Постанова

від 02.07.2019 по справі 280/1028/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/1028/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства СП Запоріжжя

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року (суддя Конишева О.В., повний текс рішення складено 17.05.2019) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства СП Запоріжжя

до Олександрівського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про визнання дій протиправними, скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство СП Запоріжжя звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати дії Олександрівського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження і стягнення виконавчого збору № 58442215 від 21.02.2019.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що постанова про накладення штрафу № ОМС-ЗП1868/1055/НД/НП/АВ/ТД-ФС від 05.11.2018, на підставі державним виконавцем відкрито виконавче провадження, винесена неуповноваженим на те органом, а тому вказана постанова взагалі не є виконавчим документом. Також стягувачем не сплачено авансовий внесок, а тому державний виконавець неправомірно та безпідставно відкрив виконавче провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Управлінням з питань праці Запорізької міської ради винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ЗП1868/1055/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС від 05.11.2018, згідно з якою, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України Про зайнятість населення , ч. 3 ст. 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на Приватне підприємство СП Запоріжжя накладено штраф у розмірі 893520,00 грн.

Управління з питань праці Запорізької міської ради подало до Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про накладення штрафу від 05.11.2018 № ОМС-П1868/1055/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС, на підставі якої державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Луць А.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58442215 від 21.02.2019 про стягнення з боржника штрафу у розмірі 893520,00 грн.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд апеляційної інстанції зазначає, що механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України Про зайнятість населення визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.

Відповідно до п. 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до Положення про управління з питань праці Запорізької міської ради, затвердженого рішення міської ради від 19.12.2018 № 65, управління з питань праці Запорізької міської ради є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою і в межах міста забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Матеріалами справи підтверджується, що постанова № ОМС-П1868/1055/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС від 05.11.2018 була прийнята начальником управління з питань праці Запорізької міської ради, а тому доводи апелянта щодо її прийняття неуповноваженим органом є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеними нормами чинного законодавства, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.

Також вказаною постановою КМУ № 509 визначено, що постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема, органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Як випливає зі змісту постанови начальника управління з питань праці Запорізької міської ради № ОМС-П1868/1055/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС, остання прийнята на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ, а тому така постанова за своєю правовою природою є виконавчим документом, а державна виконавча служба є належним органом стягнення.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону України Про виконавче провадження . За змістом вказаної у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Даною нормою права також передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що постанова начальника управління з питань праці Запорізької міської ради від 05.11.2018 № ОМС-П1868/1055/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС відповідає вимогам, передбаченим Законом України Про виконавче провадження для виконавчого документа. В цій частині висновок суду апелянтом обґрунтованими доводами не спростовується.

Щодо доводів апелянта про несплату стягувачем авансового внеску, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ст. 26 Закону України Про виконавче провадження від сплати авансового внеску звільняються державні органи.

Апелянт зазначає, що управління з питань праці Запорізької міської ради не є державним органом, а тому не звільнений від сплату авансового внеску, проте такий внесок не був сплачений останнім, а тому державний виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ без виконання.

Суд апеляційної інстанції в даному випадку виходить з положень Закону України Про запобігання корупції , яким визначено поняття державного органу на законодавчому рівні.

Так, згідно зі ст. 1 вказаного Закону державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що державний орган не пов`язаний з правовим статусом особи. До державного органу може бути віднесено як орган державної влади, так і будь-який інший суб`єкт публічного права, яким є і орган місцевого самоврядування.

Управління з питань праці Запорізької міської ради є виконавчим органом міської ради, якому надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції - накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а тому вказаний суб`єкт звільняється від обов`язку сплати авансового внеску при зверненні до органів ДВС, як стягувач.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що державним виконавцем Олександрівського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області постанову про відкриття виконавчого провадження і стягнення виконавчого збору № 58442215 від 21.02.2019 винесено правомірно.

Судом першої інстанції ухвалено рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 287, 316, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства СП Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року в адміністративній справі № 280/1028/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 02 липня 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 02 липня 2019 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров