Рішення

від 02.07.2019 по справі 826/25553/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 826/25553/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства Недержавна служба безпеки Бекфайр до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство Недержавна служба безпеки Бекфайр (далі - позивач, ПП НСБ Бекфайр ) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2015 №0006952202, №0006942202.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2015 (суддя Літвінова А.В.) відкрито провадження справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 №7556 адміністративна справа №826/25553/15 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями та за результатом такого розподілу, 12.10.2017 передана для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Дегтярьовій О.В.

Ухвалою суду від 27.11.2017 (суддя Дегтярьова О.В.) справа прийнята до провадження.

Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 №249 адміністративна справа №826/25553/15 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями та за результатом такого розподілу, 22.01.2018 передана для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірію Р.О.

Ухвалою суду від 31.01.2018 справа прийнята до провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ Інтерпрім не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, часта місце судових засідань повідомлений належним чином. Своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог відповідач суду не повідомив.

В судове засідання 26.02.2018 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд керуючись положеннями частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ПП НСБ Бекфайр з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Інтерпрім (код ЄДРПОУ 39397747) за період з 01.01.2014 по 08.04.2015.

За результатами даної перевірки складено акт від 19.10.2015 №920/26-54-22-01/25404595, згідно висновків якого відповідач встановив порушення ПП НСБ Бекфайр вимог:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 20 550 грн. за 2014 рік;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 46 916 грн., в тому числі за грудень 2014 року а 22 833 грн. та за січень 2015 року на 24 083 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

№0006942202 від 05.11.2015, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 25 687,50 грн., в тому числі 20 550,00 грн. за основним платежем та 5 137,50 грн. штрафних санкцій;

№0006952202 від 05.11.2015, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 58 645,00 грн., в тому числі 46 916,00 грн. за основним платежем та 11 729,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із вищезазначеними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту акта перевірки від 19.10.2015 №920/26-54-22-01/25404595 слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських відносин ПП НСБ Бекфайр із ТОВ Інтерпрім .

Суд встановив, що між позивачем (Замовник) та ТОВ Інтерпрім (Виконавець) укладено договір №0112 на технічне обслуговування та ремонт засобів оповіщення. Від імені ТОВ Інтерпрім даний договір підписаний директором ОСОБА_2

До матеріалів справи позивач надав копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, які також підписані від ТОВ Інтерпрім директором ОСОБА_2

Відповідач в акті перевірки посилався на те, що досудовим слідством встановлено, що невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності, яка, зокрема, виразилась у пособництві в ухиленні від сплати податків службовими особами підприємств реального сектору економіки, використовуючи підроблені документи, створили ряд підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ Інтерпрім . В подальшому ці особи діючи умисно, маючи на меті злочинний намір та свідомо бажаючи настання наслідків, що виражається у фактичному ненадходженні грошових коштів до державного бюджету України у період 2014-2015 роки безпідставно задекларували податкове зобов`язання, внаслідок чого контрагенти отримали право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що дозволяє зменшувати податкові зобов`язання та уникати сплати податків.

В ході перевірки відповідач дійшов висновку, що ПП НСБ Бекфайр на підставі первинних документів по взаємовідносинам із ТОВ Інтерпрім занизив податок на прибуток на суму 20 550,00 грн. та занизив податок на додану вартість на загальну суму 46 917,00 грн.

Відповідач зазначив, що до перевірки не надано документального підтвердження обґрунтування необхідності в отриманні вказаних послуг та робіт, а також підтвердження того, що отримання вказаних послуг збільшило доходи підприємства та їх отримання було пов`язано із використанням у власній господарській діяльності.

Суд встановив, що станом на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Голосіївським районним судом міста Києва винесено вирок від 03.11.2015 по справі №752/9273/15-к, згідно якого судом визнано доведеним, що у середині вересня 2014 року, ОСОБА_2 в м. Києві у невстановленому місці, зустрівся з невстановленою слідством особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, від якої отримав пропозицію внесення в документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, на яку одразу ж погодився. В свою чергу, ОСОБА_2 надав невстановленій слідством особі копії паспорту та реєстраційний номер облікової картки платника податків, яка на підставі цих документів виготовила протокол №2 від 12.11.2014 загальних зборів учасників ТОВ Інтерпрім (код ЄДРПОУ 39397747), згідно з яким ОСОБА_2 було призначено директором підприємства та наказ від 13.11.2014, згідно якого ОСОБА_2 почав виконувати свої посадові обов`язки директора ТОВ Інтерпрім .

20.11.2014, ОСОБА_2 з невстановленою слідством особою прибув до офісу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Домашенка М.М., за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 84, де в присутності останнього підписав Статут ТОВ Інтерпрім ідентифікаційний код 39397747 м. Київ, 2014 рік, в який були внесені неправдиві відомості щодо наміру здійснення господарської діяльності передбаченої статутом, після чого розписався в реєстрі за реєстрацію нотаріальної дії під №2072. Крім того, вийшовши з офісу нотаріуса, ОСОБА_2 підписав реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (Форма 3) ТОВ Інтерпрім від 13.11.2014 року, в яку внесені неправдиві відомості про вступ ОСОБА_2 до складу засновників Товариства. На час підписання вищевказаних документів, ОСОБА_2 розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ТОВ Інтерпрім , але в подальшому, до діяльності Товариства не буде мати ніякого відношення, а фінансово - господарською діяльністю Товариства будуть займатись інші особи. В подальшому, на підставі вищевказаних документів, які містять завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_2 вніс зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців, здійснивши державну реєстрацію ТОВ Інтерпрім у державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Обвинувачений ОСОБА_2 визнаний судом винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України, а саме у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, а також в умисному поданні документів, які містять завідомо неправдиві відомості державному реєстратору.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відповідно до вироку Голосіївським районним судом міста Києва від 03.11.2015 по справі №752/9273/15-к судом встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований засновником та директором ТОВ Інтерпрім , однак фактично господарську діяльність від імені даного товариства не здійснював.

Аналіз вказаних обставин свідчать, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, надані позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із ТОВ Інтерпрім суд не приймає як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаним контрагентом у зв`язку із наявністю вироку суду, згідно якого ТОВ Інтерпрім створене без мети здійснення господарської діяльності.

За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ Інтерпрім , а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Інтерпрім , у зв`язку із придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, як було зазначено вище, позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ Інтерпрім та не довів реального виконання даним контрагентом господарських операцій, що виключає правомірність формування податкового кредиту та валових витрат у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2015 №0006952202, №0006942202 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства Недержавна служба безпеки Бекфайр відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: приватного підприємства Недержавна служба безпеки Бекфайр (код ЄДРПОУ 25404595, адреса: 49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Косіора, будинок 12).

Відповідач: Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697, адреса: 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 58).

Суддя Р.О. Арсірій