Постанова

від 02.07.2019 по справі 160/8573/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 липня 2019 року

справа №160/8573/18

адміністративне провадження №К/9901/11709/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у складі суддів Шлай А.В., Кругового О.О., Прокопчук Т.С.

у справі №160/8573/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішень коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06 липня 2018 року № UA500060/2018/000025/2, визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 липня 2018 року №UA500060/2018/08412, з мотивів безпідставності їх прийняття.

06 грудня 2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірні рішення, запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провів консультацію з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

05 березня 2019 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06 липня 2018 року №UA500060/2018/000025/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 липня 2018 року №UA500060/2018/08412.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновувався з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого пунктом третім частини шостої статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних рішень.

У квітні 2019 року відповідачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, статей 52, 53, 58 Митного кодексу України, та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що страховий поліс не відповідає Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, у специфікації не зазначений перелік витрат, які входять до ціни товару, не надано інвойс та пакувальний лист. Тобто, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Вважає, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки вказаним обставинам.

18 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалах цього ж суду від 15 травня 2019 року та 24 травня 2019 року.

У відзиві на касаційну скаргу митного органу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 05 липня 2018 року позивач з метою розмитнення товару (посуд столовий зі звичайного скла), отриманого за наслідками виконання зовнішньоекономічного контракту від 16 червня 2014 року № 2737-HD/CN, укладеного між Товариством та компанією NINGBO HOME-DOLLAR IMP. & EXP.CORP (Нінгбо, Китай) подав електронну митну декларацію №UA500060/2018/020342 з необхідним для митного оформлення пакетом документів. У подальшому на вимогу відповідача позивачем надано додаткові документи.

06 липня 2018 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000025/2, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару із застосуванням резервного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та митну вартість товару скориговано з рівня 1,49 дол. США/кг. до рівня 2,22 дол. США/кг.

06 липня 2018 року також винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA500060/2018/08412 через неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України та невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості стали висновки відповідача про те, що позивачем не підтверджена документально така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також не було надано виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів.

Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, Суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту третього частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Пунктом першим частини четвертої статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати, понесені покупцем на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Щодо доводів відповідача, що позивачем не підтверджено документально така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Умовами Контракту №2737-HD/CN (пункт 2.2 Контракту) визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Щодо доводів скаржника про невідповідність страхового поліса вимогам Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс.

Відповідач вказував на те, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору, наданий страховий поліс 40-0197-18-00011/392 не відповідає вищезазначеним умовам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка товару за контрактом від 16 червня 2014 року № 2737-HD/CN здійснюється відповідно до "Інкотермс-2000", а умови поставки FOB- Нінгбо, Китай.

Специфікацією від 18 травня 2018 року № 244 до Контракту № 2737-HD/CN погоджено продаж товару на умовах поставки FOB-Ningbo.

Відповідно до пунктів А.3. та Б.3. Договори перевезення та страхування терміну поставки FOB як у Продавця та і Покупця відсутні зобов`язання щодо укладення договорів страхування. Відтак, при поставці товару на умовах FOB сторони самостійно вирішують, чи бажають вони застрахувати товар та в якій мірі.

Позивач за Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 01 березня 2018 року № 40-0197-18-00011 укладеним з ПАТ СК Українська страхова група здійснив добровільне страхування товару. Згідно з страховим сертифікатом № 40-0197-18-00011/392 страховий тариф складає 0,034% від страхової суми - 441977,11 грн, страховий платіж 150,27 грн.

Таким чином, Товариством до митного органу надані документи на підтвердження здійснення страхування.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору, а також інші складові митної вартості. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обставини справи, виходив з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів. Під час проходження процедури митного оформлення Товариством надавалися всі необхідні документи на підтвердження складових митної вартості.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №160/8573/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер