Рішення

від 02.07.2019 по справі 826/9768/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 826/9768/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-транспортна система до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційно-транспортна система (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, б.66, корпус Б, код ЄДРПОУ 31026144) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ38745056), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0107051201 від 03.11.2016 року, як протиправне.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він не вчиняв порушення податкового законодавства, тому не існує підстав для донарахування йому сум податку на додану вартість та штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням процедури, встановленої законом, з позбавленням права належним чином заперечити висновки акту перевірки на підставі даних податкового обліку, які не відповідають обставинам, тому вважає податкове повідомлення-рішення протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач категорично не погоджується із поданою позовною заявою, надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що податковий орган діяв в межах та на підставі діючого законодавства України, тому винесене податкове повідомлення-рішення відповідає ступіню вини за скоєні правопорушення позивачем.

Ухвалою суду від 10 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.

В судовому засіданні 08.02.2018 року, за клопотанням представників сторін, суд перейшов до письмового провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності із податку на додану вартість за липень 2016 року, за результатами якої складено акт від 21.09.2016 року № 1988/26-50-12-01-11.

Відповідно до зазначеного акту було встановлено порушення п.187.1 ст. 187, п.п. 200.4 п.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по податковій декларації з ПДВ за липень 2016 року у розмірі 84 462, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 року № 0107051201 про донарахування 84 462,00 грн ПДВ та застосування 21 115,50 грн штрафних санкцій.

Як зазначає позивач, 25.11.2016 року отримав від відповідача поштою вказане податкове повідомлення-рішення, однак акту перевірки позивач не отримував. Вважає, що вказаними діями відповідач позбавив його можливості надати заперечення проти акту, що є порушенням процедури прийняття податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем були подані скарги від 01.12.2016 року та від 07.02.2017 року, в яких позивач зазначав, що підставою для скасування податкового повідомлення-рішення вважає те, що воно прийнято без врахування актуальних даних податкового обліку товариства та податкової звітності, які були уточнені відповідно до вимог Закону. Ці уточнення стосуються податкових звітних періодів, щодо яких прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 року.

А саме, позивач зазначає та підтверджує доданими до матеріалів позовної заяви документами, що ним 28 листопаду 2016 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, в зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2016 року. Згідно з цим уточнюючим розрахунком, через самостійно виявлені помилки змінено підсумкові показники як податкового кредиту, так і податкових зобов`язань товариств за результатами липня 2016 року, через що суттєвим чином скориговано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету.

Позивачем до матеріалів справи також додані письмові пояснення та бухгалтерська довідка, відповідно до якої в серпні 2016 року, при завантаженні даних в програму Соната для формування звітності відбувся технічний збій і була сформована порожня декларація з податку на додану вартість за липень 2016 року, тому податкові зобов`язання за виданими податковими накладними не були відображені в декларації. На підтвердження вказаних доводів до матеріалів справи були долучені податкові накладні, видані контрагентам.

На подані позивачем скарги, відповідач надав відповідь за № 110/26-50-10-01-35 від січня 2017 року та за № 6274/6/99-99-11-01-0325 від 28.03.2017 року відповідно. Як вбачається із листів-відповідей, контролюючий орган залишив податкові повідомлення-рішення без змін, а подані скарги позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до 14.1.179. Податкового Кодексу України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно із приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України регламентує, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 Податкового Кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Матеріалами перевірки встановлено, що на момент проведення перевірки (21.09.2016 року) згідно даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень2016 року, позивачем подана порожня декларація. Проте, згідно із аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних за липень 2016 року позивачем виписано та зареєстровано на адресу контрагентів 16 податкових накладних на загальну суму ПДВ - 84 462,11 грн, які не задекларовані у декларації з ПДВ за липень 2016 року, поданої до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 22.08.2016 року за № 9151681734.

Таким чином, встановлено порушення позивачем вимог п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість у розмірі 84 462,11 грн по декларації з ПДВ за липень 2016 року.

Суд не приймає аргументи позивача стосовно того, що відповідачем при проведенні перевірки були враховані неактуальні дані, оскільки 28.11.2016 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, в зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2016 року.

Вказаний уточнюючий розрахунок був виправлений не за самостійним виявленням помилок, а після того, як 25.11.2016 року (про що є відповідні докази в матеріалах справи) позивач отримав податкове повідомлення-рішення, в якому про це правопорушення було зазначено. Після цього, через три дні позивач коригує надані раніше дані.

Крім того, суд критично відноситься до аналізу бухгалтерської довідки, в якій зазначено про помилковість реєстрації порожньої декларації 22.08.2016 року, внаслідок технічних збоїв, оскільки вказана довідка була складена 05.02.2018 року, тобто через пів року після реєстрації декларації, отримання податкового повідомлення-рішення та звернення із скаргами до відповідача.

Позивач вказує на порушення його права, передбачене п.86.2 Податкового Кодексу України, стосовно ознайомлення з актом перевірки та подання на нього заперечень. На його думку, умисними діями відповідача порушено процедуру прийняття податкового повідомлення -рішення.

З такими твердженнями позивача суд не погоджується, оскільки в матеріалах справи мається квитанція №0722 від 27.09.2016 року про відправлення на адресу позивача акту перевірки. Також до матеріалів справи долучена довідка відділу поштового зв`язку про причини повернення рекомендованого листа, а саме: за закінченням встановленого строку зберігання.

Тому твердження позивача про умисні дії відповідача з ненадання акту перевірки є безпідставними.

Крім зазначеного, позивач вважає, що при проведенні перевірки, відповідач вийшов за межі камеральної перевірки та перевірив правильність та повноту нарахування сум податкових зобов`язань.

Суд не погоджується з вказаними додами, оскільки в акті перевірки зазначено, що при перевірці були використані такі дані: єдиний реєстр податкових накладних, АС Податковий блок , податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2016 року (від 22.08.2016 року), тобто виявлення порушення вимог п. п.200.1 Податкового Кодексу України відбулось шляхом аналізу Єдиного реєстру податкових накладних і не передбачає для цього проведення документальної перевірки.

З аналізу вищезазначеного, суд приходить до висновку, що оскільки подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість відбулось після проведення перевірки, складання акту перевірки від 21.09.2016 року, винесення податкового повідомлення-рішення від 03.11.2016 року та отримання його позивачем 25.11.2016 року, суд погоджується із висновком податкового органу та не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2016 року, тому відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України , завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77 , 78 , 139 , 241 - 246 , 255 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-транспортна система" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, б.66, корпус Б, код ЄДРПОУ 31026144) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293 , 295-297 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа