дійшли висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за вказані звітні періоди, що підлягає сплаті до бюджету, на аналогічні суми. За результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 донараховано до сплати податок на додану вартість на загальну суму 716 222 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що наведені висновки контролюючого органу обґрунтовані наступним. Упродовж перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 здійснювала будівельні роботи, що відповідало задекларованим нею видам господарської діяльності, та за наявності дозвільних документів. У цьому ж періоді ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування та обліку, була зареєстрована як платник податку на додану вартість та подавала податкову звітність з названого податку. В ході перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_1 сформувала показники податкового кредиту за звітні періоди вересень 2014 року та січень 2015 року за рахунок операцій з придбання транспортних засобів. А саме згідно договору купівлі-продажу автомобіля №049/050 від 12.09.2014 та договору купівлі-продажу автомобіля №059/080 від 28.10.2014, ФОП ОСОБА_1 придбала легковий автомобіль елітного класу Porsche Масаn вартістю 86 940 євро (що на дату укладання договору у національній валюті складала 1 523 232 грн., в т.ч. ПДВ - 262 602 грн.) та легковий автомобіль елітного класу Porsche Cayenne вартістю 140 000 євро (що на дату укладання договору у національній валюті склала 2 321 620 грн., в т.ч. ПДВ 453 962 грн.). На облік у Державній автомобільній інспекції транспортні засоби було взято 23.09.2014 та 29.01.2015. Від продавця (ТОВ Віннер ПЦКА ) ФОП ОСОБА_1 отримала наступні податкові накладні, складані станом на дати перерахування коштів:

- №217 від 12.09.2014 на суму 600 000 грн. (в т.ч. ПДВ 100 000 грн.), №334 від 19.09.2014 на суму 550 000 грн. (в т.ч. ПДВ 91 666,67 грн.), №356 від 22.09.2014 на суму 425 609 грн. (в т.ч. ПДВ 70 934,83 грн.), всього на загальну суму 1 575 609 грн. (в т.ч. ПДВ 262 601,50 грн.), - що на 52 377 грн. більше за ціну (1 523 232 грн.), яка була вказана сторонами у договорі купівлі-продажу №049/050 від 12.09.2014;

- №562 від 29.10.2014 на суму 511 410 грн. (в т.ч. ПДВ 85 235 грн.), №589 від 30.10.2014 на суму 200 000 грн. (в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.), №271 від 14.11.2014 на суму 300 000 грн. (в т.ч. ПДВ 50 000 грн.), №538 від 28.11.2014 на суму 430 714 грн. (в т.ч. ПДВ 71 785,67 грн.), №417 від 21.11.2014 на суму 700 000 грн. (в т.ч. ПДВ 116 666,67 грн.), №540 від 28.11.2014 на суму 28 094 грн. (в т.ч. ПДВ 4 682,33 грн.), №312 від 17.11.2014 на суму 450 000 грн. (в т.ч. ПДВ 75 000 грн.), №376 від 28.01.2015 на суму 101 500 грн. (в т.ч. ПДВ 16 916,67 грн.), всього на загальну суму 2 693 624 грн. (в т.ч. ПДВ 453 619,67 грн.), - що на 372 004 грн. більше за ціну (2 321 620 грн.), яка була вказана у договорі купівлі-продажу №059/080 від 28.10.2014, та крім того - 28 094 грн. (вартість абонентського сервісного обслуговування).

В акті перевірки зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 не надала до перевірки документів, що підтверджують збільшення вартості автомобілів на 52 377 грн. та на 372 004 грн. відповідно (як то: акти виконаних робіт, додаткові угоди, акти передачі транспортних засобів, тощо). Також платником податку до перевірки не надано документів, що підтверджують використання придбаних автомобілів у господарській діяльності (виконання будівельних робіт). За наведених обставин контролюючий орган дійшов висновків, що підприємцем не доведено використання легкових транспортних засобів в господарській діяльності підприємця, а тому ФОП ОСОБА_1 відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України мала збільшити свої податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 262 602 грн. у вересні 2014 року та 453 620 грн. у січні 2015 року.

27.07.2017 ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки та з урахуванням висновку про розгляд заперечень ФОП ОСОБА_1 на такий акт перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення за №0046151311, якими донарахувало позивачу до сплати суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 895 277,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 716 222 грн., за штрафними санкціями - 179 055,50 грн.).

Рішенням ДФС України від 05.10.2017 №13119/К/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги вказане вище податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 було залишено без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.07.2017 за №0046151311 протиправним, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За змістом норм п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції чинній на виникнення спірних правовідносин, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

У свою чергу нормами п.п. 198.1 - 198.3 ст. 198 розд. V Податок на додану вартість ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, в силу норм п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Крім того, згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих н.еоборотних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З змісту наведеної норми пп. г п. 198.56 ст. 198 ПК України вбачається, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку га додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, у разі якщо товари/послуги, у зв`язку з придбанням яких такий платник сформував податковий кредит, призначаються для (використовуються) цим платником в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На думку суду, висновок контролюючого органу про те, що підприємцем (позивачем) в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України не нараховано за перевіряємий період податкові зобов`язання на загальну суму 716 222 грн., є правомірним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як свідчать наявні у справі матеріали, між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІННЕР ПЦКА , код ЄДРПОУ 38679392, ІПН 386793910130 (як продавцем) і ФОП ОСОБА_1 (як покупцем) були укладені однотипні за змістом договори купівлі-продажу автомобіля №049/050 від 11.09.2014 та №059/080 від 28.10.2014. За умовами цих договорів продавець зобов`язувався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язувався оплатити та прийняти новий автомобіль (а саме - новий транспортний засіб торговельної марки Porsche з визначеним обладнанням, комплектуючими та аксесуарами до нього згідно узгодженої сторонами специфікації), обладнання та аксесуари, якщо вони додатково придбаваються покупцем та зазначені у специфікації. Найменування, модель автомобіля, його комплектація, найменування додаткового обладнання, аксесуарів, кількість та ціна зазначені у специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до додатку №1 до договору №049/050 від 11.09.2014 сторонами визначено товар - автомобіль марки Porsche, модель Macan S Diesel у кількості 1 одиниці та певне додаткове обладнання, ціну (сума до сплати) - 1 523 232 грн. (з ПДВ).

Відповідно до додатку №1 до договору №059/080 від 28.10.2014 сторонами визначено товар - автомобіль марки Porsche, модель Cayenne S Diesel у кількості 1 одиниці та певне додаткове обладнання, ціну (сума до сплати) - 2 321 620 грн. (з ПДВ).

Згідно з пп. 2.1.2 п. 2.1 розд. 2 таких договорів сторонами були визначені грошові еквіваленти ціни товарів в євро, а саме: 86 940 євро (з урахуванням того, що за міжбанківським валютним курсом 1 євро дорівнює 16,5830 грн.) за договором №049/050 від 11.09.2014 та 140 000 євро (з урахуванням того, що за міжбанківським валютним курсом 1 євро дорівнює 17,5205 грн.) за договором №059/080 від 28.10.2014. При цьому, у п. 2.4 - 2. 7 сторонами було також передбачено можливість зміни ціни товарів в залежності від зміни міжбанківського валютного курсу та інших обставин. Зокрема, п. 2.7 договорів купівлі-продажу сторонами встановлено, що у разі зміни ціни товару з підстав, передбачених п. 2.4 та п. 2.5 цього договору, остаточна сума платежу розраховується продавцем на умовах цього договору з виставленням покупцеві рахунку-фактури. У такому випадку дійсною вважається ціна товару, розрахована з урахуванням змін та визначена у виставленому покупцеві рахунку-фактурі, що й підлягає сплаті за цим договором.

Згідно виставлених ТОВ ВІННЕР ПЦКА на адресу платника - ФОП ОСОБА_1 . рахунків №059/080 від 28.10.2014, №059/080 від 14.11.2014, №059/080 від 17.11.2014, №059/080 від 21.11.2014, №059/080 від 28.11.2014, №059/080 від 28.01.2015, №049/050 від 12.09.2014, №049/050 від 22.09.2014, №049/050 від 19.09.2014 сума до сплати за товар згідно договору №059/080 від 28.10.2014 становила 2 693 624 грн. (в т.ч. ПДВ 448 937,31 грн.), а згідно договору №049/050 від 11.09.2014 - 1 575 609 грн. (в т.ч. ПДВ - 262 601,49 грн.).

Згідно видаткових накладних від 23.09.2014 №000062 на суму 1 575 609 грн. (з ПДВ) від 29.01.2015 №000006 на суму 2 693 624 грн. (з ПДВ), актів приймання-передачі автомобіля та супровідної документації, датованих 23.09.2014 та 29.01.2015 зазначені товари (автомобілі марки Porsche) були передані позивачу за вказаними договорами купівлі-продажу.

Окрім того, між названими сторонами був укладений ще договір №Р263007000062 про абонентське сервісне обслуговування автомобіля Porsche від 28.11.2014. За умовами цього договору ТОВ ВІННЕР ПЦКА (як виконавець) здійснює абонентське сервісне обслуговування самостійно або через уповноважених осіб автомобіль марки Porsche, модель Cayenne S Diesel клієнта - ФП ОСОБА_1 . На виконання цього договору ТОВ ВІННЕР ПЦКА виставило позивачу для оплати рахунок № Р263007000062 від 28.11.2014 на суму 28 094 грн. (в т.ч. ПДВ 4 682,33 грн.).

З наданих позивачем до матеріалів справи копій виписок банку з особового рахунку ФОП ОСОБА_1 вбачається, що визначена сторонами вартість автомобіль марки Porsche модель Macan S Diesel була сплачена позивачем упродовж вересня 2014 року, а вартість автомобіля марки Porsche модель Cayenne S Diesel та вартість послуг абонентського сервісного обслуговування - за період жовтень-листопад 2014 року та січень 2015 року.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України (за правилом першої події) ТОВ ВІННЕР ПЦКА (як постачальник) писало на адресу ФОП ОСОБА_1 (покупця) податкові накладні за переліком, що наведений на стор. 8 акта перевірки. Копії цих податкових накладних також наявні у матеріалах справи.

В текстах позовної заяви та поясненнях від 20.11.2017, а також у судовому засіданні 21.11.2017 позивач стверджувала, що придбані у ТОВ ВІННЕР ПЦКА автомобілі марки Porsche використовувались нею у господарській діяльності (діяльності з будівництва житлових і нежитлових будівель), а саме: для переміщення на роботу, будівельний майданчик та додому з місця роботи, для вирішення робочих питань (в т.ч. зустрічі з контрагентами), для розвезення найманих працівників та посадових осіб контрагентів.

В обґрунтування своїх пояснень позивач подала до суду копії наступних документів: ліцензії серії НОМЕР_4 , виданої ФОП ОСОБА_1 . Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на право здійснення господарської діяльності, пов`язаною із створенням об`єктів архітектури; дозволу №3090.14.32 від 28.08.2014 на виконання певних видів небезпечних робіт; копію штатного розкладу, затвердженого 15.15.2014; договорів підряду на виконання будівельних робіт з додатковими угодами до них, укладених ФОП Кучер Ю.П. як виконавцем із замовниками робіт (третіми особами) за періоди 2014 - 2016 років; податкової звітності з податку на додану вартість за звітні періоди вересень, жовтень, листопад 2014 року та січень 2015 року; акта від 26.10.2016 з питання списання бетону; податкової звітності платника єдиного податку; виписок банку по особовому рахунку позивача за окремі періоди вересень - листопад 2014 року та січень 2015 року.

В силу приписів ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 76 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Проаналізувавши надані позивачем копії документів, суд встановив, що інших документів (а саме: копій договірних цін та актів до відповідних договорів підряду, - з відомостями про формування собівартості виконаних підрядних робіт та включення до складу такої вартості робіт, безпосередньо витрат на пальне та сервісне обслуговування автомобілів позивача марки Porsche; організаційно-розпорядчих документів позивача з питання використання відповідних автомобілів на конкретні цілі у межах здійснюваної господарської діяльності) позивач до суду не подав та про причини відсутності у нього таких суд не повідомив. У свою чергу надані позивачем до матеріалів справи матеріали не містять відомостей про використання придбаних позивачем автомобілів безпосередньо в його господарській діяльності упродовж перевіряємого періоду, а тому як наслідок не підтверджують заявлені позовні вимоги.

Що стосується зауважень позивача до розмірів цін придбаних автомобілів, що були враховані контролюючим органом при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з купівлі-продажу та визначенні розмірів нарахованих в результаті перевірки податкових зобов`язань позивачу, то відхиляє такі як нормативно та документально необґрунтовані.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання .

В даному випадку, як було вже встановлено судом, за умовами договорів купівлі-продажу продавцем уточнено розміри ціни реалізованих автомобілів, шляхом виставлення на адресу ФОП ОСОБА_1 (покупця) рахунків на оплату. Зі своєю сторони позивач оплатила вказані рахунки повністю, що, на думку суду, свідчить про те, що сторонами було погоджено вартість продажу товарів (автомобілів) саме у розмірах: 2 693 624 грн. (в т.ч. ПДВ 448 937,31 грн.) - за автомобіль марки Porsche модель Cayenne S Diesel та 1 575 609 грн. (в т.ч. ПДВ - 262 601,49 грн.) - за автомобіль марки Porsche модель Macan S Diesel.

Крім того, саме на такі ціни (обсяги) постачання товарів, а також суму послуг з сервісного обслуговування продавцем були виписані позивачу податкові накладні, зо були використанні останньою для формування показників податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що контролюючим органом правомірно було обраховано базу оподаткування операцій з поставок автомобілів для визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідно до п 198.5 ст. 198 ПК України, що зафіксовані в рахунках на оплату та у відповідних податкових накладних.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із питань, які вирішує суд при ухваленні рішення, є те, як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову повністю, а документальні докази понесення відповідачами судових витрат у матеріалах справу відсутні.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 134, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0046151311 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок