Рішення

від 02.07.2019 по справі 826/12277/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 826/12277/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Трініті (04703, м. Київ, пров. Куренівській, 17, код ЄДРПОУ 31111166) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 31.08.2017 року № 69386-17 та визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 11.09.2017 року №75856-17.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що винесена податкова вимога від 31.08.2017 року та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті в порушення вимог Податкового Кодексу України, а тому відповідно є незаконними та підлягають скасуванню. Також вважає неправомірним нарахування суми пені у податковій вимозі, а тому вважає, що сума боргу визначена неправильно.

Відповідач не погоджується із висновками, викладеними в позовній заяві, подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що в зв`язку із набранням законної сили ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 року, грошове зобов`язання вважається узгодженим, а тому контролюючий орган правомірно виніс податкову вимогу та на її підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 25.10.2017 року відкрито провадження по справі.

У судовому засіданні 05.02.2018 року представником позивача було заявлене клопотання про зупинення провадження по справі, на підставі ч.2 ст. 236 КАС України. У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

У зв`язку із наявністю у позивача станом податкового боргу, ГУ ДФС у м. Києві надіслано позивачу податкову вимогу від 31.08.2017 року №69386-17 та рішення від 11.09.2017 року № 75856-17 про опис майна у податкову заставу. В зазначеній вимозі містились попередження про термінову сплату суми податкового боргу та застереження про застосування заходів стягнення податкового боргу, згідно Податкового Кодексу України.

Податкова вимога виникла на підставі податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 11.11.2016 року № 5702615141.

Позивач скористався своїм правом на оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення та звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом про скасування вказаного рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із цим, позивач оскаржив вказану постанову до Київського апеляційного адміністративного суду , в якому 25.07.2017 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 30.05.2017 року- без змін.

Вказані судові рішення оскаржені позивачем до Вищого адміністративного суду України (станом на час звернення до суду).

Оскільки справа не вирішена судом вищої інстанції, позивач вважає, що відповідачем неправомірно винесена податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступними мотивами.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги є наявність у платника податкового боргу.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи, за позивачем рахується заборгованість з податку на додану вартість, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11.11.2016 року.

Позивач наголошував на тому, що сума грошового зобов`язання. є неузгодженою, оскільки згадуване податкове повідомлення-рішення оскаржене в судовому порядку, а тому відповідач не мав правових підстав для направлення оскаржуваної податкової вимоги та складання рішення про опис майна у податкову заставу.

Суд не погоджується із такими висновками позивача з огляду на такі факти.

Відповідно до Податкового Кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, сума грошового зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судом, вказане податкове повідомлення-рішення від 11.11.2016 року було оскаржене до Окружного адміністративного суду. Постановою суду по справі № 826/2492/17 від 30.05.2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог, а також ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 року апеляційну скаргу ТОВ Трініті залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін.

Відповідно до ст. 325 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні в разі неявки всіх учасників справи, в разі розгляду справи в письмовому провадження, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

В зв`язку із цим, датою набрання законної сили ухвали суду є 25.07.2017 року.

Тому доводи позивача про те, що відповідач виніс оскаржувану податкову вимогу від 31.08.2017 року та рішення про опис майна у податкову заставу завчасно є необґрунтованими.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкової вимоги № 69386-17 від 31.08.217 року.

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

За правилами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Оскільки вище встановлено наявність у позивача податкового боргу і правомірність надіслання податкової вимоги, суд вважає, що прийняття рішення про опис майна у податкову заставу узгоджується із нормами статті 89 Податкового кодексу України , що вказує на безпідставність позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України , а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Трініті задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78 , 139 , 143 , 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ТОВ Трініті (04703, м. Київ, пров. Куренівській, 17, код ЄДРПОУ 31111166) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293 , 295-297 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа