Рішення

від 02.07.2019 по справі 640/18087/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 640/18087/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Чермет Харків до Державної фіскальної служби України (Відповідач-1) Головного управління ДФС у Полтавській області (Відповідач-2) провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Чермет Харків (01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 39, код ЄДР: 36455308) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення від 02.10.2018 № 939032/36455308 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.10.2018 № 24 в ЄРПН;

зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 17.08.2018 № 24 ТОВ Чермет Харків датою її фактичного подання до реєстрації 12.09.2018.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 26.04.2018 між товариством та ТОВ Легіонмет (код ЄДР 40495289) укладено договір поставки № 26/04-18. Надалі, 17.08.2018 товариством виписаний рахунок № 382. 17 серпня 2018 здійснено поставку продукції (нікель Н-1 у кількості 200 кг по ціні 733,57 грн без ПДВ, на суму 176 057,72 грн. Згідно вимог законодавства також була виписана видаткова накладна № 24 від 17.08.2018 на суму 176 057,72 грн., а також 17.08.2018 складена податкова накладна № 24, яка направлена 12.09.2018 для реєстрації в ЄРПН.

Відповідно до квитанції від 12.09.2018 податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено.

Позивач зазначає, що на виконання вимог ПК України товариством було направлено на адресу фіскального органу повідомлення № 5 від 28.09.2018 щодо подачі документів про підтвердження реальності операції, за якою виписана п/н, копії договорів оренди. Зокрема, були надані документально підтверджені відомості щодо наявності матеріальної бази, працівників, сировини, матеріалів. Тобто, як зазначає позивач, було направлено всі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують факт поставки.

Однак, як зазначає позивач, рішення відповідача-2 від 02.10.2018 № 939032/36455308, яке отримано 03.10.2018) у реєстрації вищезгаданої податкової накладної було відмовлено.

Позивач вважає спірне рішення протиправним. Звертає увагу, що у квитанції не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації п/н. У той же час, визначення конкретного критерію впливає на можливість подання платником податків відповідних документів. Оскаржуване рішення також не містить конкретних та зрозумілих підстав для його прийняття, не зазначено - які документи складені з порушенням законодавства, яких документів не достає у поданому пакеті документів.

Між тим, позивач наполягає, що податкова накладна сформовано за реально проведеною операцію та наявні всі підстави для її видачі та, відповідно, реєстрації.

Відтак, позивач просить задовольнити позов.

Позиція Відповідача-1 (ДФС України).

Відповідач-1, відтворивши у відзиві положення профільних нормативно-правових актів, зазначив, що не приймав оскаржуваного рішення та просив відмовити у задоволенні позову.

Позиція Відповідача-2 (Головного управління ДФС у Полтавській області).

Відповідач-2, відтворивши у відзиві положення профільних нормативно-правових актів, зазначив, що реєстрацію п/н. було зупинено, відповідно до п. 201.16. ПК України, оскільки п/н. відповідає вимогам пп. 1.6. Критеріїв ризиковості платника податків. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію п/н. Відповідач визначає, що позивачем надано копію документів: договору оренди обладнання від 08.08.2016 № 22, акт приймання-передачі від 08.08.2016, копія договору оренди з відшкодуванням комунальних послуг № 107 від 01.07.2017, копію акту приймання-передачі № 107 від 01.07.2017, копії актів здачі-приймання робіт , копію договору поставки № 26/04-18 від 26.04.2018 та специфікації, копію податкової накладної № 24 від 17.08.2018, копії рахунків від 12.09.2018 та від 15.08.2018, копію видаткової накладної від 17.08.2018, копія ТТН від 17.08.2018, копія рахунку від 15.08.2018, копія видаткової накладної від 15.08.2018, копія ТТН від 15.08.2018.

Однак, комісією прийнято рішення про відмову у реєстрації п/н у зв`язку з тим, що в п. 4.4. договору поставки передбачено 100% попередньої оплати, проте до матеріалів не надано доказів оплати з постачальником ФОП (не платник ПДП - зазначено буквально) та покупцем товарів.

Процесуальні дії, вчинені у справі .

Ухвалою від 26.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін. Запропоновано відповідачам надати з дотриманням вимог ст. 162 КАС України відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі із наданням доказів на підтвердження правомірності рішення, вчинених дій / допущеної бездіяльності або заяву про визнання позову.

Ухвалою від 20.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів про розгляд справи за правилами загального провадження.

Відповідач-2 звертався із заявою про дотримання строків розгляду.

Встановлені судом обставини.

У даному випадку матеріалами справи підтверджується статус позивача як платника ПДВ, укладання та виконання позивачем вищезгаданого договору, формування первинних документів, податкової накладної та її направлення для реєстрації в ЄРПН, зупинення реєстрації відповідно до вищезгаданої квитанції, надання позивачем документів та пояснень, прийняття оскаржуваного рішення, а відтак вказані обставини є встановленими та суд не вбачає необхідності знову їх повторювати.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Так , відповідно до п. 201.16. ПК України реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з положень п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою КМ України від 21 лютого 2018 р. № 117 (далі - Порядок № 117), яка набрала чинності 22.03.2018, та власне критеріїв, визначених у листі ДФС України від 21.03.2018 р. N 959/99-99-07-18 (далі - Критерії ризиковості платника податків; Критерії), пунктом 1.6. Критеріїв визначено такий критерій Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:

комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Водночас, відповідно до п. 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються , крім іншого: номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

У взаємозв`язку з наведеним, слід додати наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії оцінки рішень та дій суб`єктів владних повноважень визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють , чи прийняті (вчинені) вони, крім іншого: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо.

Окрім того, відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз вказаних норм у сукупності дає підстави для висновку, що суб`єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення чи дій, посилатися на докази та обставини, які не враховувалися ним при ухваленні рішення чи вчиненні дій, тобто вчинені дії, оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку фіскального органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені у відповідному рішенні, стали підставою та покладені в основу вчинюваних дій, а не знайдені/вишукані пізніше, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності , як складової принципу верховенства права.

У даному випадку , оцінюючи поки що формальні дії фіскального органу щодо зупинення реєстрації ПН, відмови у реєстрації п/н та не оцінюючи на цьому етапі питання реальності операцій, суд зазначає, що у квитанції щодо зупинення реєстрації п/н не наведено обставин, які б відповідали п. 1.6. Критеріїв відносно позивача, та не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, тобто відсутнє обґрунтування/пояснення на чому ґрунтується висновок фіскального органу про зупинення реєстрації п/н.

В порушення наведених вимог, у квитанції не зазначено номенклатуру, кодів товарів, конкретного критерію ризиковості, якому відповідає подана п/н чи діяльність позивача, конкретизації переліку документів , які необхідні фіскальному органу для прийняття позитивного рішення.

Не зазначення конкретного необхідного переліку документів, що має подати позивач, фактично призвело до створення відповідачем-2 штучних передумов для невиконання позивачем вимоги про надання необхідних документів, перелік яких по суті залишався для нього невідомим, що у свою чергу призвело до створення штучних передумов для прийняття оскаржуваного рішення.

З наведеного слід дійти висновку, що вже на етапі зупинення реєстрації п/н фіскальним органом було допущено низку порушень, які свідчать про протиправність зупинення реєстрації податкової накладної та, відповідно, похідних від цього дій - подальших дій щодо відмови у її реєстрації.

По суті, як приходить до висновку суд, причина зупинення реєстрації ПН є надуманою , а такі дії фіскального органу є свавільними , нічим не обґрунтованими.

Водночас, як визнається учасниками справи позивачем було надано низку матеріалів щодо придбання та руху матеріалів/продукції, які у сукупності підтверджують реальність поставки, про що окремо буде зазначено нижче. Відсутність же платіжних документів про оплату у наданих поясненнях сама по собі не свідчить про відсутність факту першої події для цілей формування п/н. У даному випадку наведене може бути предметом претензій між учасниками договору, однак не впливає на правила визначення першої події, якою у даному випадку сталася поставка.

Тобто, рішення по суті прийняте без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, без оцінки наданих матеріалів у їх сукупності.

Щодо реальності операції, як однієї з передумов для реєстрації податкової накладної, суд звертає увагу на наступне.

Так, проаналізувавши в контексті спірних відносин положення:

- ПК України, а саме: п/п 4.1.4 (щодо принципу презумпції правомірності рішень платника податку), п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну господарська діяльність ), п/п. 14.1.191. (щодо визначення постачання товарів ), п/п. 14.1.202. (щодо визначення продаж (реалізація) товарів ), п/п. 14.1.185. (щодо визначення постачання послуг ), п/п. 14.1.203 (щодо визначення продаж результатів робіт (послуг), п/п 14.1.231 (щодо визначення розумна економічна причина (ділова мета) ),

- ПК України (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення податок на додану вартість ), п/п. 14.1.181 (щодо визначення податковий кредит ), п. 185.1. (щодо визначення об`єкт оподаткування ), п. 187.1. (щодо дати виникнення податкових зобов`язань), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), ст. 198 (щодо податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку), ст. 200-1 (щодо електронного адміністрування ПДВ); п. 201.1. (щодо обов`язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; порядку зупинення реєстрації ПН/РК - п. 201.16),

- ч. 2. ст. 3. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ( фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку ), ч. 1 ст. 9 цього ж Закону ( підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи ), ст. 1 цього Закону ( первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію );

- п/п. 16.1.2. ПК України (щодо обов`язку ведення обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів), 16.1.3. ПК України (щодо обов`язку подання звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів), п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та щодо підтвердження задекларованих відомостей),

суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

Правові наслідки у вигляді виникнення у продавця обов`язку видати податкову накладну, а у покупця - права на формування сум податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності наведених вище обставин та підстав, які є передумовою виникнення податкових обов`язків та реалізації податкових вигод.

Зокрема, такі правові наслідки наступають: (1) по факту оплати авансу (попередньої оплати) або по факту поставки - у разі фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) у разі документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) здійснення операцій з товарів/робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ), що відповідно зумовлює обов`язок постачальника видати податкову накладну, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та видана за правилом першої події .

У той же час, обов`язок продавця видати податкову накладну не виникає, у т.ч. через фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видачі податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, через відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У взаємозв`язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку , позивачем по факту зупинення реєстрації ПН, та надалі, у т.ч. поясненнях до скарзі щодо відмови у реєстрації ПН та під час розгляду справи надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують не тільки виконання такого роду операцій, а й ті, що підтверджують звичайну господарську діяльність позивача взагалі.

Так, наявні документи щодо придбання лому нікелю, ТТН щодо перевезення лому нікелю, його переробки, облікові документи щодо руху продукції, у т.ч. по складу (складський облік), картки рахунків 631, 281, 361, калькуляція вартості виробництва, сертифікат якості, документальні підтвердження наявності персоналу та виробничих приміщень, обладнання.

Слід додати, що вказана поставка не була разовою, а здійснювалась протягом періоду та з різною номенклатурою, у зв`язку з чим оплата проводилась також періодично щодо чого за період надано банківські виписки. При цьому, станом на 17.08.2018 здійснювалось 5 видаткових операцій з передачі продукції різної номенклатури, а поточне сальдо розрахунків по контрагенту ТОВ Легіонмет складало 8 205 811,22 грн.

Відтак, відповідачем-2 не спростовано факту першої подією - поставки нікелю станом на 17.08.2018.

Під час розгляду справи відповідачами не наведено жодних претензій до наданих документів, не наведено жодних обставин та правових підстав для їх неврахуванням у зв`язку з виникненням у позивача обов`язку видати та зареєструвати ПН.

Відповідачем-2, однак, при вирішенні питання щодо зупинення реєстрації ПН, а також при вирішенні питання щодо відмови у реєстрації жодним чином не розкриті та не проаналізовані операції між учасниками операцій з придбання лому та подальшої поставки нікелю. У той же час, первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкова накладна, видані за оподатковуваною операцією, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача був зареєстрований платниками ПДВ, що підтверджується і змістом оскаржуваних рішень, а отже видача йому ПН є правомірною.

З аналізу положень п. 44.1 ст. 44 ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та правових висновків, викладених в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № К/9901/433/18 та постанові від 31.01.2018 у справі № К/9901/3906/18, вбачається, що для визнання господарської операції реальною, необхідним є складення платником податку всіх первинних документів, які є обов`язковими для певного виду господарських операцій та необхідна наявність зміни в структурі активів і зобов`язань у власному капіталі підприємства, у зв`язку з вчиненням такої господарської операції.

У даному випадку, у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих відповідачу-2 та до суду документів.

З наданих позивачем первинних документів на підтвердження господарської операції, вбачається власне наявність цих документів, які є обов`язковими згідно чинного законодавства України для такого виду господарських операцій.

У свою чергу, під час розгляду справи відповідачами не доведено перед судом обсягів активів, трудових та матеріальних ресурсів, які були необхідні для позивача та контрагента для виконання спірних операцій та повинні були бути у цих осіб, але були відсутні. В контексті наведеного відповідачем не надано жодних доказів (податкової звітності тощо), з яких би вбачалась недостатність у учасників операцій ресурсів для цілей здійснення спірних операцій.

Таким чином, враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідачами в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до зупинення та відмови у реєстрації вищезгаданих ПН, а відтак відповідачами органом не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, враховуючи протиправність зупинення реєстрації п/н, наявність необхідних документів, що підтверджують реальність виробництва продукції та її поставку, що є підставою для формування податкової накладної, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення, яке є необґрунтованим та протиправним.

Згідно з п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) (далі - Порядок №1246), у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання ДФС України зареєструвати вищезгадану податкову накладну станом на день її фактичного подання для реєстрації.

Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі - як зазначено вище.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову (частково), у відповідності до ст. 139 КАС України позивачу підлягає відшкодування сума сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн., сплаченого за квитанцією № 2-23001V/1 від 31.10.2018, а саме: пропорційно задоволеним вимогам щодо кожного з відповідачів, а саме - з ГУ ДФС у Полтавській області та ДФС України по ? вказаної суми.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Полтавській області (Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань або відмову в такій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; адреса: вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014; код ЄДР 39461639) від 02.10.2018 № 939032/36455308 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.10.2018 № 24, виданої ТОВ Чермет Харків (код ЄДР 36455308).

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (код ЄДР 39292197; 04116, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 02.10.2018 № 24, видану ТОВ Чермет Харків (код ЄДР 36455308) датою її фактичного подання для реєстрації - 12.09.2018.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Чермет Харків (код ЄДР 36455308; адреса: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 39,) сплачений судовий збір:

у розмірі 881 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (адреса: вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014; код ЄДР 39461639);

у розмірі 881 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДР 39292197; 04116, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін